АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц - 6731 / 2006 Головуючий в 1 інстанції - Воронко И. А.
Категорія - 29 Доповідач - Глущенко Н.Г.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 грудня 2006 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного
суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Глущенко Н.Г.
суддів - Григорченка Е.І., Дерев'янка О.Г.
при секретарі - БіпоконьН.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в -м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою Фонду комунальної власності м. Дніпродзержинська на рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 7 вересня 2005 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Виконкому Дніпровської районної ради м. Дніпродзержинська про вийїючення житлового приміщення з категорії службових приміщень та визнання права власності на житлове приміщення, -
ВСТАНОВИЛА:
Фонд комунальної власності м. Дніпродзержинська звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 07.09.2005 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Зазначеним рішенням суду позовні вимоги ОСОБА_1. задоволено. Суд зобов'язав Виконком Дніпровської районної ради м. Дніпродзержинська виключити житлове приміщення - квартиру АДРЕСА_1 з категорії службових приміщень та визнав за ОСОБА_1 право власності на зазначену квартиру / а. с. 28-30 /.
Додатковим рішенням цього ж суду від 12.09.2005 року стягнено з ОСОБА_1. на користь держави судові витрати в розмірі 51 грн. / а. с. 33/.
Як на підстави апеляційної скарги Фонд комунальної власності м. Дніпродзержинська посилається на те, що рішення є незаконним, оскільки воно ухвалене з порушенням процесуального та матеріального закону / а, с. 37-39 /.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з направленням справи на новий розгляд відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 311 ЦПК У країни з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1. суд виходив з того, що в зв'язку з трудовими відносинами позивача, який працював ІНФОРМАЦІЯ_1, йому було надано службову квартиру АДРЕСА_1 у відповідності з ордером НОМЕР_1, який видав Дніпровський РВК м. Дніпродзержинська. Власником зазначеної квартири, як вважає суд, було Управління житлово-комунального господарства м. Дніпродзержинська, яке до цього часу не вимагало від позивача звільнення квартири, а тому, на думку суду, відпала необхідність у використанні спірної квартири в службових цілях. Позивач же на протязі 20 років добросовісно користується квартирою, за власні кошти провів поточний та капітальний ремонти квартири.
За таких обставин, виходячи з вимог п.6 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в УРСР та ст.ст. 316,328 ЦК України, суд задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1. / а. с. 28-30 /.
Однак з такими висновками суду погодитись неможна, оскільки вони протирічять закону та матеріалам справи.
Розглядаючи зазначений спір та ухвалюючи рішення по справі суд першої інстанції так і не встановив хто є власником спірної квартири ( державна чи комунальна власність), в зв'язку з чим і не встановив належних відповідачів по справі, як і не обговорив питання про залучення до справи належних відповідачів у відповідності зі ст. 33 ЦПК України.
Фактично суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не були залучені до справи та не брали участі у справі, що є безумовною підставою для скасування рішення по справі у відповідності з п.4 ч. 1 ст. 311 ЦПК України.
При розгляді даної справи судом не виконані вимоги ст. 214 ЦПК України.
Зокрема, вирішивши питання про виключення житлового приміщення з категорії
службових приміщень та визнання права власності на житлове приміщення за громадянином, суд першої інстанції не встановив коли та згідно якого рішення спірна квартира була визнана службовою, як і-не встановив якому підприємству ( установі чи організації) вона була передана в якості службової квартири.
Суд не обговорив питання і щодо залучення до участі у справі установи, якій було передано спірну квартиру в якості службової, так і установи де працював позивач на час надання йому службової квартири.
Судом не встановлено і скільки часу повивач пропрацював на посадах, які надавали йому право проживання в службовій квартирі.
Визнавши за позивачем право власності на спірну квартиру суд не прийняв до уваги порядок визнання право власності на житло, який діє в державі, а ст.ст. 316,328 ЦК України, виходячи з яких суд визнав за позивачем право власності на квартиру, не можуть бути підставою для визнання такого права.
Відповідно до вимог процесуального закону розглядаючи справу по суті, суд першої інстанції вирішує питання права - як матеріального, так і процесуального. Суд на основі аналізу норм матеріального права визначає обставини, що мають значення для справи та підлягають доказуванню, ставить їх на обговорення, у тому числі й у випадках, коли сторони на них не посилаються, вказує сторонам на обставини, котрі за законом вони зобов'язані доказати і встановлює строк для надання ними доказів та таке інше ( ст.ст. 130-131 ЦПК України).
Між тим, дані вимоги процесуального закону судом першої інстанції виконані не були.
Фактично суд першої інстанції не виконав вимоги ч.6 ст. 130 ЦПК України. За таких обставин, доводи скарги підлягають задоволенню, а рішення суду від 07.09.2005 року - скасуванню з направленням справи на новий розгляд, як таке, що не відповідає вимогам матеріального закону та матеріалам справи, і ухвалене з порушенням процесуального закону.
Оскільки підлягає скасуванню рішення суду від 07.09.2005 року, то не може залишатись в силі і додаткове рішення від 12.09.2005 року.
Керуючись ст.ст. 303,307,311 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Фонду комунальної власності м. Дніпродзержинська-задовольнити.
Рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 7 вересня 2005 року та додаткове рішення цього ж суду від 12 вересня 2005 року - скасувати, справу направити на новий розгляд до того ж суду в іншому складі
Ухвала набуває законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з цього часу.
СУДДІ: