У х в а л а
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
|
головуючого, судді |
Редьки А.І. |
|
суддів |
Пивовара В.Ф. та Самелюка П.О. |
|
за участю прокурора |
Ковзеля П.О. |
|
потерпілої та захисників |
ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 |
розглянула в судовому засіданні 25 травня 2006 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами потерпілої ОСОБА_1, засуджених ОСОБА_7 і ОСОБА_8, захисника ОСОБА_4 і захисників - адвокатів ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_9 на вирок Апеляційного суду Житомирської області від 16 лютого 2006 року, яким засуджено:
ОСОБА_7,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
немаючого судимості,
за ч. 4 ст. 187 КК України на дванадцять років позбавлення волі з конфіскацією ½ частини майна, яке є його особистою власністю, за п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України на п'ятнадцять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю, за ч. 2 ст. 194 КК України на десять років позбавлення волі, за ч. 3 ст. 357 КК України на два роки обмеження волі, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_7 призначено остаточне покарання - п'ятнадцять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю;
ОСОБА_8,
ІНФОРМАЦІЯ_2,
немаючого судимості,
за ч. 4 ст. 187 КК України на дванадцять років позбавлення волі з конфіскацією ½ частини майна, яке є його особистою власністю, за п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України на чотирнадцять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю, за ч. 2 ст. 194 КК України на десять років позбавлення волі, за ч. 3 ст. 357 КК України на два роки обмеження волі, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_7 призначено остаточне покарання - чотирнадцять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю;
ОСОБА_10,
ІНФОРМАЦІЯ_3,
немаючого судимості,
за ч. 4 ст. 187 КК України на дванадцять років позбавлення волі з конфіскацією ½ частини майна, яке є його особистою власністю, за п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України на чотирнадцять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю, за ч. 2 ст. 194 КК України на десять років позбавлення волі, за ч. 3 ст. 357 КК України на два роки обмеження волі, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_7 призначено остаточне покарання - чотирнадцять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю.
Суд визнав, що ОСОБА_7 організував та разом із ОСОБА_8 і ОСОБА_10 28 травня 2005 року неподалік АДРЕСА_1, у лісопосадці, що тягнеться вздовж автошляху ІНФОРМАЦІЯ_4, вчинили напад і умисне вбивство ОСОБА_11 із користі.
По вказівці ОСОБА_7 ОСОБА_8 зупинив на дорозі потерпілого, який їхав автомобілем, заманив його у засідку, де були ОСОБА_10 і неподалік, у кущах, ОСОБА_7, і, вибравши зручний момент, ударив ОСОБА_11 металевою трубою по голові. Як тільки потерпілий спробував утекти, то його тут же схопив ОСОБА_10, а ОСОБА_7 наказав негайно добити ОСОБА_11 Схопивши ту ж саму трубу, ОСОБА_10 наніс нею потерпілому ще не менше чотирьох ударів по голові.
У такий спосіб вони втрьох умисно позбавили життя ОСОБА_11, заволоділи його паспортом серії НОМЕР_1, 6.000 грн., картками “Приватбанк” № НОМЕР_2 та клієнта “ІНФОРМАЦІЯ_5”, автомобіль марки “ІНФОРМАЦІЯ_6” вартістю 13428,20 грн., що належить ОСОБА_1, підпалила і з місця події зникли.
У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_1 твердить, що покарання засудженим призначені несправедливо. На її думку, вони є надмірно м'якими, тому вона просить вирок скасувати, а справу - направити на новий судовий розгляд.
У касаційних скаргах засуджений ОСОБА_7 С.А. і його захисники - адвокати ОСОБА_9 і ОСОБА_5 просять скасувати вирок і справу - закрити. Твердять, що у справі немає доказів про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, за які його засуджено. Ті ж докази, на які послався суд у вироку, є суперечливими.
Адвокат ОСОБА_6, а так само засуджений ОСОБА_8 скаржаться на рішення суду в частині цивільного позову щодо ОСОБА_10. Твердять, що постановлене стягнення на задоволення моральної шкоди непомірно велике і має бути зменшене.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, виступи потерпілої ОСОБА_1, захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6, які підтримали доводи скарг, думку прокурора про відмову в задоволенні касаційних скарг і залишення вироку без зміни, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення скарг немає.
Висновки суду про винуватість засуджених у вчиненні злочинів, за які їх засуджено, відповідають фактичним обставинам справи і є обгрунтованими.
Засуджені ОСОБА_8 і ОСОБА_10 під час неодноразових допитів на досудовому слідстві і в судовому засіданні підтвердили, що вбивство ОСОБА_11 вони вчинили разом із ОСОБА_7, який організував цей злочин і був активним його виконавцем.
Їхні показання зводились до того, що напад на ОСОБА_11 ретельно готувався і розроблявся безпосередньо ОСОБА_7. Саме він запропонував їм сценарій спільного прибуття на місце події, розподілив між ними ролі щодо виконання задуманого. Виходили з того, що, оскільки ОСОБА_11 був добре знайомий з ОСОБА_8, то останньому доручили зупинити на дорозі потерпілого. Так і зробили. Коли ОСОБА_8 привів ОСОБА_11 до їхнього автомобіля і запропонував йому допомогти полагодити їм транспортний засіб, то саме в цей момент вони і напали на нього. Першим наніс потерпілому удар по голові трубою, якої вони озброїлись заздалегідь, ОСОБА_8. ОСОБА_11 почав тікати. Тут же підбіг ОСОБА_10 із ОСОБА_7, який наказав негайно добивати потерпілого. ОСОБА_10 підхопив трубу і наніс нею серію ударів ОСОБА_11 по голові. Після цього ОСОБА_7 роздав їм рукавички і вони разом обшукали потерпілого, забрали в нього гроші та документи, а транспортний засіб із тілом убитим заштовхали в лісопосадку і підпалили.
На аналогічні обставини вчинення злочинів ОСОБА_8 і ОСОБА_10 вказували також під час відтворення обстановки й обставин події, яке проводилось окремо за участю кожного з них.
Достовірність зазначених показань засуджених підтверджується даними, які містяться в протоколі огляду місця події, у висновках судово-медичних експертиз і в інших даках, належно перевірених у суді і змістовно наведених у вироку.
Йдеться, зокрема про дані стосовно обстановки і обставин події у лісопосадці, що тягнеться вздовж автошляху ІНФОРМАЦІЯ_4, неподалік АДРЕСА_1, кількості, характеру і локалізації тілесних ушкоджень, виявлених на тілі ОСОБА_11, та щодо вилучення грошей і документів потерпілого за місцем проживання ОСОБА_7.
У такому разі вважати, що ОСОБА_8 і ОСОБА_10 могли обмовляти себе чи ОСОБА_7 у вчиненні злочинів у суду підстав не було.
За таких обставин і враховуючи показання свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 і ОСОБА_17, суд мав підстави дійти висновку про те, що всі засуджені, в тому числі ОСОБА_7 були співвиконавцями розбійного нападу і вбивства потерпілого ОСОБА_11.
Тому суд правильно кваліфікував такі їхні дії за ч. 4 ст. 187, п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 194 і ч. 3 ст. 357 КК України.
Підстав для перекваліфікації дій засуджених, зокрема ОСОБА_7, як про це він та його захисник наголошують у касаційних скаргах, судова колегія не вбачає.
Щодо призначених покарань ОСОБА_10, ОСОБА_7 і ОСОБА_8, то вони повною мірою відповідають характеру і ступеню суспільної небезпечності вчинених ними злочинів, установленим у справі даним, які їх характеризують і тим обставинам, що пом'якшують відповідальність кожного з них.
Будь-яких даних, які б свідчили про невиконання органами досудового слідства чи судом норм кримінально-процесуального закону, що були б підставою для зміни або скасування вироку, в тому числі в частині призначених покарань, колегія суддів не вбачає.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду щодо вирішення цивільного позову. Воно є належно вмотивованим і не суперечить положенням чинного законодавства.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів
ухвалила:
касаційні скарги потерпілої ОСОБА_1, засуджених ОСОБА_7 і ОСОБА_8, а також захисників: ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_3, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду Житомирської області від 16 лютого 2006 року ОСОБА_7, ОСОБА_8 і ОСОБА_10 - без зміни.
судді:
Редька А.І. Пивовар В.Ф. Самелюк П.О