РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2006 року листопада місяця 21 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 02 квітня 2002 р.,-

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та КФХ «Анна» про стягнення боргу: грошової суми за договором позики.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за договором позики у 2001 p., він передав відповідачу 14 946 грн. Відповідач зобов'язався виплачувати борг рівними частками і повернути його до 31.12.2001 p., однак свої зобов'язання не виконав, не повернувши борг.

Рішенням суду з відповідача на користь позивача стягнута сума боргу: 14 946 грн і судові витрати 51 грн, а всього 14 997 грн, і на користь держави держмито 149 грн 97 коп (л.с. 26).

Додатковим рішенням від 17 січня 2005 р. з КФК «Анна» на користь позивача стягнута сума боргу: 14 946 грн і судові витрати 51 грн, а всього 14 997 грн (л.с. 58).

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду і постановити нове рішення, яким у позові до нього відмовити, посилаючись на те, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального законів.

Заслухавши доповідача, пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, за договором позики від 2001 p., позивач передав у борг КФК «Анна» 14 946 грн (л.с. 5). Боржник зобов'язався повернути суму боргу в 2001 p., однак, зважаючи на положення діючої під час існування правовідносин сторін ч. 2 ст. 216 ЦК України 1963 p., свої зобов'язання не виконав.

Ці обставини підтверджуються представленим позивачем договором позики, дійсність якого відповідач, який до того ж є головою КФК «Анна» не заперечує.

Таким чином, вимоги позивача про необхідність повернення відповідачем: КФК «Анна» грошової суми за договором позики є обгрунтованими, оскільки - нічим не спростовані.

Відповідач як фізична особа стороною в договорі позики не був і тому, згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України 1963 p., на нього не може бути покладена майнова відповідальність за невиконання умов договору. Проте, незважаючи на вище викладене, суд першої інстанції безпідставно стягнув з відповідача суму боргу.

Враховуючи зазначене та вимоги матеріального закону є безумовні підстави для часткового скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення.

На підставі вказаного і керуючись статтями 303, 307, 309, 314, 316, 319, 325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 02 квітня 2002 р. скасувати та прийняти нове рішення.

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу повністю відмовити.

В решті рішення суду: додаткове рішення від 17 січня 2005 р. про стягнення з КФК «Анна» на користь ОСОБА_1 14 946 грн і судових витрат 51 грн, а всього 14 997 грн залишити без змін.

Рішення може бути оскаржене в касаційному порядку до суду касаційної інстанції у двомісячний строк.