УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

_________________________________________

______________________________________________________________________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "02" жовтня 2014 р. Справа № 906/1047/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Ляхевич А.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Рямушкін І.Є., довіреність від 04.06.2014р.,

від відповідача: не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії" (м.Київ)

до Публічного акціонерного товариства "Коростенський шляхзалізобетон" (с.Поліське, Коростенський район, Житомирська область)

про стягнення 308466,63 грн.

Публічне акціонерне товариство "Дочірній банк Сбербанку Росії" (м.Київ) звернулося до господарського суду Житомирської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Коростенський шляхзалізобетон" (с.Поліське, Коростенський район, Житомирська область) про стягнення 308466,63 грн., з яких 189365,65грн. заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитом за період з 21.12.2012р. по 13.07.2014р.; 102901,18грн. пені за прострочення повернення заборгованості за договором №51-Н/08 за період з 21.12.2012р. по 13.08.2013р., 16199,80 грн. пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 01.08.2014р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №906/1047/14, розгляд справи призначено на 16.09.2014р. та зобов'язано сторони надати суду докази на підтвердження своїх вимог та заперечень.

В судовому засіданні 16.09.2014 р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити та заявив усне клопотання про долучення до матеріалів справи копії витягу з ЄДРПОУ від 10.09.2014р. на позивача. Також, представник подав клопотання (вх. №02-44/863/14 від 16.09.2014р.) про відкладення розгляду справи та продовження строку розгляд спору у відповідності до ч.3 ст.69 ГПК України в зв'язку з необхідністю надати суду детальний обґрунтований розрахунок заборгованості відповідача. Подані документи судом долучено до матеріалів справи.

Відповідач свого представника в засідання суду не направив, про причини неявки в суд не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом своєчасно та належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення представнику відповідача за довіреністю 19.08.2014р. поштового відправлення - ухвали суду про порушення провадження у справі №906/1047/14 та призначення справи до розгляду на 16.09.2014р.

За таких обставин, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, зважаючи на неявку представника відповідача, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, враховуючи також необхідність витребування додаткових доказів, ухвалою суду від 16.09.2014р. господарський суд відклав розгляд справи на 02.10.2014 р., продовживши встановлений строк розгляду справи відповідно до ч.3 ст.69 ГПК України за обґрунтованим клопотанням позивача. Цією ж ухвалою судом зобов'язано позивача надати господарському суду, зокрема, обґрунтований розрахунок заявлених у позові сум відсотків за користування кредитними коштами (в сумі 189365,65 грн. за період з 21.12.2012р. по 13.07.2014р.), пені за прострочення повернення заборгованості за договором (в сумі 102901,18 грн. за період з 21.12.2012р. по 13.08.2013р.) та пені за прострочення сплати відсотків за користування кредитними коштами (в сумі 16199,80 грн. за період з 21.12.2012р. по 04.10.2013р.) та інші докази в обґрунтування позовних вимог; відповідача зобов'язано надати господарському суду письмовий відзив на позовну заяву, з зазначенням доказів, що підтверджують викладені у відзиві обставини та нормативно-правового обґрунтування своїх заперечень; забезпечити надіслання позивачу копії відзиву у порядку, передбаченому ст.59 ГПК України; перевірити розрахунок позовних вимог, у разі наявності заперечень, обґрунтувати їх документально та з посиланням на нормативно-правові акти; довідку про включення до ЄДРПОУ, Свідоцтво про державну реєстрацію; у разі вирішення спору у добровільному порядку надати до справи відповідні докази.

Відповідач свого представника в засідання суду не направив, вимоги ухвали суду не виконав, письмового відзиву на позовну заяву не надав, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом своєчасно та належним чином, про що свідчить реєстр Ф103 на відправку рекомендованої кореспонденції суду за 18.09.2014р.

Суд звертає увагу, що про призначення справи до розгляду відповідач був повідомлений завчасно, тобто, мав час та можливість як для вибору представника своїх інтересів під час розгляду справи, так і для реалізації своїх прав як відповідача по справі, зокрема, для ознайомлення з матеріалами справи, подачі письмового відзиву на позов (ст.59 ГПК України) та письмових доказів (ст.33 ГПК України). Метою судового представництва є необхідність забезпечення реалізації процесуальних прав осіб, які беруть участь у справі. Суд зауважує, що відповідач мав можливість здійснити повний та професійний судовий захист своїх інтересів не лише направивши представника товариства в засідання суду (з урахуванням положень ст.28 ГПК України) для надання усних пояснень, а й підготувавши письмові пояснення по суті господарського спору та надавши (за наявності) відповідні письмові докази у спростування позовних вимог ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" про стягнення 308466,63 грн.

При цьому, розгляд справи вже відкладався господарським судом, зважаючи на нез'явлення в засідання суду представника відповідача.

Відповідно до абз.1 п.3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, проте, своїм правом на участь в судовому засіданні не скористався; зважаючи на те, що явка представників сторін в засідання суду обов'язковою не визнавалася, а також, з урахуванням приписів ст.75 ГПК України, господарський суд вважає за можливе здійснювати розгляд справи по суті в судовому засіданні 02.10.2014р. без участі представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Згідно п.п.1.1. статуту ПАТ "Коростенський шляхзалізобетон" (а.с.29-30) загальними зборами акціонерів ВАТ Коростенський шляхзалізобетон" 14 травня 2011 року було прийнято рішення про зміну найменування товариства на Публічне акціонерне товариство "Коростенський шляхзалізобетон" у відповідності до Закону України "Про акціонерні товариства". ПАТ "Коростенський шляхзалізобетон" належать всі права та обов'язки, все рухоме та нерухоме майно, яке належало ВАТ "Коростенський шляхзалізобетон".

Як вбачається з матеріалів справи, 22.07.2008р. між ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" (банк/позивач) та ВАТ "Коростенський шлях залізобетон" (позичальник/відповідач) було укладено договір про відкриття кредитної лінії №51-11/08 (із змінами, внесеними договорами від 05.05.2008р.) (а.с.7-15), відповідно до якого банк відкриває позичальнику відновлювану кредитну лінію в національній валюті України, що надалі іменується "кредитна лінія", надає позичальнику кредитні кошти (надалі - кредит) за рахунок кредитної лінії на умовах цього договору, а позичальник зобов'язується використовувати кредит на цілі, зазначені в пункті 1.5 цього договору, своєчасно та у повному обсязі виплачувати банку проценти за користування кредитом, а також повернути наданий йому кредит у розмірах та у терміни, зазначені в п.8 цього договору, і виконувати інші умови цього договору (п.п.1.1. договору). У договорі терміном "відновлювана кредитна лінія" позначається кредитна лінія, за умовами якої після повного або часткового повернення наданого позичальнику кредиту банк здійснює на умовах цього договору подальше кредитування позичальника в межах ліміту, зазначеного в пункті 1.2. цього договору, та до настання останнього дня дії кредитної лінії, зазначеного в п.1.4. договору (п.п.1.1. договору). Пунктом 1.2. договору передбачено ліміт кредитної лінії.

Пунктом 1.4. договору передбачено, що останній день дії кредитної лінії - "21" квітня 2010 року. У цьому договорі терміном "останній день дії кредитної лінії" позначається термін, з настанням якого зобов'язання банку з надання позичальнику кредиту на умовах цього договору припиняються.

В день підписання цього договору банк відкриває позичальнику позичковий рахунок для обліку кредиту (п.п. 4.1. договору).

Згідно п.п.6.1. позичальник зобов'язується сплачувати банку проценти у розмірі, що зазначений в пункті 1.3 цього договору.

Проценти нараховуються на суму загальної заборгованості за кредитною лінією (п.п.6.2. договору).

У відповідності п.п.1.3. розмір процентів за користування кредитом складає 17% річних.

Відповідно до п.п.6.3. договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється в останній робочий день поточного місяця за фактичну кількість днів в періоді (28-29-30-31) і фактичну кількість днів у році.

Також п.п. 6.6. договору передбачено, що проценти, нараховані за місяць відповідно до пунктів 6.1 - 6.5 цього договору, позичальник зобов'язаний сплачувати щомісяця не пізніше перших 3 (трьох) робочих днів місяця, наступного за тим, за який вони нараховані.

Позичальник зобов'язується повернути банку кредит, наданий в межах встановленого ліміту кредитної лінії таким чином, щоб: станом на кожне 22 число, починаючи з 22.04.09р. і по 22.04.10р. загальна заборгованість за кредитною лінією зменшувалась на 1/12 від суми ліміту кредитної лінії, зазначеної в п.п. 1.2. договору; станом на "22" квітня 2010 року загальної заборгованості за кредитною лінією не існувало.

Згідно п.п.10.1. договору за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за цим договором, позичальник зобов'язаний сплачувати банку пеню:

а) за несвоєчасне повернення кредиту у строки, які визначені п.п.8.1. цього договору у розмірі 0,05% від простроченої суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який стягується пеня, від простроченої суми за кожний день прострочення;

б) за несвоєчасне повернення повної суми заборгованості за кредитною лінією за вимогою банку в достроковому порядку у строки, які визначено в п. 8 цього договору - у розмірі 0,05% від простроченої суми за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який стягується пеня від простроченої суми за кожний день прострочення;

в) за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом у строки, які визначено п. 8 цього договору - у розмірі 0,05% від простроченої суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який стягується пеня, від простроченої суми за кожний день прострочення.

Цей договір набуває чинності з дати його підписання банком і позичальником, скріплення печатками сторін, і діє до повного виконання зобов'язань позичальника по цьому договору (п.п.11.3. договору).

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Згідно з ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини.

Статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до статті 629 цього ж кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України, визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності до умов договору №51-Н/08 позивачем перераховано кредитні кошти в сумі 1800000,00грн. на рахунок відповідача, що підтверджується меморіальними ордерами №1000277 від 23.04.2008р., №1072939 від 05.05.2008р., №1483708 від 11.06.2008р., №2847201 від 18.09.2008р. (а.с.16-17).

В свою чергу, позичальник - ПАТ "Коростенський шляхзалізобетон" взятих на себе зобов'язань за кредитним договором №511-Н/08 належним чином не виконав, в обумовлені строки повернення кредиту не здійснив, проценти за користування кредитом у визначені договором строки та у встановлених розмірах не сплатив, що стало підставою для звернення банку з позовом до суду про стягнення з ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" заборгованості за кредитним договором. Як встановлено судом, за результатами розгляду спору щодо стягнення з боржника заборгованості за кредитним договором, 07.02.2013р. господарським судом Житомирської області прийнято рішення у справі №7/906/18/13-Г за позовом Публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії" до Публічного акціонерного товариства "Коростенський шляхзалізобетон" про стягнення 1423361,17 грн., яким стягнуто з ПАТ "Коростенський шляхзалізобетон" на користь ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" 1423361,17 грн. заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії №51-Н/08 від 22.04.2008р., з яких: 696844,80 грн. заборгованість по простроченому кредиту, 65435,06 грн. заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитними коштами, 649640,46 грн. пеня за прострочення повернення кредитних коштів та 11440,85 грн. пеня за прострочення сплати відсотків.

Слід зазначити, що відповідно до ч.2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

При цьому, преюдиціальністю є обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність вже встановлено у рішенні, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

З огляду на фактичні обставини спірних правовідносин, предмети спорів і доказування у даній справі та в справі №7/906/18/13-Г, рішення по справі №7/906/18/13-Г має преюдиціальне значення для вирішення даного судового спору.

З огляду в судовому засіданні 02.10.2014р. матеріалів справи господарського суду Житомирської області №7/906/18/13-Г, зокрема, позовної заяви, доданого до неї розрахунку заборгованості за кредитним договором, виписки по особовим рахункам з 22.04.2008р. по 20.12.2012р. та відомості погашення процентів за період з 22.04.2008р. по 20.12.2012р. (копії названих документів долучені до матеріалів справи №906/1047/14) та рішення господарського суду Житомирської області від 07.02.2013р. у справі №7/906/18/13-Г, вбачається, що при розгляді справи №7/906/18/13-Г встановлено існування заборгованості ПАТ "Коростенський шляхзалізобетон" за кредитним договором станом на 20.12.2012р.: по простроченому кредиту - 696844,80 грн.; по сплаті відсотків за користування кредитними коштами - 65435,06 грн.; пені за прострочення повернення кредитних коштів - 649640,46 грн. та пені за прострочення сплати процентів в сумі 11440,85 грн.

Доказів виконання ПАТ "Коростенський шляхзалізобетон" у добровільному або примусовому порядку рішення суду по справі №7/906/18/13-Г згідно наказу №7/906/18/13-Г, виданого господарським судом Житомирської області 01.03.2013р., відповідачем не подано та матеріали справи не містять.

Таким чином, рішення у справі №7/906/18/13-Г на даний час ПАТ "Коростенський шляхзалізобетон" повністю не виконано. В свою чергу, існування заборгованості за кредитним договором по простроченому кредиту, сплаті відсотків за користування кредитними коштами та пені за прострочення повернення кредитних коштів і сплати відсотків є підставою для застосування до позичальника відповідальності, передбаченої кредитним договором. Виконання зобов'язань за кредитним договором у період, наступний тому, за який було нараховано за кредитним договором суми, стягнуті рішенням у справі №7/906/18/13-Г, а також, застосування до боржника встановленої договором відповідальності за невиконання кредитних зобов'язань є метою звернення до суду з позовом у справі №906/1047/14.

Так, позовні вимоги у даній справі, згідно змісту позовної заяви, стосуються стягнення з відповідача 308466,63 грн. заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії №51-11/08 (зі змінами), яка виникла внаслідок невиконання у повному обсязі ПАТ "Коростенський шляхзалізобетон" зобов'язань позичальника за цим договором та складається із сум заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитом за період з 21.12.2012р. по 13.07.2014р. - 189365,65грн.; пені за прострочення повернення заборгованості за договором №51-Н/08 за період з 21.12.2012р. по 13.08.2013р. - 102901,18грн. та пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом за період з 21.12.2012 р. по 04.10.2013 р. - 16199,80 грн.

З огляду на умови договору та встановлені судом обставини справи, вимоги щодо стягнення заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитними коштами, нарахованих за період з 21.12.2012р. по 13.08.2013р. є правомірними, проте, дослідивши та перевіривши наданий позивачем на вимогу ухвал суду розрахунок заявленої до стягнення суми відсотків за користування кредитом за вказаний період (а.с.53), суд встановив, що правильним є нарахування відсотків річних (17%) за користування кредитними коштами (у розмірі загальної суми боргу за кредитною лінією за рішенням суду №7/906/18/13-Г - 696844,80 грн.) за період з 21.12.2012р. по 13.07.2014р. в загальній сумі 184988,22 грн., відповідно, в цій частині позов підлягає задоволенню. У позові в частині стягнення решти від заявленої позивачем суми, а саме, 4377,43 грн. відсотків за користування кредитом, суд відмовляє.

У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

У відповідності до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п.6 ст.231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений даним законом, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч.3 ст.6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як уже зазначалось, змістом підпункту 10.1. договору сторони обумовили зобов'язання позичальника сплачувати банку пеню за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у розмірі 0,05% від простроченої суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який стягується пеня, від простроченої суми за кожний день прострочення, зокрема, за несвоєчасне повернення кредиту у строки, які визначені п.п.8.1. цього договору (пп."а" пп.10.1. договору) та за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом у строки, які визначено п.8 цього договору (пп."в" пп.10.1. договору).

При цьому, в пункті 10.3 договору сторонами встановлено, що нарахування пені, яка передбачена цим договором, припиняється в момент виконання позичальником зобов'язання, за невиконання якого така пеня була застосована до позичальника.

Судом враховується, що договір про відкриття кредитної лінії №51-Н/08 від 22.04.2008р. та договір від 05.05.2008р. про внесення змін до договору про відкриття кредитної лінії №51-Н-08 від 22 квітня 2008 року, сторони підписали та скріпили печатками без будь-яких зауважень, отже, підписуючи договір, відповідач у відповідності з п.3 ст.181 Господарського кодексу України погодився з його умовами, у тому числі й застосуванням штрафних санкцій. При цьому, відповідач не скористався своїм правом, закріпленим п.4 ст.181 Господарського кодексу України щодо надання протоколу розбіжностей до договору, а також п.5 ст.231 Господарського кодексу України, яким передбачено, що у разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу.

Разом з тим, досліджуючи питання правомірності здійснених позивачем нарахувань сум пені, суд зауважує наступне. Доданий до позовної заяви розрахунок заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії №51-Н/08 від 22.04.2008р. станом на 14.07.2014р. (а.с.23-25) включав періоди нарахувань пені, у які пеня за прострочення повернення кредиту і процентів за користування кредитом вже була нарахована позивачем, заявлена до стягнення з відповідача по справі №7/906/18/13-Г та стягнута за рішенням у вказаній справі від 07.02.2013р. Зважаючи на допущені позивачем недоліки у доданому до позовної заяви розрахунку, господарський суд витребовував від позивача обґрунтований розрахунок заявлених у позові сум, зокрема, пені за прострочення повернення заборгованості за договором (в сумі 102901,18 грн. за період з 21.12.2012р. по 13.08.2013р.) та пені за прострочення сплати відсотків за користування кредитними коштами (в сумі 16199,80 грн. за період з 21.12.2012р. по 04.10.2013р.). Проте, як вбачається з поданого до суду 02.10.2014р. розрахунку (вх.№12730, а.с.53-54), допущені недоліки у розрахунках, зокрема, пені за прострочення повернення кредитної заборгованості та пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом, позивачем не були усунуті.

Так, пеня за прострочення повернення заборгованості за договором №51-Н/08 нарахована позивачем на суму боргу 150000,00 грн.. Зазначивши (у позовній заяві та у розрахунку за вх.№12730) період нарахування вказаної пені у сумі 102901,18 грн. за період з 21.12.2012р. по 13.08.2013р., позивач фактично навів розрахунок за періоди з 22.04.2010р. по 09.08.2010р. та з 01.01.2012р. по 09.10.2013р. Здійснивши власний розрахунок, господарський суд встановив, що за вказаний позивачем у позовній заяві період нарахування пені за прострочення повернення заборгованості за договором №51-Н/08, тобто, з 21.12.2012 р. по 13.08.2013 р., на зазначену ним суму боргу - 150000,00 грн., правомірним є нарахування пені, обчисленої, виходячи із розміру подвійної облікової ставки НБУ у даний період (15% річних за період з 21.12.2012р. по 09.06.2013 р. та 14% річних у період з 10.06.2013р. по 13.08.2013р.), оскільки він не перевищував передбаченого договором альтернативного розміру пені (0,05% за кожен день прострочення, а отже, 18% річних), в загальній сумі 14274,86 грн. Тому, позов задовольняється судом в частині стягнення 14274,86 грн. пені за прострочення повернення заборгованості за кредитом. У стягненні решти заявленої до стягнення суми пені за прострочення повернення заборгованості за кредитом (102901,18грн. - 14274,86грн. = 88626,32 грн.) суд відмовляє.

З огляду на допущені позивачем неточності та помилки у розрахунку відсотків за користування кредитними коштами за період з 21.12.2012р. по 13.07.2014р. (а.с.53) та безпідставне нарахування пені за прострочення сплати відсотків за користування кредитними коштами згідно розрахунку вх.№12730 (а.с.53 на звороті - 54) за період, більший, ніж зазначено у позовній заяві (тобто, з 21.12.2012р. по 04.10.2013р.), господарський суд самостійно обчислив суму пені, нараховану за прострочення сплати щомісячно нарахованих відсотків за користування кредитними коштами за період з 21.12.2012р. по 04.10.2013р. та встановив, що обґрунтовано заявлено позивачем до стягнення з відповідача 6281,60 грн. пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом. В решті, а саме, щодо стягнення 9918,20 грн. пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом позов заявлено позивачем необґрунтовано, а тому в цій частині у позові слід відмовити.

У відповідності до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Всупереч вказаним положенням закону, відповідач не скористався своїм правом надати суду до справи письмові пояснення та докази у спростування позовних вимог, зокрема, докази сплати заявлених до стягнення у позові сум.

За таких обставин, позовні вимоги суд визнає законними та обгрунтованими, підтверженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню частково: стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 184988,22 грн. заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом за період з 21.12.2012 р. по 13.07.2014 р., 14274,86 грн. пені за прострочення повернення заборгованості за кредитом за період з 21.12.2012р. по 13.08.2013 р. та 6281,60 грн. пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом за період з 21.12.2012р. по 04.10.2013р. В решті позову суд відмовляє.

Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Коростенський шляхзалізобетон" (11555, Житомирська обл., Коростенський район, с.Поліське, вул.Молодіжна, буд.8, ідентифікаційний код 05422929) на користь Публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії" (01601, м.Київ-30, вул.Володимирська, буд.46, ідентифікаційний код 25959784):

- 184988,22 грн. заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом,

- 14274,86 грн. пені за прострочення повернення заборгованості за кредитом,

- 6281,60 грн. пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом,

- 4110,89 грн. витрат по сплаті судового збору.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 07.10.14

Суддя Ляхевич А.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2,3 - сторонам (реком.)