У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2014 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі :

головуючого судді Григоренка М.П.,

суддів : Максимчук З.М., Рожина Ю.М.,

секретар судового засідання Пиляй І.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дубенського міськрайонного суду від 12 лютого 2014 року в справі за позовом публічного акціонерного товариства „ВТБ Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитному договору,

В С Т А Н О В И Л А :

31 грудня 2013 року ПАТ „ВТБ Банк" звернулося в Дубенський міськрайонний суд з позовом до ОСОБА_1, в якому просило стягнути з останньої заборгованість за кредитним договором № R53100165937В від 02.12.2011 року в розмірі 70994,50 грн. та судові витрати по справі в розмірі 709,95 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказувало, що відповідно до укладеного кредитного договору № R53100165937В від 02.12.2011 року відповідач отримала кредит в розмірі 50000 грн. на споживчі потреби, із сплатою 32 відсотки річних, із строком повернення кредиту до 02.12.2014 року.

Незважаючи на лист-вимогу від 17.06.2013 року дострокове повернення отриманого кредиту відповідачем не здійснено.

Зазначало, що в зв'язку з невиконанням боржником своїх зобов'язань, станом на 01.07.2013 року у неї утворилася заборгованість в розмірі 70994 грн. 50 коп.., яка складається з наступного: 30956,00 грн. - поточна заборгованість по тілу кредиту; 11336,35 грн. - прострочена сума кредиту за період з 11.09.2012 року по 30.06.2013 року; 849,36 грн. - сума нарахованих відсотків за період з 08.06.2013 року по 30.06.2013 року; 10097,85 грн. - сума прострочених відсотків за період з 09.10.2012 року по 30.06.2013 року; 17754,94 грн. - пеня.

_______________________________________________________________________

Провадження № 22-ц/787/1700/2014 Головуючий у 1 інстанції : Тростянчук Г.Г.

Доповідач : Григоренко М.П.

Із цих підстав просило позов задовольнити.

Рішенням Дубенського міськрайонного суду від 12 лютого 2014 року позов задоволено.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ „ВТБ Банк" заборгованість за кредитним договором в розмірі 70994 грн. 50 коп. та судовий збір в розмірі 709 грн. 95 коп.

В поданій на рішення суду апеляційній скарзі ОСОБА_1, покликається на його незаконність, через порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи.

Вказує, що даний кредитний договір нею був підписаний 02.12.2011 року у період, коли вона перебувала на стаціонарному лікуванні у Дубенській міській лікарні, що підтверджується епікризом з медичної карти стаціонарного хворого №1267, крім того, вона є інвалідом ІІІ групи.

Кредитні кошти їй потрібні були на лікування, а тому під час підписання вказаного договору вона не ознайомлювалася з його умовами, оскільки перебувала у хворобливому стані з больовим синдромом.

Зазначає, що Банком їй не було надано повну, достовірну й зрозумілу інформацію про обсяг та умови кредитування, що свідчить про недійсність даного кредитного договору від 02.12.2011 року.

Вважає, що за змістом та текстом кредитний договір не відповідає вимогам законодавства України, інтересам та волі позичальника, порушує її права та законні інтереси.

Крім того, позивачем не здійснено детального розрахунку заборгованості та не враховано проведені оплати на суму 15750 грн. в повному обсязі.

Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вказану норму закону місцевий суд безпідставно не застосував, не звернув увагу на те, що позивачем нараховано пеню в сумі 17754,94 грн., розмір якої становить майже 50% від суми неповерненого тіла кредиту.

Звертає увагу суду на те, що вона є інвалідом ІІІ групи, постійно хворіє, а також є членом сім'ї загиблого інваліда І групи ветерана війни.

Із цих підстав просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ „ВТБ Банк" відмовити.

В запереченнях на апеляційну скаргу позивач вказує, що оскаржуване рішення вважає законним та обґрунтованим, тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу відхилити.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ „ВТБ Банк" у повному обсязі, суд першої інстанції виходив із того, що в ході судового розгляду справи були встановлені достатні дані, які вказують на неналежне виконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язання по кредитному договору № R53100165937В від 02.12.2011 року, у зв'язку із чим у неї утворилась заборгованість перед позивачем, на загальну суму 70994,50 грн., яка підлягає стягненню відповідно до ст. 526 ЦК України.

З даними висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів.

Доводи апеляційної скарги також не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, оскільки відповідачем не було надано належних та допустимих доказів, згідно яких би вбачалось, що позивачем було невірно здійснено нарахування заборгованості за кредитним договором.

Твердження відповідача про те, що при укладенні кредитного договору позивач не надав їй повну, достовірну й зрозумілу інформацію про обсяг та умови кредитування, що свідчить про недійсність даного кредитного договору від 02.12.2011 року, на увагу не заслуговують, оскільки ці твердження є голослівними і до теперішнього часу цей договір із вказаних підстав визнаний недійсним не був.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявністю інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в пункті 27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України № 5 від 30 березня 2012 року „Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" положення частини третьої статті 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка.

У встановленому порядку відповідач не подавала заяви про зменшення неустойки.

Розмір неустойки в даному випадку не перевищує розміру завданих Банку збитків.

Відповідач, як в суді першої інстанції, так і ході апеляційного розгляду справи не надала будь-яких доказів про наявність інших обставин справи, які мають істотне значення, для зменшення неустойки.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв'язку із чим рішення Дубенського міськрайонного суду від 12 лютого 2014 року підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-314, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Дубенського міськрайонного суду від 12 лютого 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають право оскаржити ухвалу апеляційного суду та рішення суду першої інстанції до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвали апеляційної інстанції.

Головуючий Григоренко М.П.

Судді : Максимчук З.М.

Рожин Ю.М.