Ухвала

іменем україни

23 вересня 2014 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Марчук Н.О.,

суддів: Матієк Т.В., Широян Т.А.,

при секретарі Зінорук В.В.,

розглянувши кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120130103000000181, щодо

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця м. Бердянськ Запорізької

області, який проживає за адресою:

АДРЕСА_1,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 191 КК України,

за касаційною скаргою прокурора на вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Вінницької області від 21 січня 2014 року,

за участю прокурора Опанасюка О.В.,

в с т а н о в и л а:

У касаційній скарзі прокурор, не погоджуючись із вироком суду апеляційної інстанції, ухваленим щодо ОСОБА_1, через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить його скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Свої вимоги прокурор мотивує тим, що суд апеляційної інстанції, призначаючи ОСОБА_1 додаткове покарання, не зазначив у мотивувальній частині вироку мотиви його призначення та обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання, у зв'язку з чим вирок суду не відповідає вимогам чинного кримінального процесуального закону, а призначене покарання є надмірно м'яким.

На касаційну скаргу прокурора засудженим подано письмове заперечення із клопотанням про застосування до нього п. «е» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08 квітня 2014 року.

Вироком Тростянецького районного суду Вінницької області від 13 листопада 2013 року ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 191 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн.

21 січня 2014 року Апеляційний суд Вінницької області за апеляційними скаргами прокурора та потерпілого скасував вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 в частині призначеного покарання та ухвалив новий, за яким останнього визнав винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 191 КК України, та призначив йому за цим Законом покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн., з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з матеріальною відповідальністю, строком на 2 роки.

У решті вирок суду першої інстанції залишив без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1 18 березня 2013 року, працюючи на посаді комірника складу товарно-матеріальних цінностей будівельного майданчика відокремленого підрозділу «Птахофабрики «Вінницький бройлер» ПАТ «Миронівський хлібопродукт», що розташований на території Оляницької сільської ради за межами населеного пункту Тростянецького району Вінницької області, будучи матеріально-відповідальною особою, умисно, з корисливих мотивів, намагався привласнити ніпелі лінії поїння птиці в кількості 787 шт., загальною вартістю 10 435 грн. 62 коп., однак не довів свої злочинні наміри до кінця, оскільки був затриманий співробітником охорони підприємства.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримання поданої скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі та письмовому запереченні на неї, колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину за обставин, викладених у вироку, та правильність кваліфікації його дій за ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 191 КК України в касаційному порядку прокурором не оспорюються.

Щодо доводів касаційної скарги прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, то вони є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження.

Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а при його призначенні суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 в частині призначеного покарання та призначаючи йому покарання у виді штрафу з позбавлення права обіймати посади на певний строк, як убачається з мотивувальної частини вироку, врахував те, що засуджений винив злочин проти власності, яка йому була ввірена як матеріально-відповідальній особі, а також те, що він належних висновків для себе не зробив.

На думку колегії суддів, призначене судом апеляційної інстанції засудженому покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Вирок суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_1 ухвалений з дотриманням вимог статей 420 ч. 2, 370 КПК України.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, не встановлено.

Що стосується питання застосування до ОСОБА_1 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08 квітня 2014 року, то колегія суддів уважає, що в даному випадку воно повинно вирішуватись у порядку виконання вироку, передбаченого ст. 537 КПК України, згідно з поданим раніше клопотанням до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Вінницької області від 21 січня 2014 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.

С у д д і:

Н.О. Марчук Т.В. Матієк Т.А. Широян