Справа № 2-579/2007 p.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 листопада 2007 року Веселинівський районний суд Миколаївської області в
складі: головуючого судді - Тустановського А.О.
при секретарі - Матевосян К.М.
за участю представника - ОСОБА_1
за участю представника - ОСОБА_2
за участю представника - ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт Веселинове Миколаївської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_5, треті особи - Порічанська сільська рада Веселинівського району Миколаївської області, Веселинівська районна державна адміністрація миколаївської області, відділ земельних ресурсів у Веселинівському районі Миколаївської області, про встановлення фактів прийняття спадщини та визнання права у порядку спадкування, суд
ВСТАНОВИВ:
06.11.2007 року позивач звернулася до суду із позовом про встановлення фактів прийняття спадщини та визнання права у порядку спадкування.
В позовній заяві зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6, після смерті якої відкрилася спадщина на належну їй земельну частку (пай) розміром 7, 46 в умовних кадастрових гектарах вартістю 18939, 67 гривень в землях, переданих у колективну власність КСП „Іскра" с Градівка Веселинівського району Миколаївської області, право на яку посвідчено сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії МК № 017335, виданим Веселинівського районною державною адміністрацією 27.06.1996 року та зареєстрованого за реєстраційним № 757.
За життя ОСОБА_7 склала заповіт, в якому виразила свою волю про те, що належний їй на праві особистої власності будинок з господарчими та надвірними спорудами і все її майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, вона заповідає своєму синові ОСОБА_8. Цей заповіт було посвідчено Поріччянською сільською радою та зареєстровано в реєстрі за № 75.
Провівши поховання ОСОБА_5, її син ОСОБА_8, який на момент відкриття спадщини постійно проживав разом з спадкодавцем, прийняв на зберігання сертифікат на право на земельну частку (пай), розпорядився майном домашнього вжитку та житловим будинком, продавши його ОСОБА_9, тобто, вступив у фактичне володіння та управління спадковим майном, чим виконав одну з передбачених ст. 549 ЦК Української РСР (в редакції 1963 року) дій, які свідчать про прийняття спадщини. Але державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини з питанням про видачу йому свідоцтва про право на спадщину за заповітом останній не звернувся, оскільки вважав, що це його право, а не обов'язок.
Після продажу спадкового будинку, ОСОБА_8 переселився проживати в до м. Одеси, де проживав за адресою: АДРЕСА_1, разом із заявницею по справі - дочкою ОСОБА_4.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 помер та право на спадкування за законом згідно ст. 1261 ЦК України отримали діти ОСОБА_8 - ОСОБА_4 та ОСОБА_5. Але за життя ОСОБА_8 склав заповіт, в якому
2
висловив свою волю проте, що усе його майно, де б воно не знаходилося і з чого б воно не складалося, на що він за законом має право, а також все те, що буде йому належати на день його смерті, він заповідає заявниці по справі - ОСОБА_4.
Оскільки на час відкриття спадщини ОСОБА_4 постійно проживала разом з спадкодавцем і на протязі шестимісячного строку, передбаченого ст. 1270 ЦК України, не заявила про відмову від спадщини, то остання вважає, що у відповідно до ч.3 ст. 1268 ЦК України є такою, яка прийняла спадщину.
Після захоронения батька ОСОБА_4 змінила своє місце проживання та переселилася проживати в АДРЕСА_1. Під час переїзду сертифікат на право на земельну частку (пай) серії МК № 017335, виданий Веселинівською райдержадміністрацією та зареєстрований 27 червня 1996 року за реєстраційним № 757 було втрачено.
Факт прийняття ОСОБА_10 спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_5 та факт прийняття заявницею спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_8 мають для заявниці юридичні значення, як породжуючи її право на спадщину, що стало причиною її звернення до суду.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в тому же обсязі та з тих же підстав.
Відповідач в судове засідання не з'явився. Про час та місце слухання справи повідомлений належним чином. Причини неявки суду не відомі. Згідно ч. 4 ЦПК України, якщо суд не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів.
Представник третьої особи відділу земельних ресурсів у Веселинівському районні Миколаївської області в судовому засіданні проти позовної заяви не заперечує.
Представник третьої особи Порічанської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області в судове засідання не з'явився. До суду надійшла заява про те, що проти позовної заяви не заперечує, просить справу слухати у його відсутність.
Представник третьої особи Веселинівської районної державної адміністрації Миколаївської області в судове засідання не з'явився. До суду надійшла заява про те, що проти позовної заяви не заперечує, просить справу слухати у його відсутність.
Суд, в межах заявлених вимог та наданих доказів, заслухавши представника позивача, думку представника відділу земельних ресурсів у Веселинівському районі Миколаївської області, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с Градівка Веселинівського району Миколаївської області померла ОСОБА_6, смерть якої була зареєстрована Порічанською сільською радою Веселинівського району Миколаївської області, про що в Книзі реєстрації актів цивільного стану про смерть 06.12.1996 року було зроблено актовий запис за № 22.
За життя ОСОБА_7 склала заповіт, посвідчений Порічанською сільською радою Веселинівського району 15.10.1996 року та зареєстрованого в реєстрі за № 75. Згідно із заповітом померла ОСОБА_7 виразила свою волю про те, що належний їй на праві особистої власності будинок з господарчими та надвірними спорудами і все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, вона заповідає своєму синові ОСОБА_8.
Останній же, прийняв на зберігання сертифікат на право на земельну частку (пай), розпорядився житловим будинком, продавши його ОСОБА_9, тобто, вступив у фактичне володіння та управління спадковим майном, чим виконав одну з передбачених ст. 549 ЦК Української РСР (в редакції 1963 року) дій, що свідчать про прийняття ОСОБА_10 спадщини.
Після продажу спадкового будинку, ОСОБА_8 разом із дочкою - заявницею ОСОБА_4 переселився проживати в м. Одеса, де ІНФОРМАЦІЯ_2 помер. Його смерть
3
було зареєстровано Першим відділом реєстрації актів цивільного стану Приморського районного управління юстиції м. Одеси за актовим № 5823.
Згідно до ст. 1261 ЦК України право на спадкування за законом у першу чергу отримали діти ОСОБА_8 - ОСОБА_4 та ОСОБА_5. Але за життя ОСОБА_8 склав заповіт, посвідчений 13.05.2002 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 1695, в якому висловив свою волю проте, що усе його майно, де б воно не знаходилося і з чого б воно не складалося, на що він за законом має право, а також все те, що буде йому належати на день його смерті, він заповідає позивачці ОСОБА_4.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 на час відкриття спадщини постійно проживала разом із спадкодавцем за адресою: АДРЕСА_1. На протязі шестимісячного строку, передбаченого ст. 1270 ЦК України, позивач не заявила про відмову від спадщини, а тому у відповідності до ч.3 ст. 1268 ЦК України ОСОБА_4 вважається такою, яка прийняла спадщину.
Після захоронения батька позивач змінила своє місце проживання та переселилася проживати в АДРЕСА_1. Під час переїзду сертифікат на право на земельну частку (пай) серії МК № 017335, виданий Веселинівською райдержадміністрацією та зареєстрований 27 червня 1996 року за реєстраційним № 757 було втрачено.
Згідно з п.3 Указу Президента України „Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва" (№ 666/94 від 10 листопада 1994 року) право на земельну частку (пай) може бути об'єктом успадкування.
Пункт 12 „Методичних рекомендацій, щодо паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" затверджені наказом державного комітету України по земельних ресурсах № 11 від 20.02.1996 року зазначає, що „Відновлення втрачених сертифікатів на право на земельну частку (пай) провадиться тими районними державними адміністраціями (виконавчими комітетами міських Рад), які здійснювали їх видачу". Разом з тим, п. 5.1. Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах за № 43 від 04.06.99 року передбачає, що при втраті (псуванні) державного акта на землю відповідний дублікат видається власнику або землекористувачу. Виходячи з цих положень нормативних актів, отримати дублікат втраченого сертифікату після смерті його власника позивач ОСОБА_4 не має можливості.
Згідно ч. ч.3, 5 статті 48 Закону України „Про власність" захист права власності здійснюється судом та положення щодо захисту права власності поширюються також на особу, яка хоч і не є власником, але володіє майном на праві повного господарського відання, оперативного управління, довічного успадковуваного володіння або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором.
Частиною 5 ст. 1268 ЦК України визначено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Згідно з довідкою № 152/а-11 від 16.10.2007 року відділу земельних ресурсів у Веселинівському районі Миколаївської області про видачу сертифікату на право на земельну частку (пай), розмір та вартість земельної частки (паю) - на ім'я ОСОБА_7 згідно книг реєстрації 27.06.1996 року видано сертифікат серії МК № 017335, зареєстрованого за реєстраційним номером 757, тобто остання була власником земельної
4
частки (паю) в землях колективної власності колишнього КСП „Іскра" розміром 7, 46 умовних кадастрових гектарів, вартістю 18939, 67 грн..
Згідно з свідоцтвом про народження НОМЕР_1, виданим Григоро-Гадючанською сільською радою Веселинівського району Одеської області 27.06.1941 року, ОСОБА_7 є матір'ю ОСОБА_8, який у відповідності до заповіту, зареєстрованого 15.10.1996 року Порічанською сільською радою є її спадкоємцем. Останній же усе своє майно заповів позивачці ОСОБА_4.
Відповідно до ст. ст. 1, 2 Закону України „Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" право на земельну частку (пай) мають громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом, і це право може бути встановлено в судовому порядку.
Згідно з ст. 256 ЦПК України суд встановлює факти, що мають юридичне значення.
Згідно з ст. 118 ЦПК України позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, які пов'язані між собою.
З огляду на зазначене вище, суд вважає, що заява підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 60, 212-215, 218, 256, 259 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_4 задовольнити.
Встановити факт прийняття ОСОБА_10 спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с Градівка Веселинівського району Миколаївської області.
Встановити факт прийняття ОСОБА_4 спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Одеса.
Встановити право ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, у порядку спадкування на земельну частку (пай) розміром 7, 46 в умовних кадастрових гектарах, вартістю 48 315 (сорок вісім тисяч триста п'ятнадцять) гривень 10 копійок, в землях, переданих у колективну власність КСП „Іскра" с Градівка Веселинівського району Миколаївської області.
Зобов'язати Веселинівську районну державну адміністрацію Миколаївської області виділити ОСОБА_4 земельну ділянку у розмірі, що відповідає земельній частці (паю) розміром 7, 46 в умовних кадастрових гектарах, вартістю 48 315 (сорок вісім тисяч триста п'ятнадцять) гривень 10 копійок, в землях переданих у колективну власність КСП „Іскра" с Градівка Веселинівського району Миколаївської області.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області через Веселинівський районний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення та подачі апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.