УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2008 року    м. Одеса

Судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого   Гайворонського С.П.

суддів  Ісаєвої Н.В., Сегеди С.М.

при секретарі  Карпенко С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовною заявою закритого акціонерного товариства „Міська страхова компанія" (далі ЗАТ „Міська страхова компанія") до ОСОБА_1 про стягнення виплаченого страхового відшкодування за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 17 жовтня 2007 року,

встановила:

ЗАТ „Міська страхова компанія" звернулося до суду з вищевказаним позовом, у якому просило суд стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача суму виплаченого страхового відшкодування в розмірі 4626 грн. 86 коп., а також судові витрати у сумі 651 грн.

В обґрунтування позовних вимог ЗАТ „Міська страхова компанія" послалось на те, що 01 вересня 2005 року приблизно о 8 годині 40 хвилин, ОСОБА_1, рухаючись по вулиці Ільфа і Петрова в м. Одесі на автомобілі ВАЗ-21102 державний номер НОМЕР_1, порушив Правила дорожнього руху, в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем „Тойота Камрі" державний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_2

Автомобіль, яким керував ОСОБА_2 в результаті ДТП отримав пошкодження. Розмір матеріальної шкоди склав 5057 грн. 76 коп.

У зв'язку з вищевказаним, ЗАТ „Міська страхова компанія" сплатило страхове відшкодування ОСОБА_2 в сумі 4626 грн.86 коп. на підставі договору страхування від 10 січня 2005 року.

Оскільки, шкода була заподіяна з вини ОСОБА_1, ЗАТ „Міська страхова компанія" просило стягнути з відповідача зазначену вище грошову суму та судові витрати.

У судовому засіданні:

Справа № 22ц-1356/2008р.   Категорія ЦП: 23

Головуючий у першій інстанції Жуковський А.Г.

Доповідач Гайворонський С.П.

·   представник позивача позов підтримав;

·   відповідача позов не визнав, пояснивши, що він не винен у скоєні дорожньо-транспортної пригоди.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 17 жовтня 2007 року позов задоволений частково.

Суд першої інстанції стягнув з ОСОБА_1 на користь ЗАТ „Міська страхова компанія" на відшкодування матеріальної шкоди 4626 грн. 86 коп. та судові витрати в розмірі 351 грн., а всього 4977 грн.86 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення районного суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позовної заяви в повному обсязі у зв'язку з порушенням судом норм матеріального права.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити. Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно та всебічно дослідив та оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

При цьому суд першої інстанції при ухваленні вищевказаного рішення діяв відповідно з вимогами ст.3 ЦК України врахувавши, що загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Так, як вбачається із матеріалів справи, при ухваленні рішення, районний суд правильно виходив з того, що 10 січня 2005 року між ЗАТ „Міська страхова компанія" та ОСОБА_2 був укладений договір страхування наземного транспорту (а.с. 5-10).

Згідно з довідок Державтоінспекції ОМУ УМВС України в Одеській області від 01 вересня 2005 року та ЗАТ „Міська страхова компанія", 01 вересня 2005 року автомобіль марки „Тойота" державний знак НОМЕР_2 внаслідок ДТП отримав механічні пошкодження (а.с. 12, 13).

З висновку № 6412 судової автотехнічної експертизи від 23 серпня 2006 року вбачається, що з позиції технічного аналізу саме дії водія автомобіля ВАЗ-21102 державний номер НОМЕР_1 були причиною ДТП (а.с. 75-76).

Як вбачається з висновків спеціаліста, вартість ремонту автомобіля „Тойота Камрі" № НОМЕР_2 на 01 вересня 2005 складає 5057 грн. 76 коп. (а.с. 15-20).

Згідно з страхового акту № 29/09/05-К страхове стягнення у розмірі 4626 грн. 86 коп. підлягає виплаті через касу ЗАТ „Міська страхова компанія" ОСОБА_2 (а.с.23).

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі інших матеріалів даної цивільної справи вірно дійшов до висновку, що ДТП сталося з вини водія ОСОБА_1, котрий не виконав вимоги п. 11.4 Правил дорожнього руху.

Отже, судова колегія зазначає, що ОСОБА_1 не довів ті обставини на які останній посилався, як на підставу своїх заперечень проти вищевказаного позову, що є його обов'язком відповідно до засад змагальності процесу за ст. 10 ЦПК України. При цьому суд створив всі умови для змагальності процесу.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що районний суд ухвалив правильне по суті і справедливе рішення, про що свідчать матеріали даної справи, врахувавши положення ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини щодо того, що кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до невірного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 305, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. ст. 308, 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Одеської області,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 17 жовтня 2007 року по цивільній справі за позовною закритого акціонерного товариства „Міська страхова компанія" до ОСОБА_1 про стягнення виплаченого страхового відшкодування - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги у Верховний Суд України протягом двох місяців з дня набрання ухвалою законної сили.