УХВАЛА Іменем України

20 грудня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:

Головуючого, судді:   Берзіньш B.C. Суддів:   Дралло І.Г.

М»ясоєдової Т.М.,

при секретарі  Войциховській Е.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства праці і соціальної політики Автономної Республіки Крим про визнання права власності на автомобіль за апеляційною скаргою Міністерства праці і соціальної політики Автономної Республіки Крим на рішення Центрального районного суду М.Сімферополя Автономної Республіки Крим від 26 червня 2006 року,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Міністерства праці і соціальної політики Автономної Республіки Крим про визнання права власності на автомобіль «Таврія» ЗАЗ 110280 держномер НОМЕР_1 на підставі п.37 постанови КМУ від 08.09.1997р. №999 «Про затвердження порядку забезпечення інвалідів автомобілями». Вимоги мотивовані тим, що цей автомобіль в липні 2004р. був проданий відповідачем на пільгових умовах інваліду війни ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Позивачка, яка є онукою ОСОБА_2, та її сім»я постійно здійснювали догляд за ОСОБА_2, а з лютого 2005р. у зв»язку з погіршенням його стану здоров»я позивачка стала проживати разом з ОСОБА_2, щоб здійснювати за ним догляд. Вони були зв»язані спільним побутом, бюджет складався із пенсії ОСОБА_2 і заробітної плати позивачки, все хатнє господарство вела позивачка, а також доглядала за дідусем, супроводжувала до лікарень, наймала медичну сестру та проводила оплату її послуг. Позивачка також здійснювала керування автомобілем, проданим ОСОБА_2, оскільки він цього робити не міг. В серпні 2005р. позивачка подала заяву в Міністерство праці і соціальної політики Автономної Республіки Крим з проханням про перереєстрацію автомобіля на неї, проте відповіді не отримала. Просила визнати за нею право власності на спірний автомобіль, зобов»язати відповідача розглянути заяву та дати дозвіл на перереєстрацію автомобіля.

Рішенням суду від 26.06.2006р. позов задоволено в повному обсязі, додатковим рішенням від 28.08.2006р. вирішено питання про розподіл судових витрат та витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

В апеляційній скарзі Міністерство праці і соціальної політики Автономної Республіки Крим просить рішення суду від 26.06.2006р. скасувати, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

В засіданні апеляційного суду представник Міністерства праці і соціальної політики АРК підтримала доводи апеляційної скарги, позивачка проти доводів апеляційної скарги заперечувала.

Справа № 22-ц-7102/2006                          Головуючій першої інстанції Гулевич Ю.Г.

Доповідач: Берзіньш B.C.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, розглянувши матеріали справи, колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду -скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.303,309ч.1п.4 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права. Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, яке є обв»язковою підставою для скасування рішення.

Статтями 213,214ч.1п.1,215ч.1п.З ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обгрунтованним; обгрунтованним є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Під час ухвалення рішення суд вирішує питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються. В мотивувальній частині рішення зазначаються встановлені судом обставини і визначені відповідно до них правовідносини; мотиви, з яких суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, бере до уваги або відхиляє докази, застосовує зазначені в рішенні нормативно-правові акти; чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулась до суду.

Рішення суду не в повній мірі відповідає вимогам зазначених норм законодавства. Так із матеріалів справи слідує, що позовні вимоги обгрунтовано тим, що відповідачем не розглянуто заяву ОСОБА_1 від серпня 2005 року про перереєстрацію автомобіля «Таврія» ЗАЗ 110280, який належав ОСОБА_2, на неї, та заявлено вимоги про зобов»язання відповідача розглянути цю заяву та зобов»язати його дати дозвіл на перереєстрацію спірного автомобіля. Висновки суду в цій частині вимог суперечливі та не грунтуються на матеріалах справи. Так в мотивувальній частині рішення суд зазначив, що позивачка звернулась із зазначеною заявою про перереєстрацію спірного автомобіля до відповідача, в чому їй було відмовлено. Проте в резолютивній частині рішення суд зобов»язує Міністерство праці і соціальної політики розглянути заяву позивачки, нічим це не обґрунтовуючи. Між тим в матеріалах справи є рішення Колегії Міністерства праці і соціальної політики АРК від 14.11.2005р. (а.с. 18), із якого слідує, що заява ОСОБА_1 розглянута і за цим рішенням Колегії спірний автомобіль видано інваліду війни ОСОБА_3.

Крім того, відповідно до ст.15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Статтями 2,4 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод і інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших суб"єктів при здійсненні  ними владних управлінських функцій. Суд не уточнив позовні вимоги ОСОБА_1 в зазначеній частині та не визначив, які правовідносини виникли між сторонами, якими нормами права вони регулюються і в порядку якого судочинства підлягають розгляду.

Ухвалюючи рішення про визнання права власності на спірний автомобіль, суд не дав належної оцінки доводам відповідача про відсутність документів, передбачених нормативними актами, які б підтверджували ту обставину, що ОСОБА_1 була членом сім»ї ОСОБА_2, та тій обставині, що позивачка не заявляла позовних вимог відносно визнання її членом сім»ї ОСОБА_2, не дано судом оцінки і наявності рішення Колегії Міністерства праці і соціальної політики про передачу спірного автомобіля ОСОБА_3.

Таким чином, рішенням суду зачіпаються інтереси ОСОБА_3, тобто суд вирішив питання про права та обов»язки особи, яка не брала участі у справі, що, відповідно до п.4ч.1ст.311 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Підлягає скасуванню і додаткове рішення, яке взаємозв»язане з рішенням суду від 26.06.2006р.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.303,309,311 Цивільного процесуального кодексу України, колегія

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Міністерства праці і соціальної політики Автономної Республіки Крим задовольнити частково.   

Рішення Центрального районного суду М.Сімферополя Автономної Республіки Крим від 26 червня 2006 року та додаткове рішення цього ж суду від 28 серпня 2006 року - скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.