АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 вересня 2014 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого: Соколової В.В.
суддів: Усика Г.І., Нежури В.А.,
при секретарі Меєчко Д.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 03.06.2014 у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів, -
ВСТАНОВИЛА:
21.11.2013 позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, в якому просив стягнути з відповідача на його користь частину сплачених на підставі договору кредиту № 10-29/5365 від 20.01.2008 суми боргових зобов'язань в розмірі 66166,42 грн.. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що кредитні зобов'язання виникли під час перебування сторін у шлюбі, для придбання автомобілю «HyundaiGetz», 2008 р.в., д.н.з. НОМЕР_1. Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 11.07.2013 вказаний автомобіль залишений у власності позивача, а на корить ОСОБА_2 стягнута компенсація 1/2 частини вартості автомобіля в розмірі 37291,65 грн.. Разом з тим, після припинення фактичних шлюбних відносин в 2009 році кредитні зобов'язання виконувались тільки позивачем, а тому він просить стягнути з відповідача на його користь 1/2 частину сплачених коштів.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 03.06.2014 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів.
Не погоджуючись з рішенням суду позивачем подана апеляційна скарга, в якій зазначається про необґрунтованість рішення суду у зв'язку із неповним дослідженням обставин справи. На думку позивача, суд, під час оцінки доказів по справі, залишив поза увагою те, що при ухваленні рішення від 11.07.2013 Подільським районним судом м. Києва не були враховані боргові зобов'язання та вказано на його право пред'явити позов про стягнення частки цих боргових зобов'язань. На підставі викладеного просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення заявлених позовних вимог.
В судовому засіданні позивач та його представник підтримали апеляційну скаргу з підстав викладених у ній, просили рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення заявлених позовних вимог.
Відповідач в судовому засіданні заперечувала проти доводів апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим просила залишити його без змін.
Справа № 756/16793/13-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц-796/9558/2014
Головуючий у суді першої інстанції: Великохацька В.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Соколова В.В.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що кредитний договір укладався з метою сплати вартості автомобіля, який рішенням суду був присуджений ОСОБА_1, з покладенням на нього обов'язку компенсувати 37291,65 грн. ОСОБА_2, а тому вимоги позивача стосовно стягнення з відповідача частини сплачених кредитних коштів в сумі 66166,42 грн. вважав такими, що не підлягають задоволенню.
Проте, погодитись з такими висновком суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду не вважає за можливе.
Перевіряючи обставини справи апеляційним судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 21.10.2005, що встановлено рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 19.04.2012, яким вказаний шлюб був розірваний (а.с.7-8).
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 11.07.2013 було вирішено питання про поділ спільного майна подружжя майна ОСОБА_1 та ОСОБА_2. Зокрема, виділено у власність ОСОБА_1 автомобіль «Hyundai Getz», 2008 р.в., д.н.з. НОМЕР_1 та стягнуто з нього на користь ОСОБА_2 37291,65 грн. грошової компенсації вартості Ѕ частини автомобіля (а.с.9-11). Вказане рішення набрало чинності після перегляду Апеляційним судом м. Києва 21.10.2013, ухвалою якого залишено без змін (а.с.12-14).
Разом з тим, автомобіль «Hyundai Getz», 2008 року випуску, н.з. НОМЕР_1 було придбано у кредит відповідно до договору кредиту № 10-29/5365 на купівлю автотранспортних засобів від 20.02.2008. Вказане також було встановлено судом при ухваленні рішення Подільського районного суду м. Києва від 11.07.2013. Однак, оскільки будь-яких вимог, які б випливали б з кредитних правовідносин сторонами заявлено не було, то судом вони не розглядались, про що вказано в мотивувальній частині рішення. В рішенні Подільського районного суду м. Києва від 11.07.2013 також зазначено: «та обставина, що спірний автомобіль придбаний у кредит, не впливає на способи та порядок поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Наявність боргових зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором не позбавляє його права пред'явити позов про стягнення частки».
Відповідно до ч. 3 ст. 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, у тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно з положеннями ст. 65 СК України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
Також ст. 70 СК України передбачено, що в разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. п. 23. 24 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» при поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК України).
Отже, дружина та чоловік незалежно від припинення шлюбу мають рівні права та обов'язки щодо спільно нажитого у шлюбі майна, оскільки розірвання шлюбу не звільняє подружжя від зобов'язань пов'язаних з набуттям права власності на спільне майно.
За наведених обставин, коли автомобіль визнаний спільною власністю подружжя, то наявні і спільні зобов'язання сторін за кредитним договором, укладеним під час перебування у шлюбі.
Посилаючись на фактичне припинення спільного ведення господарства з вересня 2009 року позивачем була поставлена вимога про стягнення Ѕ частини сплачених за кредитом коштів за період з 01.09.2009 по 31.07.2009, сума яких становить 132332,83 грн., що підтверджується довідкою банку від 21.08.2013 та копіями виписок банку по особовому рахунку ОСОБА_1.
Проте, вирішуючи питання про розірвання шлюбу судом не була встановлена дата фактичного припинення сторонами ведення спільного господарства. Вказуючи на те, що батьки дітей проживають окремо та спільне господарство не ведеться з 2009 року суд зробив посилання на твердження позивача, а тому вказане не є встановленою судом обставиною, а тому посилання позивача на положення ст. 61 ЦПК України є необґрунтованим.
В судовому засіданні відповідач заперечувала проти цієї дати припинення шлюбних відносин, посилаючись на те, що хоча вони і проживали окремо, проте в жовтні 2010 року у них народилась спільна дитина. Також відповідач стверджувала про здійснення нею погашення кредиту до дня ухвалення рішення про розірвання шлюбу.
Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів вважає, що при визначенні періоду протягом якого позивачем виконувались кредитні зобов'язання не за рахунок спільних коштів слід виходити з дня розірвання шлюбу між сторонами, а саме з квітня 2012 року і в межах заявлених позовних вимог, тобто до 31.07.2013.
Згідно довідки ПАТ «Укрсоцбанк» від 21.08.2013 у вказаний період позичальником ОСОБА_1 був сплачений борг за кредитом у сумі 51816,31 грн. та відсотки за користування кредитом в розмірі 7646,78 грн. Тобто всього було сплачено 59463,09 грн., відповідно Ѕ частина складає 29731,55 грн., яка і підлягає стягненню з відповідача на його користь.
Отже, позовні вимоги та вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню частково.
Оскільки судом першої інстанції не враховані наведені вище положення норм матеріального права, допущена неповнота дослідження обставин справи, що мають значення для її вирішення, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 03.06.2014 - скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 (ідентиф. номер НОМЕР_2; місце проживання: АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_1 (ідентиф. номер НОМЕР_3; місце проживання: АДРЕСА_2) грошові кошти в сумі 29731 (двадцять дев'ять тисяч сімсот тридцять одна) гривна 55 копійок.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: