Справа НОМЕР_12-ц-7964/2006р. Головуючий в 1 інстанції Шофаренко Ю.Ф.
Доповідач Берзіньш B.C.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 грудня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:
Головуючого, судді: Берзіньш B.C. Суддів: Белинчук Т.Г. Дралло І.Г. при секретарі Іванові O.K., Розглянувши у відкритому судовому засіданні в М.Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кольчугінського споживчого товариства про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, за сумісництво посад та відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 09 серпня 2006 року,
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Кольчугінського споживчого товариства про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, за сумісництво посад та відшкодування моральної шкоди. Вимоги мотивовані тим, що позивачка працювала юрисконсультом Кольчугінського споживчого товариства з 16.09.2002 року по 03.04.2006 року, звільнена наказом від 03.04.2006 року на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з скороченням штату. Вважаючи, що при її звільненні була порушена процедура звільнення, просила поновити її на роботі і виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу. Також, позивачка вважає, що відповідач повинен їй сплатити 2263грн. за сумісництво посад юрисконсульта та секретаря з грудня 2002 року по день звільнення, оскільки вона з грудня 2002 року по усному розпорядженню голови правління виконувала роботу секретаря, але їй цю роботу не оплачували, а також просила стягнути 8 000грн. моральної шкоди, спричиненої незаконним звільненням.
У судовому засіданні позивачка підтримала заявлені вимоги і пояснила суду, що її письмово не попередили про наступне звільнення, наказ не вручили, що є підставою для поновлення на роботі. Моральна шкода, як пояснила позивачка, заподіяна тим, що вона заочно навчається і їй необхідно заробити юридичний стаж для того, щоб отримати хорошу роботу, після звільнення вона практично втратила можливість працевлаштуватися. Крім того, працюючи у відповідача вона мусила виконувати роботу за яку їй не платили заробітну платню, взимку приміщення, до вона робила, не опалювалося, що впливало на її здоров'я, відпустку одержати за затвердженим графіком було неможливо, тому заподіяну шкоду вона оцінює у 8000грн.
Представник позивача позов не визнав, суду пояснив, щодо позивачка була попереджена про скорочення її посади за два місяці, але вона відмовилася підписувати повідомлення, про що був складений відповідний акт від 03.04.2006 року. Крім того, позивачці було спрямовано замовленим поштовим листом повідомлення про скорочення її посади. Після ухвалення рішення правління 03.02.2006 року про скорочення штату працівників на час розгляду справи вакансій в організації не було і немає. Що стосується сумісництва, то секретар не є посадовою особою, тому мова про сумісництво йти не може, йдеться про виконання робіт різної кваліфікації, що передбачено ст. 104 КЗпП України.
Рішенням Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 09 серпня 2006 року у позові ОСОБА_1 відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій ставить питання про зміну рішення і поновлення її на роботі на посаді юрисконсульта в Кольчугінському споживчому товаристві, стягненні з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Вказує, що не згідна з рішенням суду в частині її звільнення, оскільки надані суду зі сторони відповідача письмові документи та показання свідків про своєчасне попередження про наступне звільнення за скороченням штату не відповідають дійсності.
В засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 підтримала доводи апеляційної скарги; представник відповідача проти них заперечував.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши суддю -доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Так, ст.ст.303 ч.1, 308 ч.1 УПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної інстанції та вимог, заявлених у суді першої інстанції; апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу та залишає рішення без змін, якщо суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Ухвалюючи рішення, суд виходив із необгрунтованності заявлених вимог. Такі висновки суду узгоджуються з матеріалами справи та не суперечать діючому законодавству.
Так по справі встановлено, що ОСОБА_1 з 16.09.2002р. працювала юрисконсультом Кольчугінського споживчого товариства; наказом від 03.04.2006р. звільнена з роботи на підставі п.1ст.40 КзпП України.
Відповідно до ст.40 ч.1 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Скорочення апелянта було здійснено на підставі постанови правління Кольчугінського споживчого товариства від 03.02.2006 року про скорочення деяких посад, в тому числі і посади юрисконсульта, яке прийнято у зв'язку із зміною структури діяльності споживчого товариства та погоджено із профкомом 31.03.2006 року. Факт скорочення посад сторонами по справі не оспорюється. Звільнення ОСОБА_1 проведено за попередньою згодою Кольчугінської первинної профспілкової організації, на засіданні якої позивачка була присутня, що стверджується протоколом НОМЕР_1 засідання профспілкової організації від 31.03.2006р.
Відповідно до ст.49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.
Довід ОСОБА_1 про те, що вона не була своєчасно повідомлена про майбутнє звільнення неспроможний, оскільки позивачка була попереджена про скорочення її посади за два місяці, але відмовилась підписати повідомлення, що стверджується актом від 03.04.2006 року, показаннями свідків ОСОБА_2 і ОСОБА_3, які підписали цей акт, були допитані судом в судовому засідання при розгляді цієї цивільної справи з попередженням про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 КК України за відмову від дачі показань і дачу свідомо неправдивих свідчень. Належних та допустимих доказів, які б заперечували зазначені докази, апеляційному суду не надано.
В частині відмови в позові про стягнення 2263грн. за сумісництво посад рішення суду не оскаржувалось і його законність і обгрунтованність в цій частині апеляційним судом не перевірялась.
Справа судом першої інстанції розглянута в межах заявлених вимог, на підставі наданих сторонами доказів та відповідно до чинного законодавства. Підстав для скасування рішення суду першої інстанції за доводами апеляційної скарги немає.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.303, 308 Цивільного процесуального кодексу України, колегія
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від
09 серпня 2006 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України на протязі двох місяців.