Ухвала

іменем україни

23 вересня 2014 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Марчук Н.О.,

суддів: Матієк Т.В., Міщенка С.М.,

при секретарі Петрику В.В.,

розглянувши кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013160110001843, щодо

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця м. Києва та жителя АДРЕСА_1,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України,

за касаційними скаргами захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3 та засудженого на вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Миколаївської області від 27 березня 2014 року,

за участю прокурора Опанасюка О.В.,

представника потерпілого ОСОБА_4,

захисника ОСОБА_3,

в с т а н о в и л а:

У касаційній скарзі з доповненнями до неї захисники ОСОБА_2 та ОСОБА_3, не погоджуючись із вироком суду апеляційної інстанції, ухваленим щодо ОСОБА_1, через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок суворості, просять його змінити, застосувати положення ст. 75 КК України або застосувати Закон України «Про амністію у 2014 році». Свої вимоги захисники мотивують тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно вказав про застосування ОСОБА_1 вогнепальної зброї. Посилаються на те, що суд апеляційної інстанції, призначаючи ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі, в достатній мірі не врахував дані про особу засудженого та обставини, що пом'якшують покарання, у зв'язку з чим призначене покарання не відповідає вимогам ст. 65 КК України. Крім того, захисники вказують на підстави для застосування Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08 квітня 2014 року.

Засуджений ОСОБА_1 у касаційній скарзі з доповненнями до неї, не погоджуючись із вироком суду апеляційної інстанції щодо нього через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та його особі внаслідок суворості з підстав, аналогічних викладеним у касаційній скарзі його захисників, просить його змінити, застосувати положення ст. 75 КК України або застосувати Закон України «Про амністію у 2014 році».

На касаційні скарги захисників та засудженого представником потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 - ОСОБА_4 подано письмове заперечення.

Вироком Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 27 грудня 2013 року ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за ч. 4 ст. 296 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

27 березня 2014 року Апеляційний суд Миколаївської області за апеляційними скаргами прокурора та представника потерпілих скасував вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 в частині призначення покарання та ухвалив новий, за яким призначив останньому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

За обставин, установлених судом, 18 червня 2013 року близько 08 год. 30 хв. ОСОБА_1, особа, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, та інші невстановлені в ході розслідування особи, в кількості не менше 64 осіб, прибули на територію, що розташована за межами с. Чаусове-2 в межах Ленінської сільської ради Первомайського району Миколаївської області.

Біля 09 год. вказані особи, маючи на меті реалізувати злочинний умисел, направлений на грубе порушення громадського порядку, підійшли до механізованого комплексу ТОВ «Агрофірма Корнацьких» по вул. Молодіжній в с. Чаусове-2 Первомайського району Миколаївської області. В цей час охорону території механізованого комплексу ТОВ «Агрофірма Корнацьких» забезпечували охоронці товариства, які з іншими працівниками товариства перебували на вказаній території.

ОСОБА_1, перебуваючи на території механізованого комплексу, з мотивів явної неповаги до суспільства, тримаючи в правій руці фрагмент металевої арматури, заздалегідь заготовлений для нанесення тілесних ушкоджень, а в лівій руці - пістолет невстановленого зразку, виказував намір на можливе застосування фізичного насильства до працівників ТОВ «Агрофірма Корнацьких», висловлюючись на адресу останніх грубою нецензурною лайкою та провокуючи виникнення у громадському місці, в денний час доби конфлікту з працівниками товариства.

У ході конфлікту, який продовжив тривати на території механізованого комплексу біля дороги по вул. Молодіжній в с. Чаусове-2, ОСОБА_1, з метою реалізації єдиного злочинного умислу на вчинення хуліганства, діючи з мотивів явної неповаги до суспільства, продовжуючи ігнорувати норми громадської моралі та загальноприйняті норми поведінки, на попередження охоронців та інших працівників ТОВ «Агрофірма Корнацьких» про припинення хуліганських дій не реагував.

Під час конфлікту одна з невстановлених осіб, що прибули разом зі ОСОБА_1, проявляючи особливу зухвалість, застосувала вогнепальну зброю - рушницю невстановленого зразку, яку ця особа мала при собі, свідомо і навмисно здійснивши постріли в бік охоронців та працівників ТОВ «Агрофірма Корнацьких» - ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11

У свою чергу, ОСОБА_1, також проявляючи особливу зухвалість, що виразилася у застосуванні вогнепальної зброї - пістолету невстановленого зразка, який мав при собі, свідомо і навмисно здійснив не менше трьох пострілів у той же бік. Внаслідок зазначених умисних дій потерпілим ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 заподіяно легких тілесних ушкоджень. В результаті хуліганських дій ОСОБА_1 та інших осіб, які прибули до с. Чаусове-2, було порушено нормальну діяльність ТОВ «Агрофірма Корнацьких», що виявилося у неможливості здійснення покладених на працівників товариства функціональних обов'язків.

Хуліганські дії ОСОБА_1 та інших невстановлених осіб тривали не менше 30 хвилин, та були припинені лише внаслідок дій з боку працівників ТОВ « Агрофірма Корнацьких».

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника, який підтримав подані скарги, але просив не розглядати клопотання про застосування амністії, пояснення прокурора та представника потерпілих із запереченнями проти касаційних скарг, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, наведені у касаційних скаргах та письмовому запереченні на них, колегія суддів дійшла висновку, що вони не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного у вироку злочину та правильність кваліфікації його дій за ч. 4 ст. 296 КК України ґрунтуються на доказах, зібраних та оцінених з дотриманням вимог Кримінального процесуального кодексу України, які в касаційних скаргах захисниками та засудженим не оспорюються.

Щодо доводів касаційних скарг про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок суворості, то вони є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження.

Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а при його призначенні суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Обґрунтовуючи висновок щодо виду й міри покарання та призначаючи ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі, суд апеляційної інстанції, як убачається з мотивувальної частини вироку, врахував ступінь тяжкості та підвищену суспільну небезпечність вчиненого ним злочину, який відноситься до тяжких злочинів, відсутність обставин, що обтяжують та пом'якшують покарання, а також дані про його особу, зокрема, те, що він раніше не судимий, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, має державні нагороди та спортивні досягнення, на його утриманні перебуває неповнолітня дитина, яка має незадовільний стан здоров'я.

Таким чином, суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_1 покарання, дотримався вимог статей 65 - 67 КК України.

На думку колегії суддів, призначене засудженому покарання у виді позбавлення волі на певний строк є справедливим, підстав для зміни судових рішень через його суворість та застосування положення ст. 75 КК України, як про це просять захисники та засуджений у касаційних скаргах, не вбачається.

З огляду на вищезазначене вирок суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_1 ухвалений з дотриманням вимог ст. 370 КПК України та є законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Доводи касаційних скарг захисників і засудженого та матеріали кримінального провадження не містять вказівок на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, які б давали підстави для зміни або скасування судових рішень.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Касаційні скарги захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3 та засудженого залишити без задоволення, а вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Миколаївської області від 27 березня 2014 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

С у д д і:

Н.О. Марчук Т.В. Матієк С.М. Міщенко