ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.01.2007                                                                                   Справа № 30/332  

 

Дніпропетровський  апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:  

головуючий  Головко В.Г. - доповідач

судді:   Лисенко О.М.,  Чоха Л.В.

секретар:  Ревкова Г.О.

за участю представників сторін:

від позивача –Заброда С.М., довіреність від 1.01.2007

від відповідача –не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу колективного підприємства "Ремонтно-будівельне управління по благоустрою міста" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від  02.11.2006р.  у справі №30/332

за позовом   державного підприємства "Придніпровська залізниця", м.Дніпропетровськ

до колективного підприємства "Ремонтно-будівельне управління по благоустрою міста", м.Дніпропетровськ

про усунення перешкод в користуванні державним майном

В С Т А Н О В И В :

           Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від    02.11.2006р.  у справі №30/332 (суддя Євстигнеєва Н.М.) позов державного підприємства "Придніпровська залізниця" до колективного підприємства "Ремонтно-будівельне управління по благоустрою міста" про усунення перешкод в користуванні державним майном задоволено.

Не погодившись з зазначеним рішенням суду, відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати як прийняте в супереч чинному законодавству, посилаючись на наступне:

-          в рішенні суду не відображено той факт, що спірні гаражні бокси під літ. М-1 та Н-1 цілком правомірно перебувають в володінні та користуванні відповідача з моменту їх побудови у складі цілісної будівлі, що підтверджується інвентарними картками основних фондів №15, 16, за якими вбачається, що відповідач набув права власності на побудовані ним та введені в дію спірні не житлові приміщення (гаражні бокси під літ. М-1, Н-1, О-1), ще у 1994р., що підтверджено рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.08.2002р. у справі №Д3/8, яким визнано право власності на гаражний бокс під літ.О-1, який був збудований у складі цілісної будівлі з  гаражними боксами під літ. М-1 та Н-1;

-    не враховано, що в переліку переданих в оренду об’єктів не було і не могло бути гаражних боксів під літ. М-1, Н-1, О-1, оскільки вони не були предметом оренди або викупу, так як існували як незавершене будівництво;

-   позивач ніколи реально не володів майном, що є предметом спору, дане майно з самого початку його ведення в експлуатацію в 1994р. перебуває у фізичному володінні та користуванні відповідача, доказом того, що останній є належним власником гаражних боксів під літ. М-1, Н-1, О-1, слугують звіти та відповідні розрахунки розміру земельного податку за останні 10 років.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник відповідача двічі в судове засідання не з’явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, тому суд вважає можливим розглянути скаргу у його відсутність за наявними в матеріалах справи документами.  

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги і відзиву на неї, суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає  задоволенню.

Із матеріалів справи вбачається, 22.03.1999р. між Державним підприємством „Придніпровська залізниця", від імені та в інтересах якої діяло приватне підприємство „Дніпропетровське агентство товарів та нерухомості" та приватним підприємством „Тісса", на товарній біржі „Лидер" було укладено договір купівлі-продажу.

Предметом договору купівлі-продажу були будівля та гаражі, які складаються з адміністративної будівлі цегельної А-2, гаражів цегельних М-1, Н-1, загальною площею 669,3кв.м, що знаходяться за адресою: м.Дніпропетровськ вул.Плеханова,17 (п.1 договору).

Згідно п.3 договору купівлі-продажу право власності на будівлю переходить до покупця з моменту підписання сторонами цього договору.

На виконання умов договору купівлі-продажу сторони склали та підписали акт приймання-передачі будівлі від 23.03.1999 року.

Дніпропетровським бюро технічної інвентаризації було зроблено запис в реєстрову книгу №22 ЮН за реєстровим №1062-105 та видано Реєстраційне посвідчення від 11.06.1999 року на об'єкт нерухомого майна, а саме адміністративну будівлю та гаражі, розташовані за вищезазначеною адресою.

Згідно інвентаризаційного опису №33 основних засобів на 31.03.2005 року адміністративна будівля та гаражі знаходяться в господарському віданні позивача.

Позивач просить усунути перешкоди у користуванні державним майном, а саме двох гаражів, розташованих за адресою м.Дніпропетровськ вул. Плеханова,17, шляхом виселення колективного підприємства „Ремонтно-будівельного управління по благоустрою міста”, що відповідає вимогам ст.16 Цивільного кодексу України. Відповідач проти цього заперечує.

Відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

За ст.386 Цивільного кодексу України, ст. 48 Закону України „Про власність"  Україна держава забезпечує громадянам, організаціям та іншим власникам рівні умови захисту права власності.

Власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків.

Захист права власності здійснюється судом або третейським судом. Положення щодо захисту права власності поширюються також на особу, яка хоч і не є власником, але володіє майном на праві повного господарського відання, оперативного управління, довічного успадковуваного володіння або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором. Ця особа має право на захист свого володіння також від власника.

Відповідно до частини третьої статті 397 Цивільного кодексу України фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.

Наявність прав Державного підприємства „Придніпровська залізниця" та права державної власності на спірні нерухомі об'єкти  підтверджується, як вірно зазначив суд, договором купівлі-продажу будівлі від 22.03.1999р., актом приймання-передачі будівлі від продавця до покупця від 23.03.1999р., реєстраційним посвідченням від 11.06.1999 року, яким посвідчено, що гаражі літ. М-1, Н-1, які придбало Державне підприємство „Придніпровська

залізниця" та розташовані в м.Дніпропетровськ по вул.Плеханова,17, зареєстровані за державою в особі Верховної Ради України.

Заперечуючи проти задоволення позову відповідач посилався на те, що він у 1984 році безвідплатно отримав складські приміщення по вул.Плеханова, 17, які в подальшому були розібрані та на їх місці збудовані нові гаражі.

Зазначені посилання відповідача спростовуються рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 01.11.2005 року у справі 7/268 за позовом колективного підприємства „Ремонтно-будівельне управління із благоустрою міста” до Дніпропетровської міської ради", Комітету комунальної власності Дніпропетровської міської ради, Комунального підприємства „Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації” за участю третьої особи - Державного підприємства „Придніпровська залізниця” про визнання права власності.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 01.11.2005 року у задоволенні позову Колективного підприємства „Ремонтно-будівельне управління із благоустрою міста” про визнання за ним права власності на нерухомі об'єкти (гаражі під літерою М-1 та Н-1), розташовані за адресою: м.Дніпропетровськ вул.Плеханова,17 відмовлено. Апеляційною та касаційною інстанціями зазначене рішення суду залишено без змін.

Отже судом правомірно та обґрунтовано задоволені позовні вимоги щодо усунення перешкод в користуванні державним майном, розташованим за адресою: м.Дніпропетровськ вул.Плеханова,17, шляхом виселення колективного підприємства „Ремонтно-будівельне управління по благоустрою міста”.

Доводи апеляційної скарги щодо правомірного володіння відповідачем спірним майном, у тому числі у зв’язку зі сплатою земельного податку,  не можуть бути прийняті до уваги, оскільки право державної власності на спірні об'єкти в установленому порядку не спростовано.

Таким чином, підстав для скасування рішення суду відповідно до ст.104 Господарського процесуального кодексу України не вбачається.

Разом з тим, судова колегія вважає, що резолютивну частину рішення, не змінюючи її суті, слід уточнити під якими літерами знаходяться спірні гаражі.

Керуючись ст.99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд

           ПОСТАНОВИВ:

          Апеляційну скаргу колективного підприємства "Ремонтно-будівельне управління по благоустрою міста" залишити  без задоволення.

           Другий абзац резолютивної частини рішення господарського Дніпропетровської області від 02.11.2006р. у справі № 30/332 після слів “двох гаражів” доповнити словами: “під літерами М-1 та Н-1”, а в решті рішення залишити без змін.

           Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий                                                                           В.Г.Головко

Судді                                                                                       О.М.Лисенко

                                                                                                Л.В.Чоха