РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2006 року жовтня місяця 31 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства радгоспу - заводу ім..1 Травня про стягнення середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою Державного підприємства радгоспу - заводу ім. 1 Травня на рішення Красноперекопського міського суду Автономної Республіки Крим від 24 червня 2003 p., -

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2002 р. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ДП радгоспу - заводу ім.. 1 Травня про стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку.

Позовні вимоги мотивовані тим, що вона з січня 1989 р. по 16 травня 2002 р. знаходилася з відповідачем у трудових відносинах, проте своєчасно, в день звільнення з нею не був проведений розрахунок в сумі 1553 грн., що належали їй від відповідача.

Рішенням суду позов задоволено частково.

Стягнуто з відповідача на користь позивачки компенсацію за затримку розрахунку 1853 грн. 41 коп., у тому числі 300 грн. відшкодування завданої моральної шкоди.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення і прийняття нового рішення про відмову в позові, оскільки рішення суду винесено з порушенням вимог закону.

Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи і перевіривши їх доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, повний розрахунок з позивачкою був проведений у лютому 2003 p., що ніким не заперечується

Позовні вимоги ОСОБА_1 складаються тільки з сум компенсації за затримку розрахунку і не містять в собі саме заробітної плати.

Відповідно до ч.1 ст. 233 Кодексу законів про працю України встановлено тримісячний строк подання заяви про вирішення трудового спору до суду.

Відповідно до ч.2 ст. 233 КЗПП України право працівника звернутися до суду з позовом без обмеження яким-небудь терміном розповсюджується тільки на позови про стягнення належної працівнику заробітної плати, але не на вимоги про відповідальність власника або уповноваженого їм органу за затримку розрахунку, що є, по суті, санкцією за несвоєчасне його здійснення.

Таким чином, позивачкою, яка була звільненена у травні 2002 p., а звернулася з позовом до суду тільки у грудні 2002 р., без поважних причин пропущений передбачений ч.1 ст. 233 КЗПП України тримісячний строк звернення до суду з позовом про стягнення грошових сум за затримку розрахунку.

При цьому колегія суддів враховує, що позивачкою не надано ніяких доказів, які мали б свідчити про поважність причин пропуску строку.

З вказаних вище причин не підлягають задоволенню і вимоги про відшкодування моральної шкоди.

За таких обставин рішення суду слід скасувати з відмовою в позові..

На підставі вказаного і керуючись статтями 303, 307, 309, 314, 316, 319, 323, 325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Державного підприємства радгоспу - заводу ім. 1 Травня задовольнити.

Рішення Красноперекопського міського суду Автономної Республіки Крим від 24 червня 2003 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові ОСОБА_1 до ДП радгоспу - заводу ім. 1 Травня про стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку повністю відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до суду касаційної інстанції у двомісячний строк.