УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді Шестакової Н.В.
Суддів: Дралло І.Г.
М"ясоєдової Т.М. При секретарі Буровій Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди
за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Київського районного суду м.Сімферополя від 05 жовтня 2006 року,
ВСТАНОВИЛА:
В серпні 2005 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди.
Позовні вимоги мотивовані тим, що в липні 2002 року учень середньої школи НОМЕР_1 ОСОБА_6, керуючи мотоциклом «Восход-2М» без реєстраційного номеру з технічними несправностями та не маючи посвідчення на право керування цим транспортним засобом, здійснював рух по вул. Сельвинського в напрямку вул. Ковильна в м.Сімферополі, де припустив зіткнення з належним ОСОБА_7 на праві приватної власності автомобілем ВАЗ-2102, реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_3. В результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася з вини неповнолітнього ОСОБА_6, було пошкоджено автомобіль ВАЗ-2102. Протиправними діями відповідача позивачам була завдана моральна шкода, яку вони оцінюють в 5000 грн. Після уточнення позовних вимог, позивачі просили суд стягнути моральну шкоду в розмірі 3000грн. на користь ОСОБА_2, 3000 грн. моральної шкоди на користь ОСОБА_3,, 3000 грн. моральної шкоди на користь ОСОБА_1
Рішенням Київського районного суду м.Сімферопроля позов було задоволено частково.Стягнуто з ОСОБА_6 у відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_2 500 грн., на користь ОСОБА_1 500 грн., на користь ОСОБА_3 1000 грн.
ОСОБА_2, ОСОБА_1 , ОСОБА_8 в позові до ОСОБА_4 і ОСОБА_5 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить рішення суду скасувати, як постановлене з порушенням вимог матеріального і процесуального закону. При цьому
Справа № 22-ц-7886\06 Головуючий в 1 інстанції - Харченко І.О.
Доповідач Шестакова Н.В.
вказує, що суд не врахував, що в його діях відсутня вина, тому суд помилково задовольнив позов про відшкодування моральної шкоди.
Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши доповідача, представника апелянта, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що моральна шкода спричинена позивачам з боку ОСОБА_6, який порушив Правила дорожнього руху.
Висновки суду відповідають вимогам матеріального і процесуального права.
Як встановлено постановою про відмову у порушенні кримінальної справи, причиною ДТП, у якому позивачі зазнали моральну шкоду, було порушення Правил дорожнього руху з боку ОСОБА_6, у діях водія ОСОБА_3 складу злочину не встановлено.
Суд першої інстанції обгрунтовано зазначив, що позивачі ОСОБА_1 і ОСОБА_2, які на момент ДТП були правомірними володільцами джерела підвищеної небезпекі (а.с. 18), зазнали моральну шкоду, оскільки отримали нервові переживання, душевну біль, порушення спокію; позивач ОСОБА_3 крім того, перетерпів нервовий зрив. Ці обставини підтверджуються матеріалами справи і не оспорені апелянтом.
Усі доводи апелянта зводяться к тому, що ДТП сталося не з його вини, суд першої інстанції не задовольнив його клопотання про припинення справи для оскарження постанови слідчого, не встановив вину кожного участника ДТП і не прийняв міри щодо витребування доказів.
Розглядаючи ці доводи, колегія суддів звертає увагу на те, що у суда першої інстанції не було підстав щодо припинення розгляду справи, оскільки апелянт не оспорив зазначену постанову (а.с. 12) у встановленому порядку, навіть і на день розгляду апеляційної скарги.
Щодо витребування доказів колегія суддів вважає, що апелянт також не надав суду апеляційної інстанції доказів того, що він заявив клопотання про призначення експертизи, однак суд не задовольнив його.
У засіданні суду першої інстанції адвокат апелянта пояснив, що по справі необхідно призначити експертизу для перевірки обставин ДТП, однак після перерви він не заявив ніяких клопотань щодо призначення екпертизи і був згоден із закінченням розгляду справи по суті (а.с.77-78).
Відповідно до ст.ст. 1166,1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, тобто за умовою вини. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Приймаючи до уваги те, що апелянт не використав процесуальні можливосте щодо набуття доказів відсутності своєї вини, колегія суддів вважає, що вищезазначена постанова про наявність вини апелянта у ДТП, яка не оспорена і не скасована, має силу належного доказу обгрунтованості позову.
Обговорюючи розмір моральної шкоди, колегія суддів не знаходить підстав щодо її зміни, оскільки апеляційна скарга не містить доводів щодо розміру моральної шкоди; крім того, суми моральної шкоди відповідають фактичним обставинам справи.
Керуючись ст.ст.303,307,308 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Справа № 22-ц-7886\06 Головуючий в 1 інстанції - Харченко І.О.
Доповідач Шестакова Н.В.
Рішення Київського районного суду м.Сімферополя від 05 жовтня 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Справа № 22-ц-7886\06 Головуючий в 1 інстанції - Харченко І.О.
Доповідач Шестакова Н.В.