ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
ПОСТАНОВА
24.01.07 Справа№ 5/3223-18/174А
Господарський суд Львівської області в складі
головуючого-судді Мартинюка В.Я.
при секретарі судового засідання Колтун Ю.М.
у відкритому судовому засіданні в м.Львові
розглянувши справу за позовом | Дочірнього підприємства „Львівський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України” (надалі ДП „Львівський облавтодор” ВАТ „ДАК „Автомобільні дороги України”) |
до | Миколаївської міжрайонної Державної податкової інспекції (надалі Миколаївська МДПІ) Львівської області |
про | скасування податкових повідомлень-рішень, |
з участю представників сторін:
від позивача: [...]–представник (довіреність від 12.09.2006 року);
від відповідача: [...] –адвокат (довіреність від 20.09.2005 року),
В С Т А Н О В И В :
що ДП „Львівський облавтодор” ВАТ „ДАК „Автомобільні дороги України” звернулося до господарського суду з адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень-рішень від 31.03.2006 року за №0002161500, за №0002151500, за №0002061500/318, за №0002031500/317, за №0002141500, за №0002121500/328, за №0002171500/329, за №0002131500/330, за №0002181500/327, за №0002191500/326, за №0002201500/324, за №0002111500/323, за №0002101500/322, за №0002091500/321, за №0002081500/320, за №0002071500/319, прийнятих Миколаївською МДПІ Львівської області.
14.12.2006 року в попередньому судовому засіданні ухвалою, яка занесена до протоколу судового засідання відповідача Миколаївську МДПІ у Львівській області замінено на правонаступника - ДПІ у Жидачівському районі Львівської області.
Позовні вимоги мотивовані тим, що орган державної податкової служби неправомірно застосував до позивача штраф, оскільки у останнього жодних про строчень у сплаті податків, зборів та інших обов‘язкових платежів не було.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав. Також зазначив, що при прийнятті оспорених податкових повідомлень-рішень, органом державної податкової служби не враховано строки давності передбачені підп.15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону України „Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Окрім того, заявою від 17.01.2007 року обставини розміру сум податкових зобов‘язань, за несплату яких у встановлені законом терміни застосовані штрафи, та обставини їх (податкових зобов‘язань) виникнення, настання строків оплати та сплати, які зазначені в наявному в матеріалах справи розрахунку штрафних санкцій, було визнано представником платника податків. Останній просить позов задоволити. Також, представник позивача подав заяву якою судові витрати просить покласти на позивача.
Відповідач в запереченні на позов за №9609/10/10 від 01.12.2006 року вважає, що орган державної податкової служби при прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень діяв у повній відповідності до вимог чинного законодавства.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, просить в його задоволенні відмовити.
Окрім того, представниками сторін добровільно визнано обставини щодо розміру сум податкових зобов‘язань, за несплату яких у встановлені законом терміни застосовані штрафи, та обставини їх (податкових зобов‘язань) виникнення, настання строків оплати та сплати, які зазначені в наявному в матеріалах справи розрахунку штрафних санкцій; в їх достовірності у сторін не виникає сумніву, а тому, вважають, що вони можуть не доказуватись.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.
На підставі акту про порушення податкового законодавства за №90-15-0-26231317 від 11.03.2006 року Жидачівським відділенням Миколаївської МДПІ Львівської області 13.03.2006 року було прийнято податкові повідомлення-рішення за №0002161500, за №0002151500, за №0002061500/318, за №0002031500/317, за №0002141500, за №0002121500/328, за №0002171500/329, за №0002131500/330, за №0002181500/327, за №0002191500/326, за №0002201500/324, за №0002111500/323, за №0002101500/322, за №0002091500/321, за №0002081500/320, за №0002071500/319.
Згаданими податковими повідомленнями-рішеннями органом державної податкової служби за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов‘язання з плати за землю, з плати за користування надрами, з збору за спецводокористування, з податку на додану вартість, з податку на прибуток, з збору за геологорозвідувальні роботи, з комунального податку, передбаченого підп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України „Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, на підставі підп.17.1.7 п.17.1 ст.17 цього ж Закону, ДП „Львівський облавтодор” зобов‘язано сплатити штрафи.
Дані податкові повідомлення-рішення підприємство просить скасувати.
Даючи правову оцінку оспореним податковим повідомленням-рішенням, господарський суд виходив з таких міркувань.
Обставини щодо розміру сум податкових зобов‘язань, за несплату яких у встановлені законом терміни застосовані штрафи, та обставини їх (податкових зобов‘язань) виникнення, настання строків оплати та сплати, які зазначені в наявному в матеріалах справи розрахунку штрафних санкцій, були визнані сторонами (позивачем та відповідачем), а тому, місцевий господарський суд, у відповідності до ч.3 ст.72 КАС України, врахувавши, що в їх достовірності та добровільності їх визнання не виникає сумніву, і проти цього не заперечують сторони, вважає за недоцільне не доказувати їх останніми (сторонами).
Як передбачено підп.4.1.1 п.4.1 ст.4 згаданого Закону, платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації (що має місце в даному випадку), крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.
Податкові декларації, у відповідності до підп.4.1.4 п.4.1 ст.4 цього ж Закону, подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює:
а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;
б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);
в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року;
г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.
Згідно п.5.1 ст.5 згаданого Закону, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Платник податків, як передбачено абзацом 1 підп.5.3.1 п.5.3 ст.5 цього ж Закону, зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Згідно п.17.3 ст.17 згаданого Закону, сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.
Як передбачено підп.15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону України „Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту (податкову декларацію за період, коли виникло податкове зобов'язання, не було подано; судом встановлено скоєння злочину посадовими особами платника податків або фізичною особою - платником податків щодо умисного ухилення від сплати зазначеного податкового зобов'язання), податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Як вбачається зі змісту наведеної норми перебіг строку давності пов‘язується з моментом настання дня наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.
В даному випадку має місце застосування штрафних санкцій за несплату узгодженої суми податкового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, протягом граничних строків, визначених згаданим Законом.
Отже, строк давності, передбачений підп.15.1.1 п.15.1 ст.15 згаданого Закону, як вбачається з наведеної норми, на такі податкові правовідносини не розповсюджується, оскільки, не можна визначити його перебігу через відсутність регулювання порядку подання декларації, в якій би зазначалась сума штрафних санкцій за несплату узгодженої суми податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених податковим законодавством.
Суд звертає увагу також і на те, що в податковому законодавстві відсутня норма, яка б дозволяла нараховувати та стягувати штрафні санкції без строків давності.
У відповідності до вимог ч.3 ст.8 Конституції України, норми останньої є нормами прямої дії.
Згідно ч.2 ст.3 Конституції України, права свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов‘язком держави.
Згідно ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оскільки податковим законодавством не визначено строку давності щодо застосування штрафної санкції за несплату узгодженої суми податкового зобов‘язання протягом граничних строків, з врахуванням викладених норм, суд вважає за необхідне застосувати аналогію закону у відповідності до ч.7 ст.9 КАС України, з метою прийняття постанови, яка б гарнтувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина.
Як вбачається з розрахунку штрафних санкцій датою сплати податкового зобов‘язання з податку на додану вартість:
в сумі 15975 грн. 00 коп., визначеного платником податку в декларації №18447 від 20.01.2003 року є 24.02.2003 року, штраф –1597 грн. 50 коп. (10%);
в сумі 400 грн. 00 коп. (декларація №5992 від 20.02.2003 року) –11.03.2003 року, штраф –40 грн. 00 коп. (10%);
в сумі 2044 грн. 20 коп. (декларація №5992 від 20.02.2003 року) –24.03.2003 року, штраф - 204 грн. 42 коп. (10%);
в сумі 6234 грн. 00 коп. (декларація №15360 від 20.11.2002 року) –03.01.2003 року, штраф –1246 грн. 80 коп. (20%);
в сумі 350 грн. 00 коп. (декларація №15360 від 20.11.2002 року) –20.01.2003 року, штраф –70 грн. 00 коп. (20%);
в сумі 776 грн. 25 коп. (декларація №15360 від 20.11.2002 року) –10.02.2003 року, штраф –155 грн. 25 коп. (20%);
в сумі 473 грн. 75 коп. (декларація №16583 від 19.12.2002 року) –02.01.2003 року, штраф –94 грн. 75 коп. (20%);
в сумі 10174 грн. 25 коп. (декларація №16583 від 19.12.2002 року) –24.02.2003 року, штраф -2034 грн. 85 коп. (20%);
датою сплати податкового зобов‘язання з податку на прибуток підприємств і організацій:
в сумі 2000 грн. 00 коп. визначеного платником податку в декларації №21212 від 10.02.2003 року є 24.02.2003 року, штраф –400 грн. 00 коп. (20%).
Як передбачено підп.17.1.7 п.17.1 ст.17 вищезгаданого Закону, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.
Отже, право податкового органу на застосування штрафу передбаченого наведеною нормою, в даному випадку, виникло за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, однак, таке право було реалізовано лише 31.03.2006 року (дата прийняття спірних податкових повідомлень-рішень).
Враховуючи те, що у відповідності до вимог п.17.3 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум, та те, що з моменту сплати позивачем податкового боргу та виникнення права податкового органу на застосування штрафу пройшло понад 1095 днів, суд вважає, що в даному випадку органом державної податкової служби несвоєчасно, тобто з порушення розумного строку –1095 днів, застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції оспореними податковими повідомленнями-рішеннями
за №0002121500/328 (застосовано штраф у розмірі 10% за платежем податок на додану вартість) в сумі 1841 грн. 92 коп.;
за №0002131500/330 (застосовано штраф у розмірі 20% за платежем податок на додану вартість) в сумі 3601 грн. 65 коп.;
за №0002181500/327 (застосовано штраф у розмірі 20% за платежем податок на прибуток) в сумі 400 грн. 00 коп.
А тому, суд прийшов до висновку про обгрунтованість та підставність позовних вимог в частині неправомірності нарахування органом державної податкової служби зазначених штрафів в податкових повідомленнях-рішеннях, які наведені вище.
Що стосується сум штрафів, які визначені органом державної податкової служби без пропуску строків давності визначених підп.15.1.1 п.15.1 ст.15 згаданого Закону, то такі визначені органом державної податкової служби правомірно, а тому підстави для їх скасування відсутні.
Враховуючи клопотання позивача, суд вважає за можливе покласти судові витрати на нього.
Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Позовні вимоги задоволити частково.
2. Скасувати, прийняті Жидачівським відділенням Миколаївської МДПІ Львівської області, податкові повідомлення-рішення від 31.03.2006 року:
за №0002121500/328 в частині зобов‘язання Дочірнього підприємства „Львівський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України” сплатити штраф в сумі 1841 грн. 92 коп.;
за №0002131500/330 в частині зобов‘язання Дочірнього підприємства „Львівський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України” сплатити штраф в сумі 3601 грн. 65 коп.;
за №0002181500/327 в частині зобов‘язання Дочірнього підприємства „Львівський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України” сплатити штраф в сумі 400 грн. 00 коп.
3. В іншій частині в позові відмовити.
4. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
5. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Мартинюк В.Я.