УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді Шестакової Н.В.

Суддів:                        Кателіна В.П.

Сінані О.М.

При секретарі         Іванові O.K.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 29 вересня 2004 року,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Київського районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 25 січня 2001 року, залишеним без змін ухвалою Верховного Суду України від 13 жовтня 2005 року, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу задоволено. Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики в сумі 80467грн. 60 коп.

Ухвалою Київського районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 29 вересня 2004 року скасована ухвала того ж суду від 20 листопада 2000 року про забезпечення позову шляхом накладення арешту на домоволодіння АДРЕСА_1.

На зазначену ухвалу суду ОСОБА_1 подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати ухвалу суду, як незаконну і ухвалену з порушенням процесуального законодавства, та передати питання скасування заходів щодо забезпечення позову на новий розгляд до суду першої інстанції.

Апелянт вказує, що не був повідомлений про час і місце розгляду питання про скасування ухвали про забезпечення позову. Повістка суду з повідомленням про судове засідання 29.09.2004 року була направлена на адресу, за якою ОСОБА_1 не проживає. Копія ухвали була отримана ним тільки 15.02.2006 року. Апелянт вважає, що необхідність в забезпеченні позову не відпала, оскільки рішення суду від 25.01.001 року до цього часу не виконано, і строк на його виконання не закінчився.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційною скарги, вислухавши доповідача пояснення сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи заяву ОСОБА_2 про скасування ухвали про накладення арешту на майно, суд першої інстанції виходив з того, що рішення суду від 25.01.2001 року, яким стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики в сумі 80467грн. 60 коп., набрало законної сили, а виконавчий лист до цього часу не наданий для виконання. Тому наявність арешту порушує права власності заявника.

З такими висновками не згодна колегія суддів з цивільних справ.

Справа № 22-3611/2006 р.                  Головуючий у першій інстанції Бортнік Є.П.

Доповідач Шестакова Н.В.

Згідно зі статтею 21 Закону України „Про виконавче провадження" виконавчий лист для виконання рішення суду в частині майнових стягнень може бути поданий протягом трьох років з наступного дня після набрання рішенням законної сили.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення суду від 25.01.2001 року набрало законної сили 6.03.2004 року після розгляду справи апеляційним судом відповідно до частини 1 статті 223 ЦПК України (а.с.77). Таким чином, початок перебігу строку на подання виконавчого листа на виконання починається з 16 березня 2004 року, і до цього часу ще не закінчився. Сам виконавчий лист був виданий ОСОБА_1 27.04.2006 року (а.с. 86).

Колегія суддів звертає увагу також на те, що цивільна справа знаходилася у Верховному Суді України з червня 2004 року (а.с.96) до грудня 2005 року і питання про скасування заходів забезпечення позову вирішувалося судом першої інстанції у період перебування справи у Верховному Суді України. Цивільна справа не містить даних про те, що відпали підстави щодо забезпечення позову і виконання рішення суду про стягнення суми боргу.

Крім того, частиною 5 статті 154 ЦПК України визначено, що питання про скасування заходів забезпечення позову вирішується в судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі.

З повідомлення про вручення поштової кореспонденції слідує, що повістка була надіслана позивачеві на адресу: АДРЕСА_1 (а.с.101) і одержана ним 29.04.2004 року, але він вказує, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 111). У судовому засіданні ОСОБА_1 зазначив, що ніяких повідомлень від суду 29.09.2004 року він не отримував, а повідомлення про вручення поштового штампу від 22.09.2004 року, яке є в матеріалах справи, не підписував.

Як свідчать матеріали справи, поштове повідомлення дійсно було направлене не за адресою проживання позивача, тому підпис одержувача кореспонденції як ОСОБА_1 визиває сумнів.

Разом з тим, враховуючи відсутність достовірних даних про те, що зазначене повідомлення підписано не позивачем, колегія суддів вважає, що довід апеляційної скарги про неналежне повідомлення позивача не може бути прийнятий до уваги.

З урахуванням наведеного, заходи забезпечення позову за ухвалою суду від 20 листопада 2000 року були скасовані необгрунтовано. Тому оскаржена ухвала суду підлягає скасуванню з постановою ухвали про відмову у задоволенні заяви про скасування заходів забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 29 вересня 2004 року скасувати.

Відмовити ОСОБА_2 у задоволенні клопотання про

скасування ухвали Київського районного суду м. Сімферополя від 20 листопада

2000 року.                                                                          

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Верховного суд України.

Справа № 22-3611/2006 р.        Головуючий у першій інстанції                 Бортнік Є.П.

      Доповідач Шестакова Н.В.