АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц - 5949/ 2006 Головуючий в 1 інстанції - Мельник В.В.
Категорія -26 Доповідач - ГлущенкоН.Г.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 грудня 2006 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного
суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - ГлущенкоН.Г.
суддів - Григорченка ЕХ, Кузнецова В.О.
при секретарі - Білоконь Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_1 на заочне рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 жовтня 2005 року по справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Західно-Донбаської державної податкової інспекції про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на квартири в порядку спадкування, -
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати заочне рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25.10.2005 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Зазначеним заочним рішенням суду встановлено факт прийняття спадщини ОСОБА_2. і ОСОБА_4 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5. та визнано за ними право власності в порядку спадкування на квартиру АДРЕСА_1, яка належала на праві власності ОСОБА_5. / а. с. 14/.
Як на підстави апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на те, що заочне рішення є незаконним та необгрунтованим, оскільки ухвалене з порушенням процесуального закону. Суд не прийняв до уваги, що ще 12.05.1995 року, згідно договору купівлі-продажу, він придбав спірну квартиру у ОСОБА_5. Суд же, визнавши за позивачками право власності в порядку спадкування на спірну квартиру, не залучив його, як власника квартири, до участі у справі/а.с. 17/.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції в силу п.4 ч.І ст.З11 ЦПК України з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_5., який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, належить на праві власності квартира АДРЕСА_1, позивачки ж є його спадкоємницями, а тому є всі підстави для задоволення їх позовних вимог в повному обсязі.
Між тим, з такими висновками суду погодитись не можна оскільки вони протирічять матеріалам справи та вимогам, як матеріального, так і процесуального закону.
Так, з матеріалів справи вбачається, що дійсно ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 / а. є. 9/.
Однак, вирішуючи питання щодо визнання за позивачками ОСОБА_2. і ОСОБА_4 права власності на спадкове майно після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5. суд не встановив всіх спадкоємців, та не вирішив питання про притягнення їх до участі у справі. В матеріалах справи відсутня довідка державної нотаріальної контори щодо того чи звертався хто-небудь із спадкоємців відносно спадку після померлого ОСОБА_5.
Встановивши факт прийняття спадщини ОСОБА_2. і ОСОБА_4 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5. та визнавши за ними» право власності в порядку спадкування на квартиру АДРЕСА_1, яка належала на праві власності ОСОБА_5., - суд першої інстанції не привів докази згідно з якими він задовольнив зазначені позовні вимоги.
Крім того, суд першої інстанції не встановив чи прийняли позивачки спадщину після померлого ОСОБА_5., оскільки дана обставина є важливою для вирішення питання щодо того за якими нормами матеріального права підлягає розгляду дана справа, тобто ЦК України (1963 року) чи ЦК України (2003 року). Пославшись в своєму рішенні на норми ЦК України ( 2003 року ) та встановивши факт прийняття спадщини і визнавши право власності на спадкове майно, - суд першої інстанції не прийняв до уваги, що відповідно до норм ЦК України ( 2003 року) суди вирішують питання щодо визначення додаткового строку для прийняття спадщини ( ч.З ст.1272 ЦК України), а не встановлюють факти. Також, відповідно до норм ЦК України ( 2003 року), не відносяться до компетенції суду і питання щодо визнання права власності в порядку спадкування.
В матеріалах справи відсутні докази родинних відносин між ОСОБА_4 та померлим ОСОБА_5. Мало того, ОСОБА_4. не зверталася до суду з відповідним позовом, її прізвище вписано рукописним текстом в позов ОСОБА_2., але її підпис на позовній заяві відсутній / а. с. 4 /.
Розглядаючи справу по суті та ухвалюючи рішення по справі суд першої інстанції фактично не встановив, які правовідносини склалися між сторонами та яким матеріальним законом вони регулюються. Не встановив суд і те, хто є належними відповідачами по справі та не обговорив питання про залучення їх до участі у справі згідно зі ст. 33 ЦПК України.
Не обговорив суд першої інстанції і питання про залучення до участі у справі Першої Павлоградської державної нотаріальної контори, якою було відмовлено позивачці у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину / а. с. 6 /.
В матеріалах справи, на а. с. 10, знаходиться договір купівлі-продажу від 12.05.1995 року, який посвідчено приватним нотаріусом Павлоградського міського округу, згідно з яким ОСОБА_5 продав ОСОБА_1 спірну квартиру АДРЕСА_1 і останній 11.05.1995 року зареєстрував дану квартиру в БТІ на своє ім'я, ставши власником зазначеної квартири.
Однак, суд першої інстанції не прийняв дані обставини до уваги і визнав право власності в порядку спадкування на спірну квартиру за позивачками, чим самим позбавив ОСОБА_1 права власності на дану квартиру, але при цьому не залучив його до участі у справі Тобто суд вирішив питання про права та обов'язки особи, яка не брала участі у справі, що є безумовною підставою для скасування рішення з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції у відповідності з п.4 ч. 1 ст. 311 ЦПК України.
Крім того, рішення суду від 25.10.2005 року не відповідає вимогам ст.215 ЦПК України, оскільки в ньому взагалі відсутня мотивувальна частина.
При розгляді даної справи не виконані судом першої інстанції і вимоги ст. 214 ЦПК України.
За таких обставин, в силу п. 4 ч.І ст. 311 ЦПК України, рішення суду від 25.10.2005 року не може залишатися в силі і підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, в зв'язку з чим апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 303,307,311 ЦПК України, колегія судців, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 жовтня 2005 року - скасувати, справу направити на новий розгляд до того ж суду в іншому складі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України| протягом двох місяців з цього часу.