АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 604/910/14-цГоловуючий у 1-й інстанції Сташків Н.Б.
Провадження № 22-ц/789/1125/14 Доповідач - Гурзель І.В.
Категорія - 57
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 вересня 2014 р. колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого - Гурзеля І.В.
суддів - Фащевська Н. Є., Щавурська Н. Б.,
при секретарі - Парандюк Ю.Б.
з участю сторін - представника апелянта ОСОБА_1, представника скаржника ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Підволочиського районного суду від 11 серпня 2014 року по справі за скаргою ОСОБА_4, заінтересованих осіб ОСОБА_3, державної виконавчої служби Підволочиського районного управління юстиції у Тернопільській області про визнання дій неправомірними та скасування постанови,-
ВСТАНОВИЛА:
Ухвалою Підволочиського районного суду від 11 серпня 2014 року скаргу задоволено. Постанову серії ВП №43466093 від 25 червня 2014 року про арешт коштів боржника ОСОБА_4 скасовано.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні скарги. Посилається на те, що судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи.
Заслухавши представника апелянта, яка зіслалася на доводи апеляції, представника скаржника, який просить апеляційну скаргу відхилити, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.
Задовольняючи скаргу та скасовуючи постанову про арешт коштів боржника ОСОБА_4 суд першої інстанції виходив з того, що під час винесення вищезазначеної постанови державним виконавцем відділу ДВС Підволочиського райуправління процесуально порушено вимоги ЗУ "Про виконавче провадження". Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції не погоджується з огляду на наступне.
Судом встановлено, що рішенням Підволочиського районного суду від 18 грудня 2013 року стягнено із відповідача ОСОБА_4 в користь позивача ОСОБА_3 грошову компенсацію в розмірі 19782, 50 грн.
Рішенням апеляційного суду Тернопільської області від 15 квітня 2014 року рішення Підволочиського районного суду частково скасовано та стягнуто з відповідача ОСОБА_4 в користь позивача ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 61586 грн. а також судовий збір у розмірі 615 грн.
13 травня 2014 року Підволочиським районним судом, ОСОБА_3 був виданий виконавчий лист.
26 травня 2014 року стягувач ОСОБА_3 звернулась із заявою до відділу ДВС Підволочиського райуправління юстиції у Тернопільській області, у якому просила відкрити виконавче провадження з примусового виконання судового рішення, у межах стягнення накласти арешт на майно та кошти боржника, а також оголосити заборону його відчуження.
Постановою головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Підволочиського районного управління юстиції у Тернопільській області від 26 травня 2014 року відкрито виконавче провадження по виконавчому листу № 2-604/27/13 про стягнення з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_3 грошових коштів в розмірі 61 586 грн. та 615,90 грн. судового збору.
25 червня 2014 року постановою головного державного виконавця відділу ДВС Підволочиського райуправління юстиції у Тернопільській області накладено арешт на кошти боржника ОСОБА_4
Відповідно до ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Суд першої інстанції вказує на те, що постанова про арешт коштів боржника була винесена 25 червня 2014 року, тобто на місяць пізніше чим постанова про відкриття виконавчого провадження, а тому у даному порядку державним виконавцем не дотримано вимог ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження". Водночас суд пославшись на те, що ОСОБА_4 не був належним чином повідомлений про постанову про відкриття виконавчого провадження, не наводить переконливих доводів, чому факт неповідомлення боржника є підставою для скасування постанови про арешт коштів.
Колегія не погоджується з висновками суду про можливість державного виконавця накладати арешт на майно боржника тільки разом з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження. Так як ст.25 Закону "Про виконавче провадження визначено таку дію державного виконавця як право - "вправі" і пов'язано з наявністю заяви стягувача. Коли такої заяви під час відкриття провадження не було, а вона поступила пізніше, то відповідно державний виконавець може винести її під час виконання рішення. В даному випадку слід керуватись ст.5 Закону "Про виконавче провадження" та ст. 55 зазначеного закону де передбачено окрім можливості накладення арешту на майно під час відкриття виконавчого провадження ще і інші випадки, що державним виконавцем було зроблено.
Також, є невірними доводи суду першої інстанції, що державним виконавцем всупереч вимогам ч.ч. 2, 5, 6 ст.52 Закону України "Про виконавче провадження" не звернено у першу чергу стягнення на кошти боржника, а попередньо винесено постанову про накладення арешту на все майно боржника, а у подальшому на кошти на його рахунках. При цьому не перевірено суму, яка знаходиться на рахунках боржника та чи достатньо коштів для погашення зобов'язань.
В даному випадку, за наявності оскаржування таких дій державного виконавця, боржник повинен був навести суду докази, що у нього були такі кошти, він мав намір їх внести добровільно для виконання рішення суду і не було потреби їх арештовувати. Тільки тоді можливо визнати безпідставними дії ДВС про накладення арешту на його кошти чи майно.
Також є підставними доводи апелянта, що неповідомлення боржника у передбачений законом спосіб (рекомендованою, а не простою кореспонденцією) про відкриття виконавчого провадження, про надання строку на добровільне виконання та арешт коштів і майна, жодним чином не порушує в даному випадку прав боржника, оскільки встановлення строку на добровільне виконання впливає лише на стягнення чи не стягнення виконавчого збору відповідно до ст.28 Закону України "Про виконавче провадження", а порушення вказаної норми може бути підставою для скасування постанови виконавця про накладення виконавчого збору. З оглянутого виконавчого провадження вбачається, що боржнику повторно надавався строк для добровільного виконання рішення суду однак кошти він не проплатив і на даний час, що свідчить про недобросовісність його дій і затягування виконання рішення.
Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Таким чином, скаржником не доведено обставин, які б свідчили про порушення зі сторони державного виконавця вимог закону під час виконання судового рішення.
До ОСОБА_4 правомірно застосовуються передбачені законодавством заходи примусу, оскільки він не вчинив жодних дій щодо погашення заборгованості перед ОСОБА_3 і ухиляється від виконання рішення суду, яке набрало законної сили.
За вказаних обставин ухвалу Підволочиського районного суду від 11 серпня 2014 року слід скасувати, як постановлену з порушенням норм матеріального та процесуального права, постановити нову ухвалу, якою в задоволенні скарги ОСОБА_4 про визнання дій неправомірними та скасування постанови відмовити.
Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Керуючись п.2 ч. 2 ст. 307, п.2 ч.1 ст.312, ст. 313, п. 6 ч. 1 ст. 314, ст. ст. 315,317,319 ЦПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3- задовольнити.
Ухвалу Підволочиського районного суду від 11 серпня 2014 року скасувати. Постановити нову ухвалу, якою в задоволенні скарги ОСОБА_4 про скасування постанови головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Підволочиського районного управління юстиції від 25.06.2014 року по ВП №43466093 про арешт коштів боржника в частині накладення арешту на кошти, що містяться на рахунку АТ "Райффайзен Банк Аваль" та визнання дій державного виконавця неправомірними відмовити.
Стягнути з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_3 121,80 грн. судового збору.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20 днів.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду Тернопільської області І.В. Гурзель