Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/778/3843/14 Головуючий у 1-й інстанції: Рибалко Н.І.

Суддя-доповідач: Мануйлов Ю.С.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2014 року м.Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Осоцького І.І.

суддів: Мануйлова Ю.С.

Панкеєва О.В.

при секретарі: Буримі В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 30 вересня 2011 року у справі за позовом кредитної спілки «Довіра» до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про розірвання кредитного договору та стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИЛА :

16.09.2010 року Запорізька обласна кредитна спілка «Довіра» (надалі-ЗОКС »Довіра») звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_3, в якому зазначала, що 28.04.2006 року ОСОБА_4 вступив в члени ЗОКС «Довіра», ознайомився зі Статутом, своїми правами i обов'язками, інструкціями, Положеннями і робочими документами ЗОКС «Довіра», про що вказав в заяві на вступ до кредитної спілки. При вступі до кредитної спілки ОСОБА_4 одержав членську книжку з особовим рахунком, на який сплатив вступний внесок - 10 грн., членський внесок - 20 грн. Ці внески є обов'язковою пiдставою для набуття членства у кредитній спілці. 30.07.2008 року ОСОБА_4 як член кредитної спілки отримав кредит в розмірі 5 000 грн. відповідно до кредитного договору № 10289 від 30.07.2008 року на 12 місяців тобто до 30.07.2009 року, та зобов'язався повернути кредит протягом зазначеного в договорі строку (або достроково) і сплачувати 4% відсотки щомісячно наперед від залишку суми неповерненого кредиту. З метою забезпечення повернення кредиту, 30.07.2008 року між ЗОКС «Довіра» та ОСОБА_3 був укладений договір поруки №10289 від 30.07.2008 року. Згідно п.1.1 договору поруки, Поручителі поручаються перед Спілкою за виконання умов кредитного договору, тобто гарантують виконання Позичальником (ОСОБА_4) умов кредитного договору № 10289 від 30.07.2008 року по забезпеченню своєчасного і повного повернення кредиту і процентів Позичальником, та зобов'язуються в порядку, передбаченому Договором поруки, повернути борг Позичальника перед спілкою. Всупереч умовам кредитного договору № 10289 від 30.07.2008 року ОСОБА_4 отриману суму кредиту не повернув, встановлені договором проценти за користування кредитом сплатив частково у сумі 1200 грн, проценти за запізнення сплати процентів сплатив частково у розмірі 495 грн. та підвищену процентну ставку сплатив частково у сумі 105 грн. Таким чином, відповідачі в односторонньому порядку відмовилися від виконання договірних зобов'язань, в установлені строки заборговані суми не повернули, чим істотно порушили договірні зобов'язання. Пославшись на вказані обставини, просила розірвати кредитний договір та стягнути солідарно з відповідачів на користь кредитної спілки суму заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 14 180 грн., а також судові витрати. В підтвердження обґрунтованості своїх вимог надала до суду наступні документи: кредитний договір, договір поруки, розрахунок за кредитним договором, Статут, виписку з протоколу, видатковий касовий ордер, прибуткові касові ордери, квитанції про сплату судового збору та ІТЗ.

Представник позивача ЗОКС «Довіра»Михайловський Д.С., який діяв на підставі довіреності, надав суду письмову заяву про розгляд справи у його відсутності, без проведення фіксації судового процесу, підтримав викладене в позовній заяві, наполягав на позовних вимогах, просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_4 надав суду письмову заяву про розгляд справи у його відсутності, без проведення фіксації судового процесу, не заперечував проти задоволення заявлених позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, був повідомлений про місце, дату та час судового засідання належним чином. Про поважні причини неявки до суду не повідомив, з клопотанням про відкладення слухання справи до суду не звернувся, заперечень на позов не надав.

Відповідно до ч.5 ст. 74 ЦПК України, у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі за адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

Відповідно до ч.2 ст. 197 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

У зв'язку з чим, на підставі ст.197 ЦПК України, суд вважав за можливе розглянути справу у відсутності сторін, на підставі наявних у справі доказів, без фіксації судового процесу.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 30 вересня 2011 року позов Запорізької обласної кредитної спілки «Довіра» до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про розірвання кредитного договору та стягнення заборгованості задоволено.

Розірвано кредитний договір № 10289 від 30.07.2008року, укладений між Запорізькою обласною кредитною спілкою «Довіра» та ОСОБА_4 з 30.09.2011 року.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_3 на користь Запорізької обласної кредитної спілки «Довіра» заборгованість за кредитним договором у розмірі 14 180 грн. а також судові витрати: судовий збір в розмірі 141 грн. 80 коп. та витрати на ІТЗ у сумі 120 грн., а всього стягнуто 14 441 грн. 80 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить оскаржуване рішення суду змінити, скасувати його в частині стягнення заборгованості солідарно з ОСОБА_3, відмовивши у вимозі Запорізької обласної кредитної спілки «Довіра» про стягнення боргу на її користь за кредитним договором № 10289 від 30.07.2008 року в сумі 14 180 грн. та судових витрат 141 грн. 80 коп., 120 грн. з ОСОБА_3

В решті рішення залишити без змін.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

За вимогами ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин , на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону рішення в частині стягнення солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором не відповідає,

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із положень

ст. ст. 541, 543, 553, 554, 1048 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) і вважав, що поручитель солідарно з боржником відповідають за кредитними зобов'язаннями боржника, розмір яких визначений позивачем у відповідності з умовами кредитного договору

Однак з такими висновками суду погодитись не можна, оскільки суд дійшов їх з порушенням норм матеріального права.

З матеріалів справи вбачається, що 30 липня 2009 року між кредитною спілкою «Довіра» та ОСОБА_4, як членом кредитної спілки, був укладений договір № 10289 про надання кредиту за рахунок капіталу кредитної спілки.

За умовами п.п.1.1; 5.2 кредитного договору кредитна спілка надає ОСОБА_4, як члену кредитної спілки, кредит у розмірі 5000 гр. зі сплатою 4% щомісяця наперед від залишку суми неповернутого кредиту у відповідності з графіком погашення суми кредиту і процентів за користування кредитом, строком на 12 місяців, тобто до 30 липня 2009 року.

Отримання ОСОБА_4 кредиту у розмірі 5000 грн. підтверджується видатковим касовим ордером №9568(а.с.8).

В порядку забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №10289 від 30 липня .2008 року між спілкою та відповідачем ОСОБА_3 цього ж дня був укладений договір поруки №10289, у п.3.1 якого передбачено, що договір діє до повного повернення позичальником суми по кредиту і сплати належних процентів за користування кредитом(а при неповерненні в строк кредиту -і підвищених процентів та збитків, завданих спілці).

Відповідно до ч.1 ст. 1 Закону України від 20.12.2001 року «Про кредитні спілки» кредитна спілка -це неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об'єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єднаних грошових внесків членів кредитної спілки. Абзацом третім ч.1 ст. 21 цього Закону передбачено, що кредитна спілка відповідно до свого статуту надає кредити своїм членам на умовах їх платності, строковості та забезпеченості в готівковій та безготівковій формі.

Частиною 4 ст. 8 Закону від 20.12.2001 року «Про кредитні спілки» визначено, що ліцензування в кредитній спілці підлягає діяльність із залученням внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитні рахунки, а також інші види діяльності відповідно до закону.

Згідно із ч.3 ст. 5, п.3 ч.1 ст. 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001 року таким видом діяльності є надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів, до яких не належать внески членів кредитної спілки, що спрямовуються на формування капіталу кредитної спілки.

За змістом зазначених норм закону діяльність кредитної установи з надання фінансових кредитів за рахунок капіталу самої кредитної установи не потребує отримання ліцензії.

Відповідно до ліцензії АВ № 319262 Запорізька обласна КС «Довіра» у період з 15.05.2007 року по 15.05.2010 року, отже у період укладання договору від 30 липня 2008 року, займалася наданням фінансових послуг, а саме, по залученню внесків(вкладів) членів кредитної спілки на депозитні рахунки.

В обґрунтування позовних вимог, заявлених до ОСОБА_4 та поручителя ОСОБА_3, Запорізької обласної кредитної спілки «Довіра» посилалася на те, що ОСОБА_4 неналежним чином та в неповному обсязі виконував свої зобов'язання за вищезазначеним договором, оскільки отриману суму кредиту взагалі не повернув, встановлені договором проценти за користування кредитом сплатив частково у сумі 1 200 грн, проценти за запізнення сплати процентів сплатив частково у розмірі 495 грн. та підвищену процентну ставку сплатив частково у сумі 105 грн.

У зв'язку з чим, утворилась заборгованість в сумі 14 180 грн., яка складається з суми основного боргу по кредиту в розмірі 5 000 грн., суми нарахованих та несплачених процентів за користування кредитом у розмірі

4 000 грн., суми процентів за запізнення сплати процентів у розмірі

3 305.00грн., суми процентів згідно п.5.2 кредитного договору 1 875 грн., що підтверджується відповідним розрахунком.

Правильність зазначеного розрахунку належними та допустимими доказами не спростована, а тому вказана сума підлягає стягненню з ОСОБА_6 у повному обсязі, враховуючи, що розрахунок основної суми боргу та процентів за користування кредитом здійснений у відповідності до умов кредитного договору, які боржником не оспорені і у судовому порядку недійсними не визнавались.

Підстав для зменшення вказаної суми не вбачається.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України та ч.1 ст. 1056-1 ЦК України у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, за кредитним договором банк або інша фінансова установа(кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п.27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин», проценти, які підлягають сплаті згідно з положеннями статей 1054, 1056-1 ЦК України, не підлягають зменшенню через не співмірність із розміром основного боргу, оскільки вони є платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу.

Разом з тим, вимоги щодо солідарного стягнення зазначеної суми заборгованості з поручителя ОСОБА_3 задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого у договорі поруки.

У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Якщо строк основного зобовэязання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладання договору поруки.

Із договору поруки вбачається, що в ньому не встановлені строки, після яких порука припиняється, а умова п.3.1 договору про дію поруки до повного повернення позичальником або поручителем суми по кредиту і сплати належних процентів за користування кредитом не може розглядатися, як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам ст. 252 ЦК України.

Згідно з цією нормою права строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Цього в договорі поруки не встановлено.

Строк виконання основного зобов'язання у кредитному договорі чітко визначений до 30 липня 2008 року.

Як вбачається з матеріалів справи, вимоги до поручителів кредитною спілкою не направлялись, дані про вказану обставину відсутні, про це позивач у позові та у судовому засіданні не вказував.

В судовому засіданні апеляційного суду представник ЗОКА »Довіра» надав копію вимоги поручителю від 23 вересня 2009 року та реєстр відправки замовних листів з 32 поштового відділення м.Запоріжжя

При цьому послався роз'яснення, викладені у п. 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин», у відповідності до яких згідно зі ст.526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобовэязань за цим договором строк предэявлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобовэязання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобовэязання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу.

Пред'явлення вимоги до поручителя є як направлення йому вимоги про повернення боргу( залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

З цими доводами представника ЗОКС «Довіра» колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.

У постанові Верховного Суду України від 17 вересня 2014 року у справі № 6-53цс14, яка в силу ст.360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України, Верховний Суд України зробив висновок про те, що регулюючи правовідносини з припинення поруки у зв'язку із закінченням строку її чинності, частина четверта статті 559 ЦК України передбачає три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, установленого договором поруки (перше речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, якщо кредитор не пред'явить вимоги до поручителя (друге речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов'язання не встановлено або встановлено моментом пред'явлення вимоги), якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя (третє речення частини четвертої статті 559 ЦК України).

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, зокрема й застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не може.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов'язань застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення «пред'явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя.

При цьому зазначене положення не виключає можливості пред'явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Отже, виходячи з положень другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України, слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено у судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто упродовж шести місяців із моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами), або із дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або із дня настання строку виконання основного зобов'язання (у разі, якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Таким чином, закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

Оскільки з даним позовом Запорізька обласна кредитна спілка «Довіра» звернулася до суду у вересні 2010 року, після закінчення передбаченого ч.4 ст.559 ЦК України шестимісячного строку, дія договору поруки на момент пред'явлення позову вважається припиненою, а тому підстав для солідарного стягнення заборгованості за кредитним договором від 30 липня 2008 року з поручителя не вбачається.

Таким чином, з позичальника ОСОБА_4 на користь кредитної спілки підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у розмірі 14 180 грн. а також судові витрати: судовий збір в розмірі 141 грн. 80 коп. та витрати на ІТЗ у сумі 120, а всього - 14441 грн. 80 коп.

За таких обставин колегія суддів приходить висновку, що оскаржуване рішення суду не можна визнати таким, що повністю відповідає вимогам закону і матеріалам справи.

Тому на підставі ст.309 ЦПК України воно підлягає зміні; в частині стягнення заборгованості за кредитним договором солідарно з ОСОБА_4 і ОСОБА_3 - скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про часткове задоволення позову, а саме: стягнути з ОСОБА_4 на користь Запорізької обласної кредитної спілки «Довіра» заборгованості за кредитним договором у розмірі 14 180 грн. а також судових витрат: судовий збір в розмірі 141 грн. 80 коп. та витрати на ІТЗ у сумі 120 грн., а всього стягнути 14441 грн. 80 коп., відмовивши у вимозі Запорізької обласної кредитної спілки «Довіра» до ОСОБА_3 про стягнення боргу на її користь за кредитним договором № 10289 від 30.07.2008 року в сумі 14 180 грн. та судових витрат 141 грн. 80 грн., 120 грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст.307, 309, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 30 вересня 2011 року по даній справі змінити, скасувати його в частині задоволення позовних вимог Запорізької обласної кредитної спілки «Довіра» про стягнення заборгованості за кредитним договором солідарно з ОСОБА_4 і ОСОБА_3, ухвалити в цій частині нове рішення.

Позов Запорізької обласної кредитної спілки «Довіра» про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1, на користь Запорізької обласної кредитної спілки «Довіра» (69006, м. Запоріжжя, пр. Металургів, 12, Код ЄДРПОУ 25821181, поточний рахунок № 26505301169951 у філії «Відділення ПАТ ПІБ м. Запоріжжя», код банку 313355) заборгованість за кредитним договором № 10289 від 30 липня 2008 року у розмірі 14 180 (чотирнадцять тисяч сто вісімдесят) грн. а також судові витрати: судовий збір в розмірі 141( сто сорок одна) грн. 80 коп. та витрати на ІТЗ у сумі 120 (сто двадцять) грн., а всього стягнути 14441 (чотирнадцять тисяч чотириста сорок одну) грн. 80 коп.

В іншій частині позову Запорізької обласної кредитної спілки «Довіра» про стягнення боргу на її користь за кредитним договором № 10289 від 30 липня 2008 року та судових витрат - відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий:

судді: