УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №290/592/13-ц Головуючий у 1-й інст. Лесько М. О.

Категорія 5 Доповідач Снітко С. О.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого Снітка С.О.

суддів Худякова А.М.,

Кочетова Л.Г.

секретаря Гарбузюк Ю.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком шляхом виселення, зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, Червонохатківської сільської ради Романівського району Житомирської області про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Червонохатківської сільської ради Романівського району Житомирської області від 22.03.2012р. №3, скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 28.05.2012р. №49, визнання житлового будинку об'єктом права спільної сумісної власності, визнання права власності на 1/3 частину у спільному майні, стягнення грошової компенсації вартості 1/3 частини у спільному майні за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Романівського районного суду Житомирської області від 13 червня 2014 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2013 р. ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні житловим будинком шляхом виселення.

Зазначила, що є власником будинку АДРЕСА_1 Романівського району Житомирської області.

В будинку без реєстрації проживає колишня дружина її сина ОСОБА_3 Остання систематично вчиняє сімейні бешкети, обзиває її та сина брудною лайкою, не допускає їх до будинку, забороняє користуватись криницею та столярною майстернею.

На вжиті міліцією та райдержадміністрацією заходи впливу не реагує чим робить неможливим спільне проживання. Просила суд про задоволення позову.

У червні 2013 р. ОСОБА_3 заявила до ОСОБА_2, Червонохатківської сільської ради Романівського району Житомирської області зустрічний позов про визнання незаконними та скасування рішення виконкому Червонохатківської сільської ради № 3 від 22.03.2012 р. про визнання права власності та свідоцтва про право власності на нерухоме майно, про визнання житлового будинку з господарськими будівлями об'єктом права спільної сумісної власності, визнання права власності на 1/3 частку у спільному майні, стягнення компенсації за частку у спільному майні.

Посилалась на те, що з 24.07.1999 р. по 05.03.2012 р. перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4. Мають сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Після укладення шлюбу стали проживати однією сім'єю з матір'ю чоловіка ОСОБА_2 в зведеному нею у 1991 р. будинку АДРЕСА_1

За час спільного проживання побудували у 2002 р. майстерню вартістю 47 461 грн., провели оздоблювальні роботи у будинку, поставили двері, вікна. За рахунок її та ОСОБА_4 спільних грошових та трудових затрат була істотно збільшена вартість будинку та господарських споруд.

Не зважаючи на це виконком сільради визнав власником будинку одну ОСОБА_2 та видав їй свідоцтво про право власності на нерухоме майно.

Просила задовольнити зустрічний позов. Позови об'єднані в одне провадження та рішенням Романівського районного суду Житомирської області від 13 червня 2014 року позов ОСОБА_2 задоволено, а в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено.

Вирішено зобов'язати ОСОБА_3 усунути перешкоди ОСОБА_2 у користуванні житловим будинком з господарськими будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 Романівського району Житомирської області, шляхом виселення ОСОБА_3 з даного будинку без надання іншого житлового приміщення.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 114, 70 грн. судових витрат та в дохід держави 516, 39 грн. судового збору.

У апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_2 в позові, а зустрічний позов залишити без розгляду, оскільки суд не вказав на підставі яких доказів він прийшов до висновку, що вона перешкоджає ОСОБА_2 та її сину користуватись житлом, рішення вважає незаконним.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду у межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги виходячи із наступного.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 суд виходив із того, що з лютого 2012 р. ОСОБА_3 проживає у спірному будинку одна, а ОСОБА_2 і ОСОБА_4 проживають за іншою адресою, але систематичні порушення правил співжиття унеможливлюють спільне проживання в одному будинку, ОСОБА_3 своїми умисними діями чинить перешкоди у користуванні житлом власнику, тому підлягає виселенню без надання іншого житла.

З висновками суду в цій частині колегія суддів погодитись не може, оскільки даних про те, що ОСОБА_3 чинить перешкоди у користуванні будинком ОСОБА_2 у справі немає. ОСОБА_2 проживає в іншому будинку окремо від ОСОБА_3, а неприязні стосунки ОСОБА_3 існують з ОСОБА_4, який позову до ОСОБА_3 не заявляв. Суд на зазначене уваги не звернув, встановленим обставинам належної оцінки не дав та безпідставно задовольнив позовні вимоги ОСОБА_2

Як видно із документів правоохоронних органів до останніх весь час звертався ОСОБА_4, не власник будинку ОСОБА_2 Даних про те, що ОСОБА_3 поміняла замки в дверях будинку із-за чого ОСОБА_2 не може ним користуватися, чи не пускає її в будинок, у справі також немає.

Ч. 1 ст. 116 ЖК України, на яку у рішенні послався суд, виселяючи ОСОБА_3 передбачає неможливість проживання осіб у одному будинку, а не в різних, як в даному випадку. Щодо можливого виселення ОСОБА_3 відсутні заходи запобігання і громадського впливу на неї.

За таких обставин рішення суду в цій частині на підставі ст.. 309 ЦК України підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову в позові.

В решті рішення суду відповідає вимогам закону та зібраним по справі доказам. Будинок дійсно належав і належить ОСОБА_2 ОСОБА_3, на підставі угоди про створення спільної з ОСОБА_2 власності, участі в його будівництві не приймала.

Залишити без розгляду зустрічний позов, про що ОСОБА_3 просить в апеляційній скарзі, колегія суддів не може, оскільки таке міг зробити тільки суд першої інстанції, до якого така заява від ОСОБА_3, не надходила.

Оскільки новим рішенням позовні вимоги ОСОБА_2 не задовольняються, то не підлягають стягненню з ОСОБА_3 на її користь 114 грн. 70 коп. судових витрат.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Романівського районного суду Житомирської області від 13 червня 2014 року в частині задоволення позову ОСОБА_2 та стягнення з ОСОБА_6 на її користь 114,70 грн. судових витрат скасувати та ухвалити нове рішення, яким ОСОБА_2 в позові до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні житловим будинком шляхом виселення, стягнення 114,70 грн. судових витрат, відмовити.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та протягом двадцяти днів з цього моменту може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: