ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 жовтня 2014 року Справа № 925/1332/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого:Міщенка П.К.,
суддів:Катеринчук Л.Й., Поліщука В.Ю.
розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємства "Готельно-ресторанний комплекс "Апельсин"
на постанову та на рішення Київського апеляційного господарського суду від 05.11.2013 року Господарського суду Черкаської області від 16.09.2013 року
у справі№ 925/1332/13
за позовом доТовариства з обмеженою відповідальністю "Черкаський деревообробний комбінат" Приватне підприємство "Готельно-ресторанний комплекс "Апельсин"
проСтягнення 67 919,88 грн.
За участю представників: ПП "Готельно-ресторанний комплекс "Апельсин" - Беленкової В.В.
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Черкаський деревообробний комбінат" звернулось до господарського суду Черкаської області із позовом до Приватного підприємства "Готельно - ресторанний комплекс "Апельсин" про стягнення заборгованості за придбаний товар.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що ТОВ "Черкаський деревообробний комбінат" продало ПП "Готельно-ресторанний комплекс "Апельсин" (відповідачеві) товар на загальну суму 67 919,88 грн., що підтверджується видатковими накладними, але за придбаний товар відповідач повністю та своєчасно не розрахувався.
Відповідач, не заперечуючи факт придбання товару в позивача, просив суд задовольнити заяву про застосування позовної давності.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 16.09.2013 року (суддя - Довгань К. І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.11.2013 року (головуючий суддя -Дикунська С. Я., судді - Алданва С. О., Коршун Н. М.), у справі № 925/1332/13 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаський деревообробний комбінат" до Приватного підприємства "Готельно-ресторанний комплекс "Апельсин" про стягнення 67 919,88 грн. відмовлено повністю.
Постановою Вищого господарського суду України від 15.01.2014 року касаційну скаргу ПП "Готельно-ресторанний комплекс "Апельсин" залишено без задоволення. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.11.2013 року та рішення господарського суду Черкаської області від 16.09.2013 року у справі №925/1332/13 залишено без змін.
Постановою Верховного суду України від 19.08.2014 року постанову Вищого господарського суду України від 15.01.2014 року у справі № 925/1332/13 скасовано, а справу направлено на новий касаційний розгляд.
У касаційній скарзі Приватне підприємство "Готельно-ресторанний комплекс "Апельсин" просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.11.2013 року, рішення господарського суду Черкаської області від 16.09.2013 року та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Розглянувши матеріали касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
ТОВ "Черкаський деревообробний комбінат" звернулось до господарського суду Черкаської області з позовом до ПП "Готельно-ресторанний комплекс "Апельсин" про стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості за отриманий товар в розмірі 67 919,88 грн. В обґрунтування своїх вимог зазначено, що позивачем продано відповідачу товар на загальну суму 67 919,88 грн., що підтверджено видатковими накладними. Товар отриманий відповідачем без зауважень та заперечень, а видаткові накладні підписані уповноваженою особою на отримання товару.
Факт придбання товару на суму 67 919,88 грн. відповідачем не заперечувався.
Як встановлено судами, за придбаний товар відповідач повного та своєчасного розрахунку не провів.
За відсутності в матеріалах справи доказів сплати відповідачем позивачу вказаної суми грошових коштів у встановлений строк, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про порушення прав останнього.
Суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що прийняття покупцем товару від продавця засвідчує укладання між сторонами договору купівлі-продажу.
25.09.2012 року позивач звернувся до відповідача з відповідною претензією про сплату боргу, на яку відповіді не отримав.
У ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Задовольняючи позовні вимоги суди виходили з того, що оскільки сторонами не встановлено строку оплати товару, зобов'язання з оплати товару виникло у відповідача з 03.10.2012 року, а саме на сьомий день після отримання вимоги від позивача.
У зв'язку із встановленням початку перебігу строку позовної давності, залишено заяву відповідача про застосування строку позовної давності без задоволення.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає наведені висновки неправомірними, з огляду на наступне.
Згідно статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Таким чином, прийняття покупцем товару від продавця засвідчує укладання між сторонами у цій справі договору купівлі-продажу.
Як установлено судами, за придбаний товар відповідач повного та своєчасного розрахунку не провів.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
25.09.2012 року позивач звернувся до відповідача з відповідною претензією про сплату боргу, на яку відповіді не отримав.
Згідно зі статтею 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом, обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі - продажу не встановлено інший строк оплати.
Відтак обов'язок відповідача оплатити товар (з огляду на приписи статті 692 ЦК України) виникає з моменту його прийняття.
Як вбачається із матеріалів справи, у червні та жовтні 2008 року продавцем було продано, а покупцем отримано товар згідно з видатковими накладними, а тому у відповідача виник обов'язок щодо його оплати, а у позивача, відповідно, виникло право вимоги такої оплати з 25.10.2008 року.
Згідно із статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність установлюється відповідно до статті 257 ЦК України тривалістю у три роки.
Перебіг позовної давності за змістом статті 261 ЦК України починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Частинами третьою, четвертою, п'ятою статті 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про Застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Отже, висновок про те, що строк позовної давності за заявленими вимогами не сплив з огляду на приписи статті 530 ЦК України, є передчасним, оскільки, строк виконання грошового зобов'язання у спірних правовідносинах визначається за правилами статті 692 ЦК України, тобто оплата товару пов'язана з моментом його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, через те що іншого строку оплати сторони не визначили.
За таких обставин, суд першої інстанції у рішенні від 16.09.2013 року, залишеним в силі постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2013 року у справі №925/13325/13, дійшов помилкового висновку, що зобов'язання з оплати товару виникло у відповідача з 03.10.2012 року, а саме на сьомий день після отримання вимоги від позивача та неправильно застосував норми матеріального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 11110 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, а в силу положень п. 2 ч. 1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення у справі.
З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів, що прийняті з порушенням норм матеріального права, не можуть залишатись без змін і підлягають скасуванню.
Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
В силу приписів наведеної норми, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 05.11.2013 року та рішення господарського суду Черкаської області від 16.09.2013 року у справі №925/13332/13 про відмову у задоволенні позовних вимог підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене у цій постанові та розглянути справу з дотриманням вимог чинного законодавства.
Керуючись статтями 1115, 1117, 11111, 1119, 11128 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Приватного підприємства "Готельно-ресторанний комплекс "Апельсин" задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.11.2013 року та рішення господарського суду Черкаської області від 16.09.2013 року у справі №925/1332/13 скасувати.
Справу №925/1332/13 направити на новий розгляд до господарського суду Черкаської області.
Головуючий суддя П.К. Міщенко
Судді: Л.Й. Катеринчук
В.Ю. Поліщук