КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2014 р. Справа№ 4/102-10

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Отрюха Б.В.

За участю представників сторін:

від позивача: Братченко А.В. - головний юрисконсульт

від відповідача: не з"явився

від Відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Київській області: не з"явився

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»

на ухвалу

Господарського суду Київської області

від 08.08.2014р.

за скаргою Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк"

на бездіяльність Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області

у справі № 4/102-10 (суддя Щоткін О.В.)

позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроагромаркет»

про стягнення 2 817 103, 95 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.08.2014 року у справі № 4/102-10 скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк" на бездіяльність Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області залишено без розгляду.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, просить її скасувати в повному обсязі та задовольнити скаргу повністю, зобов»язати Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області провести у повному обсязі дії, спрямовані на примусове виконання наказу № 4/102-10 виданого 12.08.10 Господарським судом Київської області про стягнення з ТОВ «Євроагромаркет» на користь ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" 2 803 933, 55 грн. заборгованості.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що місцевий суд дійшов хибного висновку про те, що не отримавши у визначений ч. 2 ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження» шестимісячний строк задоволення своїх вимог, Скаржник вважається обізнаним про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні, а тому десятиденний строк для оскарження бездіяльності суд першої інстанції вважає необхідно відраховувати з дати закінчення передбаченого шестимісячного строку здійснення виконавчого провадження.

Апелянт вважає, що зазначене обґрунтування суду не відповідає нормам матеріального та процесуального права та спростовується пунктом 9.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» господарським судам дано роз'яснення, що якщо обов'язок органу Державної виконавчої служби вчинити певну дію прямо передбачено законом, але строк її вчинення не зазначений, то бездіяльність даного органу може бути оскаржена в будь-який час, коли скаржник дійде висновку про порушення у зв'язку з цією бездіяльністю його прав і охоронюваних законом інтересів, оскільки правопорушення є таким, що триває в часі.

Апелянт зазначає, що нездійснення державним виконавцем своїх обов'язків, покладених на неї Законом України «Про виконавче провадження» та Законом України «Про державну виконавчу службу», яке триває в часі, не повинно будь-яким чином призводити до порушення чи обмеження прав суб'єктів права на оскарження її незаконних дій чи бездіяльності. Апелянт вважає що в даному випадку державний виконавець не здійснив в повному обсязі дії, спрямовані на примусове виконання наказу № 4/102-10, виданого 12.08.2010 Господарським судом Київської області

В судове засідання представник відповідача та представник Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Вислухавши думку представника позивача, колегія приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника відповідача-1 та Головного управління юстиції у Київській області.

Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, відзив на неї, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представника позивача судова колегія встановила наступне.

Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк в особі філії "Харківського відділення ПАТ Промінвестбанку в м. Київ" (далі - позивач) було заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроагромаркет" (далі -відповідач) про стягнення 2817103,95 грн. заборгованості, які складають суму боргу в розмірі 2 791 367,95 грн., в тому числі заборгованість за кредитним договором в сумі 2 000 000,00 грн., заборгованість за простроченими відсотками за користування кредитом в сумі 462 460,26 грн., заборгованість за простроченою комісійною винагородою за управління кредитом в сумі 50 000,00 грн., пеня за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом та несвоєчасне погашення кредиту в сумі 278907,69 грн. а також судові витрати.

Рішенням Господарського суду Київської області від 19.07.2010р. позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроагромаркет" на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк в особі філії "Харківського відділення ПАТ Промінвестбанку в м. Київ" - 2 000 000 грн. 00 коп. заборгованості за кредитним договором, 462 460 грн. 00 коп. заборгованості за простроченими відсотками за користування кредитом, 50 000 грн. 00 коп. заборгованості за простроченою комісійною винагородою за управління кредитом, 266089 грн. 77 коп. пені, 25 151 грн. 01 коп. державного мита, 232 грн. 77 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення 12817,92 грн. пені -відмовлено.

12.08.2010р. Господарським судом Київської області видано наказ про примусове виконання рішення від 19.07.2010р. № 4/102-10.

Постановою від 08.01.2013р. (ВП № 35878620) старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Переяслав-Хмельницького МРУЮ Дудки С.П. відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу № 4/102-10 від 12.08.2010р.

Постановою від 08.01.2013р. (ВП 35878620) старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Переяслав-Хмельницького МРУЮ Дудки С.П. винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Постановами від 14.01.2013р. державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області Чертка О.Ф. виконавче провадження № 35878620 прийнято до виконання та приєднано до зведеного виконавчого провадження № 32452251, яке знаходиться на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області.

В обґрунтування скарги Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" посилається на те, що в подальшому держаним виконавцем на протязі тривалого часу (11 місяців) не проводилися дії, спрямовані на примусове виконання наказу № 4/102-10 виданого 12.08.2010 Господарським судом Київської області.

Постановами від 24.12.2013 року накладено арешт на належні боржнику: трактор колісний ДНЗ 23826 КА; трактор колісний ДНЗ 23825 КА; зактор колісний ДНЗ 20699 КА; трактор колісний ДНЗ 20698 КА; трактор злісний ДНЗ 20639 КА; комбайн зернозбиральний ДНЗ 17027 КА, оголошено їх розшук та надано доручення відділу державної виконавчої служби Переяслав-Хмельницького міськрайонного управління юстиції провести опис вказаних колісних транспортних засобів, про що скласти оповідний акт.

Інформацію про наявність зареєстрованих за боржником колісних транспортних засобів державний виконавець Черток О.Ф. отримав згідно відповіді Держсільгоспінспекції України від 10.09.2012 (про що зазначено у постанові від 24.12.2013 про арешт майна боржника та оголошення заборони а його відчуження), а наклав арешт на зазначені колісні транспортні засоби і оголосив їх в розшук лише через 15 місяців.

Крім того, скаржник зазначає, що Постановою від 19.06.2014 року (лише через 17 місяців з моменту прийняття до виконання та приєднання до зведеного виконавчого провадження) державний виконавець відділу примусового виконання рішень правління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області Черток О.Ф. наклав арешт на кошти боржника, що містяться на рахунках в банківських установах.

На думку скаржника вищезазначені обставини свідчить про те, що державний виконавець Черток О.Ф. грубо порушив встановлений частиною другою ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження» шестимісячний строк здійснення виконавчого провадження.

Скаржник також посилається на те, що згідно відповіді КП КОР Переяслав-Хмельницьке бюро технічної інвентаризації (вх. № 17683 від 24.07.2012 року), наданої на запит державного виконавця, за TOB «Євроагромаркет» зареєстровано об'єкт незавершеного будівництва (незавершена адміністративна будівля, офіс) 72% готовності по вулиці Артема № 85 міста Переяслав-Хмельницького.

Скаржник посилається на те, що незважаючи на вищевикладені факти, державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області Черток Олександр Федорович продовжує зволікати з виконанням наказу № 4/102-10, виданого 12.08.2010 Господарським судом Київської області. Своєю бездіяльністю державний виконавець грубо порушує права та законні інтереси стягувача, а також спричиняє стягувачу збитки.

08.08.2014 року Господарським судом Київської області винесено ухвалу про залишення позову без розгляду на підставі ст.121-2 ГПК України у зв"язку з пропущенням строку скарження дій чи бездіяльності органів Державної виконавчої служби.

Судова колегія не погоджується з вищезазначеною ухвалою місцевого господарського суду виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 ГПК України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Крім того, відповідно до ст. 129 Конституції України, сторони мають право на судовий захист своїх інтересів.

Кожна особа має право на судовий захист своїх інтересів, в тому числі інтересу позивача до повного та своєчасного виконання рішення у цій справі будь-яким не забороненим законом способом.

Статтею 121-2 ГПК України передбачено, що скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Перш за все при розгляді скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця суд має враховувати те, що принципом господарського судочинства є виконуваність рішення суду, а у статті 115 ГПК визначені ознаки обов'язковості судових рішень.

Відповідно до статей 1, 5 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів. Державний виконавець зобов'язаний вжити заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Крім того, судом також має враховуватися прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує справедливий судовий розгляд, а виконання рішення суду є завершальною частиною розгляду господарської справи.

Якщо обов'язок державного виконавця здійснити певну дію прямо передбачено законом, але строки її вчинення не зазначені (наприклад, за статтею 40 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець за певних умов зобов'язаний звернутися до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника та т.ін.) то бездіяльність державного виконавця може бути оскаржена в будь-який час, коли особа прийде до висновку, що ця бездіяльність порушує її права чи свободи, оскільки правопорушення є триваючим.

Як зазначає скаржник, обставини справи свідчать про наявність у боржника майна, а також про необхідність накладення арешту та звернення стягнення на майно боржника, про що стягувач неодноразово повідомляв державного виконавця як усно, так і письмово, про що свідчать відповідні заяви стягувача та рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення. Так, стягувач звертався до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області з заявою від 16.09.2013 № 39-2/796-6 про надання інформації для звернення стягнення на майно боржника, надання інформації щодо проведених виконавчих дій та вчинення виконавчих дій (підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 20.09.2013 року), заявою від 29.04.2014 № 39-2/1430-11 про вчинення виконавчих дій (підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 05.05.2014 року).

Нездійснення посадовою особою (державним виконавцем) своїх обов'язків, покладених на неї законом, не повинно будь-яким чином призводити до порушення чи обмеження прав суб'єктів права на оскарження її незаконних дій.

Таким чином, завданням ДВС є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом, тому перевірка вчинених таких дій державним виконавцем є фактично перевіркою дотримання положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду й належного виконання рішення суду.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно з частиною другою статті 87 Закону України "Про виконавче провадження" збитки, завдані державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час проведення виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, встановленому законом.

На підставі вищевикладеного колегія приходить до висновку про те, що місцевий суд при винесенні оскаржуваної ували припустився помилки пославшись на ст. 121-2 ГПК України, оскільки застосування зазначеної процесуальної норми у даному випадку не є підставою для залишення скарги без розгляду.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об»єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі вищевикладеного колегія приходить до висновку про те, що ухвала місцевого господарського суду підлягає скасуванню

Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку, що ухвала Господарського суду Київської області підлягає скасуванню, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 101, 103, 105, 106, 121-2 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» на ухвалу Господарського суду Київської області у справі № 4/102-10 від 08.08.2014р. задовольнити частково.

Ухвалу Господарського суду Київської області у справі № 4/102-10 від 08.08.2014р. скасувати.

Матеріали справи № 4/102-10 повернути Господарському суду Київської області для розгляду справи по суті.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Ю.Б. Михальська

Б.В. Отрюх