ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/15211/14 01.10.14

Суддя Господарського суду міста Києва Князьков В.В.

За участю секретаря судового засідання Босенко Ю.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовомПриватного акціонерного товариства «Інститут розвитку передових технологій», м. Київ,

доДержавного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України , м. Київ,

простягнення заборгованості 539 273,24 грн.

за участю представників сторін:

від позивача:Бородкін Д.І.

від відповідача:Платова Ю.П.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Інститут розвитку передових технологій» (надалі - ПрАТ «ІРПТ») звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України (надалі - «Держінформ«Юст») про: стягнення заборгованості за орендоване приміщення у розмірі 426 885,78 грн., пені у розмірі 48 860,49 грн., 3% річних у розмірі 9 688,51 грн. та інфляційних втрат у розмірі 53 838,46 грн.

Ухвалою від 28.07.14р. за вказаним позовом господарським судом міста Києва у складі судді Ковтуна С.А. порушено провадження у справі № 910/15211/14 та призначено її до розгляду на 11.08.2014 р.

У судовому засіданні 11.08.14р. господарським судом міста Києва відкладено розгляд справи, у зв'язку із клопотанням відповідача, на 10.09.14р. про що винесена відповідна ухвала.

Розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 10.09.2014 р., у зв'язку із перебуванням судді Ковтуна С.А. у відпустці, справу №910/10132/14 передано для розгляду судді Князькову В.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.09.14р. суддею Князьковим В.В. прийнято до провадження справу №910/15211/14.

У судовому засіданні 10.09.14р. представник позивача надав пояснення по суті спору, аналогічні тим, що викладені у позовній заяві та просив повністю задовольнити позовні вимоги.

Уповноважений представник відповідача подав відзив на позовну заяву у порядку, передбаченому ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, з нормативно обґрунтованими поясненнями по суті заявлених вимог та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, а також подав клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.09.2014р. у зв`язку із необхідністю витребування додаткових доказів, розгляд справи відкладено до 01.10.2014р.

30.09.2014р. від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із неможливістю бути присутнім у судовому засіданні, а також додаткові пояснення у справі.

Представник позивача в судовому засіданні не підтримав клопотання про відкладення розгляду справи та просив суд задовольнити позовні вимоги повністю.

Представник відповідача підтримав доводи викладені у відзиві на позовну заяву та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, оскільки як вважає відповідач строк оплати по орендних платежах настав лише 28.04.2014р.

Клопотань про відкладення розгляду справи в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України від сторін до Господарського суду міста Києва не надходило.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення по справі № 910/15211/14.

Розглянувши матеріали справи Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

05.10.11р. між ПрАТ «ІРПТ» (орендодавець, позивач) та «Держінформ«Юст»» (орендар, відповідач) укладено договір оренди приміщення № 50-10/11, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в користування нежилі приміщення, розташовані у двоповерховій будівлі за адресою: місто Київ, вул. Ливарська,1, літера «А», загальною площею 1 008,4 кв.м., що належить орендодавцю на підставі договору купівлі-продажу від 27.09.2001р., зареєстрованого в реєстрі Першої Київської державної нотаріальної контори за № 2-2876. (п.п. 1.1., 1.2.)

Пунктом 2.1. договору сторони погодили, що передача приміщення та його прийняття орендарем у строкове платне користування повинна відбутись 05.10.11р. та відповідно до п. 2.2. договору сама передача приміщення здійснюється шляхом підписання акту приймання-передачі, засвідченого підписами сторін.

Згідно п. 2.4. договору сторони погодили, що кінцевою датою повернення приміщення є 05.09.14р., а у випадку дострокового розірвання або відмови від договору - не пізніше дати зазначеної в угоді про розірвання чи повідомленні про відмову від договору.

Пунктом 1 додаткової угоди № 2 від 17.12.12р. внесено зміни до п. 2.4. договору та узгоджено 31.08.14р. новою кінцевою датою повернення приміщення.

Орендна плата за договором встановлюється в національній валюті України, а розмір орендної плати за повний календарний місяць визначається у Протоколі узгодження договірної ціни, що є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до Протоколу узгодження договірної ціни від 17.12.12р. сторони погодили, що розмір договірної плати за оренду 1 кв.м. за один календарний місяць становить 247,61 грн. у томи числі з ПДВ, а загальна вартість оренди орендованих за договором приміщень становить 249 687,91 грн. у тому числі з ПДВ.

Орендна плата вноситься орендарем щомісячно авансовими платежами, але не пізніше 5 числа поточного місяця, шляхом перерахування на поточний рахунок орендодавця суми вартості орендованих за договором приміщень. (п. 3.3.)

Як вбачається з п. 3.4. договору сторони узгодили, що факт використання орендованих приміщень у поточному місяці підтверджується актом надання послуг, який підписується сторонами в останній день поточного місяця.

Згідно п 6.3. договору сторони встановили відповідальність за несвоєчасне внесення платежів по орендній платі, у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Пунктом 8.3. договору сторони узгодили, що цей договір може бути розірваний на вимогу орендодавця, надану орендарю у письмовій формі за 1 місяць до розірвання, якщо орендар систематично порушує зобов'язання встановлені договором, в тому числі більше одного разу порушив строк здійснення будь-яких платежів за цим договором.

У випадку невиконання зобов'язань у термін, що перевищує 10 банківських днів, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 20% від несвоєчасно сплаченої суми, за кожен день прострочення. (п. 7.2.).

Згідно акту приймання-передачі від 05.10.11р. орендар прийняв в строкове платне користування нежилі приміщення, що розташовані у двоповерховій будівлі за адресою: м. Київ, вул. Ливарська,1 літ. «А», загальною площею 1 008,4 кв.м.

Зі слів позивача та з матеріалів справи вбачається, що рахунки на оплату орендних платежів направлялись відповідачеві своєчасно. Проте, в порушення умов договору, відповідачем рахунки оплачено не було.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання за Договором по оплаті орендних платежів за жовтень 2013р. - січень 2014р., у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 998 751,64 грн. відповідно до виставлених орендарю рахунків.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Укладений між сторонами договір є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом (абзац 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно вимог ст.765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму. Пунктом п. 2.1. договору встановлено, що вступ орендаря у користування приміщенням настає одночасно з підписанням сторонами акту приймання-передачі приміщення.

Частиною. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України закріплено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Приписами ст. 651 Цивільного кодексу України встановлено, що розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено судом, між орендодавцем та орендарем укладена додаткова угода від 22.01.14р. про розірвання договору оренди нежилого приміщення №05-10/11 від 05.10.11р.

Відповідно до ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1, 4 ст.285 господарського кодексу України визначено, що орендна плата -це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Як вбачається з матеріалів справи, орендна плата з урахуванням ПДВ становила: за період з грудня 2013 року по січень 2014 року. - 249 687,91 грн., однак,в наслідок розірвання 22.01.14р. договору оренди, відповідачем відкориговано розмір орендної плати та повторно надіслано рахунок по орендній платі на суму 177 197,87 грн. за період з 01.11.2013р. по 22.11.2013р.

Матеріалами справи (акт приймання-передачі нежитлового приміщення, рахунки-фактури) підтверджується факт передачі позивачем в оренду, прийняття відповідачем та користування приміщенням за договором у період з жовтня 2013 року по січень 2014 року включно. За наведений період позивачем була нарахована орендна плата на загальну суму 926 261,60 грн. та виставлено відповідачу відповідні рахунки на їх оплату.

Будь-яких заперечень щодо користування об'єктом оренди у спірний період відповідачем не надано.

Відповідач не визнає позовні вимоги, посилаючись на те, що відповідно до п. 3.4 договору факт використання приміщення у поточному місяці підтверджується актом надання послуг, який підписується сторонами, орендна плата вноситься орендарем щомісяця авансовими платежами, але не пізніше 5 числа поточного місяця, шляхом перерахування на поточний рахунок орендодавця встановленої грошової суми, згідно протоколу узгодження ціни на підставі виставлених орендодавцем рахунків. Проте позивачем рахунки-фактури для здійснення розрахунків з орендної плати та наданих послуг були надані відповідачу лише 23.04.2014р. Відповідач наголошує, що ненадання позивачем даних рахунків зумовило порушення умов договору з боку відповідача.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що умовами Договору (п. 3.3) визначено, що орендна плата вноситься орендарем щомісячно авансовими платежами, але не пізніше 5 числа поточного місяця, шляхом перерахування на поточний рахунок орендодавця суми вартості орендованих за договором приміщень.

Проаналізувавши умови Договору, суд відзначає, що наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов'язку сплатити орендну плату та надані послуги з огляду на наступне.

Умовами договору передбачено розмір орендної плати (додаток №2 до договору), строк її сплати (п.3.3 договору) та банківські реквізити орендодавця, тому не виставлення рахунків не позбавляло відповідача можливості сплачувати орендну плату.

Крім того, судом взято до уваги листи позивача від 10.10.2013р. за №179-10, від 02.12.2013р. за №260-12, від 26.12.2013р. за №289-12 та від 11.02.2014р. за №26-02 орендодавець звертався до орендаря з вимогою про сплату заборгованості, і ці листи були орендарем отримані, враховуючи наведене, відповідач був обізнаний про необхідність сплатити позивачу борг.

Рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти. Ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 Цивільного кодексу України, оскільки не є обумовленою сторонами обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні. Не виставлення рахунку-фактури не можна вважати простроченням кредитора в розумінні статті 613 Цивільного кодексу України.

Судом встановлено, що строк виконання зобов'язання щодо оплати орендної плати встановлений п. 3.3 Договору, яким передбачено, що орендна плата вноситься орендарем щомісячно авансовими платежами, але не пізніше 5 числа поточного місяця.

Отже, з урахуванням положень ст.530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п. 3.3. договору відповідач повинен був сплачувати орендні та інші платежі за договором щомісячно, але не пізніше 5 числа поточного місяця, на підставі виставлених позивачем рахунків, а не до строку, що минув після надсилання рахунків-фактури.

Матеріалами справи (зокрема, рахунками-фактурами) підтверджується направлення на адресу відповідача та отримання останнім рахунків для здійснення оплати орендних платежів за договором.

Разом з тим, відповідачем надані послуги оплачені не були. Орендодавець, користуючись своїм правом, відкоригував заборгованість по орендній платі на суму сплаченого орендарем 22.12.12р. авансового платежу в розмірі 499 375,82 грн. , відповідно до п. 3.2. договору у редакції додаткової угоди №2 від 17.12.12р.

За таких обставин, заборгованість відповідача по оплаті орендних платежів та наданих послуг за період користування спірним приміщенням з жовтня 2013 року по 22 січня 2014 року включно становить 426 885,78 грн., а строк виконання грошового зобов'язання в розумінні положень ст.530 Цивільного кодексу України по її оплаті на момент звернення з позовом до суду настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується заборгованість відповідача у розмірі 426 885,78 грн. Доказів оплати вказаної заборгованості відповідачем не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Обставини, за якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення «Держінформ«Юст» від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

Враховуючи вище встановлене, позовні вимоги ПрАТ «ІРПТ» про стягнення з «Держінформ«Юст» заборгованості у розмірі 426 885,78 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 9 688,51 грн. та інфляційних втрат у розмірі 53 838,46 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, судом визнано його обґрунтованим, а тому за порушення відповідачем зобов'язань за договором стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума 3% річних в розмірі 9 688,51 грн. та інфляційних втрат у розмірі 53 838,46 грн.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача пені у розмірі 48 860,49 грн.

Як встановлено судом, в п. 6.3 договору сторони передбачили відповідальність відповідача за порушення умов договору, а саме: за несвоєчасне внесення платежів по орендній платі, у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Факт наявності прострочення виконання відповідачем грошових зобов'язань судом встановлено та по суті не оспорено відповідачем. За таких обставин, враховуючи, що несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов'язань підтверджено обставинами та доказами у справі, суд погоджується зі зробленим позивачем розрахунком пені на суму 48 860,49 грн., який, за висновками суду, є арифметично вірним та підлягає задоволенню у визначеному позивачем розмірі.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, суд зазначає наступне:

Частиною 3 ст. 83 ГПК України передбачено право господарського суду, приймаючи рішення зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно п. 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

В обгрунтування клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій відповідач просить зменшити розмір штрафних санкцій з огляду на скрутний майновий стан. Разом з тим, клопотання судом не приймається до уваги, оскільки відповідачем не надано жодного належного доказу тяжкого фінансового становища та доказів невиконання третіми особами зобов`язань перед відповідачем. Наказ по підприємству «Про заходи щодо економного використання коштів підприємства» від 14.03.2014р. за №104 не звільняє відповідача від встановленої законом та договором відповідальності та не дає можливості оцінити чи є даний випадок винятковим.

З урахуванням вищевикладеного та враховуючи інтереси обох сторін, суд не знаходить обєктивних обставин, які б підтверджували виключність випадку, передбаченого ст. 83 ГПК України, для зменшення розміру штрафних санкцій.

У задоволенні клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій відмовляється.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Інститут розвитку передових технологій» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України (04050, м. Київ, вул. Мельникова, б.81, літ. «А» , ідентифікаційний код юридичної особи 25287988) на користь Приватного акціонерного товариства «Інститут розвитку передових технологій» (04073, м. Київ, вул. Ливарська, б. 1, літ. «А», ідентифікаційний код юридичної особи 31059007) основний борг у розмірі 426 885 (чотириста двадцять шість тисяч вісімсот вісімдесят п'ять) грн. 78 коп., 3% річних у розмірі 9 688 (дев'ять тисяч шістсот вісімдесят вісім) грн. 51 коп., пеню у розмірі 48 860 (сорок вісім тисяч вісімсот шістдесят) грн. 49 коп., інфляційні втрати у розмірі 53 838 (п'ятдесят три тисячі вісімсот тридцять вісім) грн. 46 коп. судовий збір у розмірі 10 785 (десять тисяч сімсот вісімдесят п'ять) грн. 46 коп.

3 Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено - 06.10.2014р.

Суддя В.В. Князьков