КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2014 року №810/4737/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спиридонової В.О., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Мономах» до Київської митниці Міндоходів та Головного управління Державної казначейської служби України в Київській області про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості та карток відмови, зобов'язання вчинити дії, стягнення надмірно сплаченої суми податку на додану вартість та мита,

ВСТАНОВИВ:

06.08.2014 до Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Мономах» (далі - позивач, ПрАТ «Мономах», Товариство) до Київської митниці Міндоходів (далі - Митний орган, відповідач 1) та Головного управління Державної казначейської служби України в Київській області (далі - Орган Держказначейства, відповідач 2), в якій позивач, з урахуванням заяв про зменшення розміру позовних вимог та уточнення позовних вимог, просить:

- визнати протиправними та скасувати рішення Митного органу про коригування митної вартості №1255110000/2014/010019/2 від 03.04.2014 та №1255110000/2014/010022/2 від 09.04.2014;

- визнати протиправними та скасувати картки відмови Митного органу №125110000/2014/00031 від 03.04.2014 та №125110000/2014/00035 від 09.04.2014;

- зобов'язати Митний орган провести митне оформлення товару відповідно до митних декларацій №125110000/2014/006766 від 01.01.2014 та №125110000/2014/007233 від 08.04.2014 за митною вартістю, визначеною за основним методом визначення митної вартості - за ціною договору (контракту);

- стягнути з Державного бюджету України через Орган Держказначейства надмірно сплачену суму податку на додану вартість в розмірі 79141,47 грн. та мита у розмірі 805,43 грн., усього на суму 79946,90 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при митному оформленні товарів, що ввозились на територію України, Товариство самостійно визначило їх митну вартість за основним методом - ціною договору (контракту), заявило цей показник в митних деклараціях, до яких додало документи, що її підтверджують, та в яких зазначено всі кількісні та якісні показники товару, що ввозився. Однак, на думку позивача, Митний орган безпідставно не погодився із заявленою декларантом митною вартістю товарів та незаконно прийняв рішення про коригування митної вартості товарів із застосуванням другорядного та резервного методів визначення митної вартості, після чого товар випущено у вільний обіг зі сплатою відповідних гарантій.

Відповідач 1 проти адміністративного позову заперечив, просив відмовити у його задоволенні. В своїх письмових запереченнях на адміністративний позов відповідач 1 зазначив, що при митному оформленні вартість товарів, заявлена позивачем, викликала обґрунтований сумнів. Митним органом запропоновано Товариству надати низку додаткових документів, проте надані документи не стали підставою для підтвердження заявленої митної вартості товару, адже містять розбіжності і неточності та не містять всіх даних щодо складових митної вартості.

Відповідач 2 проти адміністративного позову заперечив, просив відмовити у його задоволенні. В своїх письмових запереченнях на адміністративний позов відповідач 2 зазначив, що позивачем не надано жодних доказів сплати до бюджету коштів, які останній просить стягнути на його користь. Також зауважив, що повернення платникам податків помилково (надмірно) сплачених коштів здійснюється виключно на підставі відповідного висновку контролюючого органу за процедурою, визначеною Порядком взаємодії територіальних органів Міністерства доходів і зборів України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженим наказом Міністерства доходів і зборів України та Міністерства фінансів України №882/1188 від 30.12.2013.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов наступних висновків.

Приватне акціонерне товариство «Мономах», код за ЄДРПОУ 19421419, зареєстроване як юридична особа 17.11.2000, запис до ЄДР №13321200000000049 від 23.09.2004.

Судом встановлено, що позивачем з Республіки Польща імпортовано сушені рослини, шкірки цитрусових сушені, плоди сушені, листя мате та інше.

Так, 28.06.2010 між ПрАТ «Мономах» (імпортер) та фірмою «Natur-Vit» Marel Plachta, Польща (експортер) укладено торговий договір №06/2806/10 UA, відповідно до умов якого експортер зобов'язується продати товари імпортеру, а імпортер зобов'язується купити товари й своєчасно здійснити оплату на умовах договору. Предметом договору є придбання імпортером рослинної сушеної сировини та вироблених експортером з нього продуктів. Ціна й асортимент товарів визначені у Додатку на кожну партію товару, яке є невід'ємною частиною договору. Правочини за договором здійснюються на умовах FCA - Польща (Інкотермс 2010), окрім правочинів, щодо яких сторони узгодять інші умови, що будуть визначені у Додатку. Оплата за товар здійснюється в доларах США (USD). Загальна вартість договору складає 500000 USD. Ціна на товар вказується у Додатку та визначена в USD. В ціну товару включено вартість тари, упаковки, маркування та завантаження товару.

27.03.2014 між сторонами торгового договору №06/2806/10 UA від 28.06.2010 укладено Додаток №24 до договору, згідно з яким обумовлено ціни на товар партії поставки на загальну суму 41617,50 USD (номенклатура листя м'яти різане, квіти нагітки, шкіра апельсину різана та інше). Умови поставки - FCA Kopernia; термін поставки партії товару - 17.03.2014-14.04.2014; строк платежу - 90 днів.

Відповідно до довідки ФОП ОСОБА_2 про транспортні витрати від 31.03.2014 загальна сума транспортно-експедиційних витрат (перевезення з Польщі до України) за договором №1 від 20.03.2014 складає 8000,00 грн. Страхування вантажу не здійснювалося.

Також позивачем з В'єтнаму імпортовано чай різних видів.

Так, 06.01.2014 між ПрАТ «Мономах» (покупець) та фірмою Swiss Vietnam International CO LTD, В'єтнам (продавець) укладено контракт №SVI-1, відповідно до умов якого продавець продав, а покупець купив товар, назва, ціна та умови постачання якого будуть вказані в Додатках, які є невід'ємною частиною даного контракту. Платіжні умови визначаються у додатках до контракту.

17.01.2014 сторонами контракту №SVI-1 від 06.01.2014 укладено Додаток №1 до нього, згідно з яким обумовлено ціни на товар партії поставки на загальну суму 36287,25 USD (номенклатура чай зелений в'єтнамський стд. А130 фаннінгз нефасований, чай зелений в'єтнамський стд. А222 GP Broken нефасований та інше). Згідно з даним Додатком термін відвантаження - лютий 2014 року, термін сплати - через 60 днів з дати коносаменту.

Згідно з довідкою ТОВ «Голден Груп ЛТД» про транспортні витрати (т. 1 а.с. 94) вартість доставки вантажу для Товариства морським транспортом (В'єтнам-Україна) складає 35351,46 грн.

01.04.2014 на підставі договору №06/2806/10 UA від 28.06.2010 та відповідно до інвойсу FA/1/03/2014/E від 27.03.2014 позивачем імпортовано товар (сушені рослини, шкірки цитрусових сушені, плоди сушені, листя мате та інше) на загальну суму 41617,50 USD (далі - Поставка 1).

З метою митного оформлення імпортованого за Поставкою 1 товару позивачем до Митного органу подано митну декларацію №125110000/2014/006766 від 01.04.2014, якою визначено митну (фактурну) вартість товару за основним методом (за ціною договору) в розмірі 41617,50 USD, у том числі шкірки товар «цитрусові сушені/Skorka pomeranczy krojona/шкірка апельсину сушена, різана» 100 кг нетто на суму 315,00 USD (3,15 USD/кг) (далі - Товар 1).

08.04.2014 на підставі контракту №SVI-1 від 06.01.2014 та відповідно до інвойсу SVICL/13-93 від 18.02.2014 позивачем імпортовано товар (чай в'єтнамський нефасований зелений та чорний) на загальну суму 36287,25 USD (далі - Поставка 2)

З метою митного оформлення імпортованого за Поставкою 2 товару позивачем до Митного органу подано митну декларацію №125110000/2014/007233 від 08.04.2014 , якою визначено митну (фактурну) вартість товару за основним методом (за ціною договору) в розмірі 36287,25 USD, у тому числі: позиція 1 графи 32 - чай зелений std. 130 fanning, std. 222 GP broken, 5925 кг нетто ціною 7985,75 USD (далі - Товар 2); позиція 2 графи 32 - чай чорний std. A111 pekoe, std. A513(A) fanning, 16450 кг нетто ціною 28303,50 USD (далі - Товар 3).

03.04.2014 Митним органом щодо Поставки 1 сформовано картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів №125110000/2014/00031 та прийнято рішення про коригування митної вартості №1255110000/2014/010019/2, яким для Товару 1 визначено митну вартість за резервним методом, а саме 671,00 USD (6,71 USD/кг).

09.04.2014 Митним органом щодо Поставки 2 сформовано картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів №125110000/2014/00035 та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №1255110000/2014/010022/2, яким визначено митну вартість Товару 2 на рівні 3,5 USD/кг, а Товару 3 на рівні 3,14 USD/кг. Метод визначення митної вартості - другорядний 2а (митна вартість раніше імпортованих ідентичних товарів, випущених у вільний обіг).

Відповідно до графи 33 рішення про коригування митної вартості товарів №1255110000/2014/010019/2 від 03.04.2014 підставою для коригування митної вартості визначено наступне: декларантом не подано додаткові документи для підтвердження митної вартості; методи за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не застосовуються у зв'язку з невиконанням вимог ст.ст. 59-60 Митного кодексу України; методи згідно з ст.ст. 62-63 Митного кодексу України не застосовуються у зв'язку з відсутньою інформацією щодо ціни складових для визначення за даними методами; резервний метод був використаний з урахуванням інформації, наявної в митному органі (МД від 25.10.2012 №125110000/2012/344198; РМВ від 25.10.2012 №124110000/2012/010825/2). Проведено консультацію між Митним органом та декларантом відповідно до вимог ст. 57 Митного кодексу України. Перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом: виписка з бухгалтерської документації; виконання вимог пп.5.4 контракту; надання договору на перевезення товару.

Відповідно до графи 33 рішення про коригування митної вартості товарів №1255110000/2014/010022/2 від 09.04.2014 підставою для коригування митної вартості визначено наступне: метод 1 не застосовується тому, що у наданих декларантом до митного оформлення документах для підтвердження митної вартості містяться розбіжності та відсутність у наданих д документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару; декларантом не подано додаткові документи для підтвердження митної вартості; метод 2а-митна вартість раніше імпортованих ідентичних товарів, випущених у вільний обіг: 500060001/2014/303526 від 29.01.2014, 100270002/2014/297983 від 05.03.2014; проведено консультацію між Митним органом та декларантом відповідно до вимог ст. 57 Митного кодексу України шляхом обміну електронними повідомленнями. Перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом: виписка з бухгалтерської документації; інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

28.05.2014 листами №28/05 та №29/05 позивач надав Митному органу додаткові документи на підтвердження митної вартості товарів відповідно до митних декларацій №125110000/2014/006766 від 03.04.2014 та № 125110000/2014/007233 від 08.04.2014 відповідно, а саме: щодо Поставки 1 - договір на транспортне обслуговування, видаткова накладна, платіжне доручення, податкова накладна, калькуляція, фітосанітарний сертифікат, сертифікат якості; щодо Поставки 2 - видаткова накладна, калькуляція, податкова накладна, біржові аукціони.

03.06.2014 Митний орган листами за №06.-1-47/2/15-4156 та №06.-1-47/2/15-4155 відмовив у підтвердженні заявленої позивачем митної вартості товарів відповідно до митних декларацій №125110000/2014/006766 від 03.04.2014 та № 125110000/2014/007233 від 08.04.2014 відповідно.

З метою випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання Товариством подані нові митні декларації, у яких вказано митну вартість товару на рівні, визначеному Митним органом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини, з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів, регулюються положеннями Митного Кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, який набув чинності з 01.06.2012 (далі - Митний Кодекс України), а також положеннями Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Відповідно до статті 246 Митного Кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до статті 248 Митного Кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема: код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 Митного Кодексу України).

Статтями 49, 50 Митного Кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частинами четвертою та п'ятою статті 58 Митного Кодексу України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Згідно зі статтею 51 Митного Кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (стаття 52 Митного Кодексу України).

Статтею 53 Митного Кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, серед іншого, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

В силу частини п'ятої статті 53 Митного Кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного Кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Приведена норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного Кодексу України, згідно з якими митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного Кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Статтею 58 Митного кодексу України, серед іншого, передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 54 Митного Кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до частини шостої статті 54 Митного Кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз положень частини третьої статті 53, частин першої, другої та п'ятої статті 54, статті 58 Митного Кодексу України надає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного Кодексу України.

Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з'ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в частині другій статті 53 Митного Кодексу України.

Водночас, право митного органу на витребування додаткових документів закон пов'язує з вичерпним переліком підстав, які стосуються недоліків у наданих для митного оформлення товарів основних документах для підтвердження митної вартості товарів, перелік яких наведено у частині другій статті 53 Митного кодексу України.

Такими імперативними умовами є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів та/або існування обґрунтованих підстав вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

При цьому суд звертає увагу на те, що право витребовувати додаткові документи не означає безапеляційного неврахування наданих під час проведення консультацій документів та в процедурі підтвердження заявленої митної вартості товарів, що декларуються.

З аналізу приведених норм також вбачається наявність у митного органу обов'язку зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості перевірки розрахунку митної вартості на підставі наданих декларантом документів, обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Крім того, для витребування доказів на спростування наявності впливу взаємозв'язку покупця та продавця на митну вартість задекларованого товару митниця зобов'язана обґрунтувати обставини, які свідчать про ймовірність існування такого взаємозв'язку.

При цьому, згідно із частиною четвертою статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року для цілей цієї Угоди особи вважаються пов'язаними між собою, тільки якщо: вони є службовцями або директорами підприємств один в одного; вони юридично визнані партнерами по бізнесу; вони є роботодавцем і працівником; будь-яка особа безпосередньо чи опосередковано володіє, контролює або утримує 5 чи більше відсотків випущених акцій, що дають право голосу, або акцій обох з них; один з них безпосередньо або опосередковано контролює іншого; обидва безпосередньо або опосередковано контролюються третьою особою; разом вони безпосередньо або опосередковано контролюють третю особу; вони є членами однієї й тієї самої сім'ї. Особи, які пов'язані одна з одною в бізнесі таким чином, що одна з них є одноосібним агентом, одноосібним дистриб'ютором чи одноосібним концесіонером іншого, як би це не називалося, уважаються пов'язаними для цілей цієї Угоди, якщо вони підпадають під вказані критерії.

Як вбачається з наявних матеріалів, витребовуючи у позивача додаткові документи, Митний орган послався на ту обставину, що наявна у митного органу інформація щодо митної вартості імпортованого товару, призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості.

Разом з цим, Митний орган під час розгляду справи не повідомив суду жодних обставин та не надав доказів на підтвердження того, що позивач в декларації митної вартості зазначив не всі документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, вніс до декларації недостовірні або неточні відомості, або що надані митному органу документи містили розбіжності.

У даній справі судом також не встановлено існування обмежень для визначення митної вартості задекларованих товарів за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

За наведених обставин суд дійшов висновку про відсутність у Митного органу підстав витребовувати додаткові документи, перелік яких наведений у частині третій статті 53 Митного кодексу України.

Зі змісту оскаржуваних рішень вбачається, що відповідачем не вказано, яка конкретно інформація є наявною у митного органу, що призвела до виникнення обґрунтованого сумнівів у правильності визначення позивачем митної вартості товару.

Спірні рішення також не містять обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної Митним органом у рішеннях, що доводило б обґрунтованість рівня скоригованої ним митної вартості товару, та не розкривають конкретних фактів, які вплинули на таке коригування, що вказує на їх невідповідність вимогам частини 2 статті 55 Митного кодексу України.

Крім того, в порушення приведених вище норм спірні рішення не містять обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано. Натомість, у всіх випадках митниця по суті лише загально зазначає, що митна вартість товару не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, через неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів та невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам наведеним у главі 9 Митного кодексу України.

Такі дії Митного органу є прямим порушенням частини сьомої статті 54 Митного кодексу України, відповідно до якої у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Щодо зазначеного в оскаржуваних рішеннях неподання додаткових документів, судом встановлено, що у всіх випадках Товариство під час митного оформлення не подало лише ті документи, які були відсутні на момент митного оформлення. Крім того, судом встановлено, що Товариством у межах встановленого Митним кодексом України 80-денного строку на виконання вимог Митного органу по вищезазначеним МД надані витребувані Митним органом додаткові документи, а саме: щодо Поставки 1 - договір на транспортне обслуговування, видаткова накладна, платіжне доручення, податкова накладна, калькуляція, фітосанітарний сертифікат, сертифікат якості; щодо Поставки 2 - видаткова накладна, калькуляція, податкова накладна, біржові аукціони.

Частиною другою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що Митний орган не навів жодного обґрунтованого пояснення та не надав жодного доказу, які б свідчили про наявні розбіжності, що не дають можливість підтвердити числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідачем не доведено неможливості застосування основного методу визначення митної вартості - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.

Як встановлено судом, митна вартість товарів була підтверджена позивачем всіма необхідними документами, зазначеними у частини другій статті 53 Митного кодексу України.

Отже, Декларантом для підтвердження митного оформлення товару було подано усі документи, які підтверджують вартість товару та усі складові митної вартості.

У спірних рішеннях відсутні зазначення будь-яких розбіжностей у поданих до митного оформлення додаткових документах для підтвердження заявленої митної вартості.

Таким чином, у відповідач під час прийняття рішень про коригування митної вартості товарів не було підстав для незастосування основного методу визначення митної вартості товарів за цінами договорів.

В оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів не визначено які саме показники (складові) митної вартості не підтверджено документально та викликали сумнів у Митного органу, та стали причиною неможливості застосування першого методу.

Відповідно до пункту 1 Загального вступного коментарю до Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (набула чинності для України 16.05.2008) первинною основою для митної вартості за цією Угодою є «контрактна вартість», як це визначено в Статті 1 даної Угоди. Статті від 2 до 7 передбачають методи визначення митної вартості у випадках, коли вона не може бути визначена згідно з положеннями Статті 1.

З наведеного вбачається, що Митний орган не обґрунтував у своїх рішеннях, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, не навів обставини, які мали були бути підтвердженні додатково запитаними митним органом документами.

Згідно з частиною третьою статті 54 Митного Кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частини сьомої статті 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до статті 57 Митного Кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Отже, відповідачем 1 при невизнанні митної вартості, заявленої Товариством, та визначенні митної вартості за іншим, відмінним від першого, методом, необґрунтовано із посиланням на надані декларантом документи, причини неможливості застосування першого методу визначення митної вартості, тому митна вартість повинна бути визнана автоматично.

Згідно з частиною 4 статті 57 Митного кодексу України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно до вимог графи 33 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, зареєстрованого в Мін'юсті 01.06.2012 за № 883/21195, у графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59 - 61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

Як вбачається з оскаржуваних рішень, у графі 33 зазначено, що процедура консультацій проведена та вказані причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів, окрім резервного.

Проте, відображення даного факту у рішенні не є достатнім та беззаперечним доказом проведення консультації у разі заперечення цього факту декларантом, оскільки консультація проводиться до прийняття рішення.

Так, митне оформлення товарів здійснювалось шляхом електронного декларування. При цьому, ніякої іншої інформації, крім вимоги про надання додаткових документів та прийнятого рішення про коригування митної вартості до Товариства не надходило, що свідчить про відсутність зі сторони Митного органу будь-якої спрямованості на діалог з декларантом з метою визначення основи митної вартості.

При цьому, у графі 33 оскаржуваних рішень не зафіксовані результати проведеної консультації, а лише вказані причини через які не можуть бути застосовані попередні методи визначення митної вартості товарів.

Верховний Суд України неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. Так, Верховний Суд України зазначає, що у разі незгоди митного органу із митною вартістю імпортованого товару він відповідно до вимог статті 266 Митного кодексу України зобов'язаний провести процедуру консультацій, у ході яких мав би дійти висновків щодо застосування того чи іншого методу визначення митної вартості товарів. (постанови Верховного Суду України від 14.05.2013 у справі № 21-130а13, від 21.01.2011 у справі № 21- 56а10, від 07.02.2011 у справі № 21-76а10, від 14.11.2011 у справі № 21-213а11, від 06.02.2012 у справі № 21-418а11, від 03.07.2012 у справі № 21-197а12).

Суд також зауважує, що Митний орган при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, має діяти у спосіб, визначений Митним кодексом України, а відомості, які містяться у ЄАІС Держмитслужби України, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень. Та обставина, що у ЄАІС Держмитслужби України є інформація про те, що товар, який задекларовано однією особою, іншими особами задекларований та розмитнювався за іншою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Згідно з частиною першою статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною другою статті 71 цього КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем 1 як суб'єктом владних повноважень не доведено обґрунтованості виникнення сумнівів щодо достовірності наданих декларантом до митного оформлення відомостей та правомірності своїх дій щодо відмови у визначенні митної вартості товару за ціною договору, відмови у митному оформленні та прийняття оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що Митний орган неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, відмовив у митному оформленні товару та прийняв оскаржувані рішення, відтак такі рішення та відповідні картки відмови підлягають скасуванню, а адміністративний позов задоволенню у відповідній частині.

Щодо позовних вимог про стягнення із Державного бюджету України на користь Товариства суми ввізного мита та суми ПДВ, надміру сплаченого у якості гарантій з метою випуску імпортованого товару у вільний обіг, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог статті 301 Митного Кодексу України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.

Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, діючого на час спірних правовідносин, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року №618, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 року за №1097/14364 для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/а надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювало оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою та відповідний перелік документів.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу.

Порядок і підстави надання Висновку про повернення, врегульовано Порядком взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справляння яких покладається на митні органи, затвердженого Наказом Державної митної служби, Державного казначейства України від 20 липня 2007 року №611/147 Зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2007 за №1095/14362 (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 7 Порядку відповідний орган Державного казначейства України на підставі отриманого Висновку митного органу про повернення готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у Висновку про повернення, та протягом п'яти робочих днів від дати отримання Висновку про повернення здійснює повернення коштів з бюджету.

Доказів дотримання позивачем визначеної приведеними нормами процедури повернення надмірно сплачених коштів, позивачем не надано, відтак позов у цій частині задоволенню не підлягає.

Не підлягають задоволенню і позовні вимоги про зобов'язання Митного органу провести митне оформлення товару відповідно поданих позивачем митних декларацій, оскільки належним способом захисту порушеного права позивача є саме скасування відповідних карток відмови у митному оформленні та рішень про коригування митної вартості.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову.

Керуючись статтями 11, 14, 70-72, 86, 159-163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення Київської митниці Міндоходів про коригування митної вартості №1255110000/2014/010019/2 від 03 березня 2014 року та №1255110000/2014/010022/2 від 09 квітня 2014 року.

Визнати протиправними та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №125110000/2014/00031 від 03 березня 2014 року та №125110000/2014/00035 від 09 квітня 2014 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Мономах» (код за ЄДРПОУ 19421419) судовий збір у сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.копії постанови.

Суддя Спиридонова В.О.