РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2006 року грудня місяця 05 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Будинкоуправління № 5 Квартирно-експлуатаційної частини Сімферопольського району, ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 10 квітня 2006 р.,-

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 ,і ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Будинкоуправління № 5 КЕЧ Сімферопольського району про відшкодування матеріальної і моральної шкоди.

У позовній заяві вони зазначали, що 14.10.2001 р. з вини відповідача, який тривалий час не здійснював капітального і поточного ремонту будинку, було затоплено їхню квартиру АДРЕСА_1, котра після цього потребує ремонту на суму 2497 грн. Пошкодженням квартири  їм, як власникам, завдано моральну шкоду, що становить 5000 грн.

Відповідно до ст. 105 ЦПК України 1963 р. до участі в справі як другий відповідач судом притягнута ОСОБА_3 (л.с.43).

Рішенням суду позов задоволено частково.

З ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 і ОСОБА_2 стягнуто 2497 грн. матеріальної шкоди, 1500 грн. моральної шкоди, 51 грн. судового збору і 523 грн. 20 коп. За судову будівельно-технічну експертизу, а всього 4571 грн. 20 коп.

В задоволенні позовних вимог до Будинкоуправління № 5 Квартирно-експлуатаційної частини Сімферопольського району відмовлено.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду з підстав порушення вимог матеріального права і процесуального закону і прийняття нового рішення; зокрема, апелянт вважає, що винним в заподіянні шкоди є лише будинкоуправління.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачам, як власникам квартири АДРЕСА_1 завдано матеріальну шкоду в розмірі позовних вимог, що підтверджується висновками товарознавчої експертизи (л.с.л.с. 64-66) і, по суті, ніким не заперечується.

У свою чергу, всупереч вимогам ст. 60 ЦПК України, відповідачка ОСОБА_3 не надала доказів, які б мали спростувати висновки, викладені в рішенні суду першої інстанції, зокрема, щодо відсутності вини Будинкоуправління в шкоді, заподіяної позивачам.

Справа № 22-Ц5479/2006    Головуючий          

                по першій інстанції Сінані A.M.

Доповідач Новіков Р.В.

Посилаючись на неналежний, на її думку, стан системи теплопостачання у будинку; відповідачка, проте, не надала жодного доказу будь-яких письмових звернень (заявок) до будинкоуправління про неналежний стан систем водопостачання будинку (в тому числі і відносно квартири, де вона мешкає).

Тому неможливо зробити і висновок при безпосередню вину відповідача: Будинкоуправління в затопленні квартири позивачів.

В той же час відповідачка, яка теж є власником квартири і мешкає поверхом вище позивачів, згідно з п. 5 ст. 4 Закону України «Про власність», здійснюючи свої права, зобов'язана належним чином утримувати своє майно, не порушуючи права і інтереси громадян, юридичних осіб і держави, що охоронюються законом.

При такому положенні, задовольняючи позов, суд обгрунтовано виходив із обов'язків відповідачки як власника квартири, де мало місце пошкодження системи теплопостачання квартири, що підтверджує і відповідачка (л.с. 51), усунути порушення прав позивачів, що охоронюються законом, способами, визначеними п. п. 8, 9 ч. 2 ст. 16, 23 Цивільного кодексу України.

У зв'язку з викладеним, доводи апелянта про бездіяльність будинкоуправління, тривале непроживання в квартирі не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не спростовують засновані на матеріальному законі висновки суду про перешкоди позивачам в належному користуванні займаною ними квартирою і обов'язок відповідачки як власника належним чином утримувати своє майно, проявляючи обачність і не порушуючи права і інтереси інших громадян, що охороняються законом.

Відповідно до п.п. 2, 5 ст. 48 Закону України від 7 лютого 1991 р. «Про власність» позивачка як власник може вимагати усунення будь-яких порушень її прав, та відшкодування збитків.

Згідно зі ст. 23 Цивільного кодексу України моральна шкода, зокрема, полягає в душевних стражданнях, які фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням його майна.

Отже, вимоги позивачів про захист свого права власності одним із способів, передбачених законом: відшкодуванням моральної (немайнової) шкоди відповідають ст. ст. 16, 1167, 1178 Цивільного кодексу України.

Виходячи з характеру і обсягу заподіяних позивачці моральних страждань, з урахуванням ступеня вини і обставин спричинення моральної шкоди колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно визначив розмір відшкодування моральної шкоди у 1500 гривень.

Оскільки прийняте судове рішення відповідає обставинам справи і вимогам закону, підстав для задоволення апеляційної скарги і його скасування немає.

На підставі викладеного й керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315, 323, 325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати в цивільних справах, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити і рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 10 квітня 2006 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в

касаційному порядку до суду касаційної інстанції у двомісячний строк.

Справа № 22-ц-5479/2006                                    Головуючий     

            по першій інстанції Сінані A.M.

   Доповідач Новіков Р.В.