Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2014 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області у складі: головуючого Буцяка З.І.,

суддів Боймиструка С.В., Гордійчук С.О.;

секретар судового засідання Ковальчук Л.В.,

з участю представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду в м. Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства "Рівненський завод тракторних агрегатів" на рішення Рівненського міського суду від 17 червня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 і ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства "Рівненський завод тракторних агрегатів" про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

в с т а н о в и л а :

4 лютого 2014 року ОСОБА_2 і ОСОБА_3 звернулися в суд з позовом до ВАТ „Рівненський завод тракторних агрегатів" про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Рішенням Рівненського міського суду від 17 червня 2014 року позовні вимоги задоволено. З відповідача на користь ОСОБА_3 стягнено 126,08 грн. компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати та 26 272 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а на користь ОСОБА_2 - відповідно 1128,28 та 36 980 грн.

Вирішено питання про судові витрати.

В поданій на це рішення апеляційній скарзі відповідач посилався на те, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції не врахував п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року „Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" та правових позицій Верховного Суду України у справах № 6-60цс13 і № 6-114цс13 від 3 липня та 20 листопада 2013 року, відповідно до яких у разі часткового задоволення позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила в заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Оскільки розмір компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, яку суд стягнув із відповідача на користь ОСОБА_3, склала 126,08 грн., що становить 4,1 % від розміру первинних позовних вимог, відповідач вважав, що стягненню підлягає сума середнього заробітку пропорційно до суми задоволених позовних вимог (26272, 00 грн. х 4,1 % = 1077, 15 грн.).

Вважає, що задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, місцевий суд безпідставно виходив із даних Державного комітету статистики України про розмір середньої заробітної плати у 2013 та 2014 роках, оскільки відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_2 його заробітна плата була набагато меншою.

Покликаючись на ці обставини, ВАТ „Рівненський завод тракторних агрегатів" просив апеляційний суд рішення суду першої інстанції скасувати й ухвалити у справі нове рішення про часткове задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з'явилися в судове засідання, перевіривши подані докази та доводи апелянта, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Частиною 1 ст. 303 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом установлено, що позивач ОСОБА_2 працював у відповідача з 6 червня 2007 по 29 грудня 2009 року, а ОСОБА_3 - з 5 вересня 1978 по 21 вересня 2011 року.

При звільненні позивачів з роботи відповідач не провів з ними належного розрахунку.

Тому судовим наказом Рівненського міського суду від 28 вересня 2011 року з відповідача на користь ОСОБА_2 було стягнено 8117,18 грн. нарахованої та не виплаченої заробітної плати, а судовими наказами Рівненського міського суду від 28 вересня 2011 року та 20 липня 2012 року на користь ОСОБА_3 відповідно - 13269,84 грн. та 11945,58 грн. заборгованої заробітної плати (а. с. 2-4).

Розмір стягнутих з відповідача на користь позивачів компенсаційних втрат частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати сторонами в апеляційному порядку не оскаржено.

Що ж стосується стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, то колегія суддів виходить з такого.

Статтею 117 КЗпП України встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Таким чином, у разі непроведення розрахунку у зв'язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. У разі часткового задоволення позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила в заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Зі справи вбачається, що при звільненні позивачів з роботи відповідач не виплатив їм компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати. Через це у лютому 2014 року ОСОБА_2 і ОСОБА_3 звернулися в суд із даним позовом до відповідача про стягнення відповідно 1168,88 та 3076,27 грн. компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати та з вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Відповідач із розміром визначеної позивачами компенсації не погодився і надав свої заперечення, що стало підставою для зменшення позивачам розміру компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, на яку вони претендували спочатку. Зазначене свідчить про те, що між сторонами мав місце спір щодо розміру належної позивачам компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати.

Тому визначаючи позивачам ОСОБА_2 і ОСОБА_3 розмір відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні, апеляційний суд вважає за необхідне частково врахувати позицію відповідача (викладену ним у запереченнях на позов та в апеляційній скарзі щодо ОСОБА_3.), розміри спірних сум, на які позивачі мають право (відповідно на 1128,28 грн. та 126,08 грн. компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати), та зменшити суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні для ОСОБА_2 до 1200 грн., ОСОБА_3 - до 1100 грн.

З урахуванням викладеного рішення місцевого суду не у повній мірі відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України, через що підлягає зміні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 116, 117 КЗпП України, ст.ст. 10, 11, 60, 303, 304, 307, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Рівненський завод тракторних агрегатів» задовольнити частково.

Рішення Рівненського міського суду від 17 червня 2014 року частково змінити, зменшивши суму середнього заробітку, який підлягає стягненню з відповідача Відкритого акціонерного товариства «Рівненський завод тракторних агрегатів» на користь позивача ОСОБА_2 за час затримки розрахунку при звільненні з 36 980 до 1200 (однієї тисячі двісті) грн., а ОСОБА_3 - з 26 272 до 1100 (однієї тисячі ста) грн.

В решті рішення місцевого суду залишити без змін, а подану апеляційну скаргу відхилити.

Рішення Апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення. Воно може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді: