ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2014 р. Справа № 804/12211/14

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О.

при секретарі судового засіданняЩербак А.Ю.

за участю представників сторін: від позивача від відповідача Єрмакова С.В. Боднар Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КС А» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

12.08.2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю «КС А» звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області та просить:

- визнати протиправними дії ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області щодо внесення коригувань до автоматизованої інформаційної системи «Податковий блок», зокрема, до підсистеми «Аналітична система» на підставі висновків, викладених в акті про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «КС А» №50/04-65-22-03/38529816 від 28.03.2014р.;

- зобов'язати ДПУ у Кіровському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області відновити в автоматизованій інформаційній системі «Податковий блок», зокрема, у підсистемі «Аналітична система» показники податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ, які були відкориговані податковим органом на підставі висновків, викладених у акті про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «КС А» №50/04-65-22-03/38529816 від 28.03.2014р.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що податковою інспекцією було складено акт про неможливість проведення зустрічної звірки позивача №50/04-65-22-03/38529816 від 28.03.2014р. на підставі якого податковим органом до автоматизованої інформаційної системи «Податковий блок», зокрема, до автоматизованої інформаційної підсистеми «Аналітична система» були внесені коригування (знято податковий кредит та податкового зобов'язання з ПДВ) самостійно задекларованих позивачем показників. Позивач вважає такі дії податкової інспекції неправомірними та такими, що порушують права позивача, оскільки податковим органом при проведенні зустрічної звірки були порушені норми п.73.5 ст.73 ПК України та Порядок проведення органами податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою КМУ від 27.12.2010р. №1232(далі - Порядок №1232). Фактично податковим органом у рамках проведення зустрічної звірки фактично зроблені висновки про порушення позивачем податкового законодавства України, що суперечить повноваженням податкового органу, оскільки нормами податкового законодавства відповідачеві не надано повноважень у рамках проведення зустрічної звірки проводити перевірку дотримання вимог податкового законодавства суб'єкта господарювання. Окрім того, позивач вказує і на те, що податкова інспекція, визнаючи господарські операції нереальними, зобов'язана була прийняти відповідне рішення з подальшим внесенням відомостей до інформаційних баз, тоді як з дій відповідача видно, що відповідач втрутився у право позивача на самостійне декларування показників податкової звітності, що, на думку позивача, є порушенням вимог ст.14 Конституції України, ст.44,75,78,79 ПК України.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, у письмових запереченнях на позов просив у задоволенні позову відмовити повністю посилаючись на те, що 28.03.2014р. працівниками податкової інспекції з метою вручення позивачеві листа про надання документів та письмових пояснень за період грудень 2013р. було здійснено вихід за податковою адресою платника податків. Юридичну особу та посадових осіб позивача не встановлено у зв'язку з чим фахівцями складено акт про незнаходження підприємства та посадових осіб позивача за податковою адресою за №48/04-65-22-03/38529816 та направлено запит на встановлення місцезнаходження за №25 від 28.03.2014р. Незнаходження суб'єкта господарювання за юридичною адресою унеможливлює отримання первинних документів для проведення зустрічної звірки. Стосовно внесення інформації до внутрішньої бази ДПІ АІС «Податковий блок», то відповідач зазначає, що відповідно до ст. 74 ПК України, Методичних рекомендацій щодо взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів затвердженого наказом ДПА України № 266 від 18.04.2008р. «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» є інформаційною базою обробки та використання податкової інформації, а результати її опрацювання використовуються в своїй діяльності органами державної податкової служби.

Судом у ході судового розгляду справи встановлені наступні обставини у справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю «КС А» 15.01.2003р. зареєстроване як юридична особа за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, Красногвардійський район, шосе Криворізьке, буд.1, з 16.01.2013р. перебуває на обліку у Кіровському районі м. Дніпропетровська, є платником ПДВ, що підтверджується копією статуту позивача, копією виписки з ЄДРПОУ від 20.03.2014р., копією свідоцтва платника ПДВ від 01.03.2013р. та даними, наведеними у акті від 28.03.2014р. (а.с.10-22, 51-52).

22.01.2014р.позивачем була подана до податкової інспекції податкова декларація з податку на додану вартість за грудень 2013р. разом з додатками до податкової декларації та реєстром виданих та отриманих податкових накладних, що підтверджується копією відповідної декларації та квитанціями про її прийняття (а.с.25-43).

В подальшому, 28.03.2014р. посадовими особами податкової інспекції, з метою вручення листа позивачеві про надання документів та їх документального підтвердження за грудень2013р., здійснено вихід за податковою адресою платника податків, юридичну особу та посадових осіб позивача не встановлено у зв'язку з чим фахівцями податкового органу був складений акт про незнаходження підприємства та посадових осіб позивача за податковою адресою від 28.03.2014р. за №48/04-65-22-03/38529816 та направлено запит на встановлення місцезнаходження за №25 від 28.03.2014р.(а.с.51-94).

У ході судового розгляду справи судом було встановлено, що на підставі вищевказаного акту про неможливість проведення зустрічної звірки від 28.03.2014р. податковою інспекцією було здійснено коригування показників податкової звітності позивача з податку на додану вартість за грудень 2013р.у автоматизованій інформаційній системі «Податковий блок», зокрема у підсистемі «Аналітична система», що підтверджується копіями витягу з автоматизованої системи за грудень 2013р. (а.с.95-97).

Позивач не погоджується з вищевказаними діями відповідача щодо коригування показників податкової звітності, які позивачем були відображені у податковій декларації з ПДВ за грудень 2013р., на підставі висновків, викладених у акті про неможливість проведення зустрічної звірки від 28.03.2014р. посилаючись на те, що дії із коригування податкової інспекцією податкової звітності вчинені без прийняття відповідного податкового повідомлення-рішення, з перевищенням повноважень податкового органу та з порушенням ст. 14 Конституції України, норм ст. ст.44,75,78,79 Податкового кодексу України.

Заслухавши представників позивача та відповідача, які брали участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог позивача про визнання дій протиправними з приводу коригування відповідачем показників податкової звітності позивача за грудень 2013р., задовольняючи позовні вимоги в цій частині, суд виходить з наступного.

При вирішенні питання щодо можливості оскарження таких дій в порядку адміністративного судочинства та обрання належного способу судового захисту прав позивача від наслідків таких дій, суд виходить з наступного.

Статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно з ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.1 ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Пунктами 1,2 ст. 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

З наведених положень Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що дії суб'єктів владних повноважень можуть бути оскаржені в порядку адміністративного судочинства, якщо такі дії порушують права, свободи та інтереси позивача.

У частині 1 ст.2 КАС України та інших положеннях КАСУ йдеться про захист не будь-якого інтересу, а тільки того, що охороняється законом, визначення якого наведено у Рішенні Конституційного Суду від 01.12.2004р. № 18-рп/2004р.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.54.1 ст. 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з п.49.8 ст. 49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), а також контроль за поданням платниками податків податкових декларацій розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, перевірки їх достовірності є одними з основних функцій державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекцій відповідно до норм Податкового кодексу України.

Порядок та механізм такого контролю визначається нормативними документами Державної податкової служби України.

Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України є програмним продуктом, який було розроблено для реалізації Порядку взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів затвердженого наказом ДПА України від 18.04.2008р. №266, який втратив чинність на підставі наказу №165 від 14.06.2013р.

Відповідно до Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затверджених наказом ДПС України від 14.06.2012р. № 516 за відсутності зауважень до оформлення податкової звітності вона реєструється і вважається прийнятою. Обробка та занесення інформації до електронних баз виконується підрозділом ведення та захисту податкової звітності, у разі відсутності зазначеного підрозділу - підрозділами, на які покладено цю функцію. За відповідність інформації у базах податкової звітності даним податкових документів, наданих платником податків, несуть відповідальність підрозділи ведення та захисту податкової звітності.

Отже, з наведених нормативних актів вбачається, що обов'язок платника податків подати декларацію з ПДВ узгоджується з обов'язком податкового органу прийняти таку декларацію та, при відсутності зауважень до її оформлення, відобразити показники цієї декларації у відповідних базах податкової звітності.

Таким чином, показники податкового кредиту та податкових зобов'язань конкретного платника податків, які відображаються в автоматизованій базі співставлення, формуються на підставі показників поданих таким платником податків податкових декларацій з ПДВ з додатком №5, і повинні їм відповідати.

Як встановлено у ході судового розгляду справи та підтверджено і витягом з бази даних АІС «Податковий блок», зокрема підсистеми «Аналітична система» за грудень 2013р., відповідачем було здійснено коригування показників податкової звітності позивача за вказаний вище період, які були позивачем відображені у поданій ним податковій декларації з ПДВ на підставі акту від 28.03.2014р. шляхом відображення даних перевірки у вказаній вище базі даних без прийняття відповідного податкового повідомлення-рішення, що підтверджено також і представником відповідача в судовому засіданні (а.с.95-97).

В той же час, норми ст. 86 Податкового кодексу України передбачають, що після складання акту перевірки, який фіксує порушення вимог чинного податкового законодавства платником податку, обов'язок податкового органу щодо складання за наслідками такої перевірки податкового повідомлення-рішення.

Так, представником відповідача у судовому засіданні підтверджений факт того, що будь-якого податкового повідомлення-рішення за результатами проведеної перевірки від 28.03.2014р. податковим органом не приймалося.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що самостійна зміна відповідачем в центральній базі співставлення показників податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача на підставі акту перевірки (звірки) шляхом відображення показників перевірки у вказаній базі, без прийняття податкового повідомлення-рішення та без зміни цих показників самим позивачем шляхом подання уточнюючих декларацій (розрахунків), є порушенням норм ст.ст.49,50, 54, 86 Податкового кодексу України і порушує права та інтереси позивача, оскільки позивач, як платник податків, має право розраховувати на те, що задекларовані ним в податкових деклараціях показники податкового кредиту та податкових зобов'язань повинні відповідати показникам з централізованої бази даних податкової звітності.

Виходячи зі специфіки податку на додану вартість, який сплачується у складі ціни товарів (робіт, послуг), одна операція з продажу товару викликає відповідні податкові наслідки у обох сторін цієї операції, які є платниками ПДВ, - у продавця - податкові зобов'язання, а у покупця - податковий кредит на аналогічну суму.

За таких обставин суд вважає, що невідповідність показників податкового кредиту та податкових зобов'язань, що задекларовані позивачем у деклараціях з ПДВ, показникам з централізованої бази даних податкової звітності, має безпосередній вплив на права та інтереси позивача, оскільки така невідповідність може мати для позивача негативні наслідки, як то: погіршення його ділової репутації, як належного платника податків, відмова його контрагентів від подальших господарських відносин з позивачем з метою уникнення негативних податкових наслідків для себе від таких операцій, тощо.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що дії податкового органу по зміні задекларованих платником податків показників податкового кредиту та податкових зобов'язань в автоматизованій центральній базі співставлення можуть бути предметом оскарження в порядку адміністративного судочинства, оскільки відображення таких відомостей з урахуванням того, що такі відомості повинні співпадати з показниками у податковій декларації платника податку фактично формує податкові зобов'язання на майбутнє, а отже спричиняє реальні зміни майнового стану такого платника, а належним способом захисту прав та інтересів платника податків у випадку незаконності таких дій повинно бути відновлення в цій базі таких показників податкового кредиту та податкових зобов'язань, які задекларував платник податків.

У зв'язку з наведеним, підлягають і задоволенню позовні вимоги про зобов'язання відповідача відновити в АІС «Податковий блок», зокрема, у підсистемі «Аналітична система» за грудень 2013р. показники податкової звітності з ПДВ, які були позивачем відображені самостійно у податковій декларації з ПДВ за вказаний період.

Частина 1 статті 71 КАС України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Представник відповідача в ході судового розгляду справи не зміг надати жодних доказів та не навів жодних підстав, які б свідчили про законність та обґрунтованість вчинених ним дій щодо коригування в АІС «Податковий блок», зокрема, у підсистемі «Аналітична система» за грудень 2013р. без прийняття податкового повідомлення-рішення на підставі акту від 28.03.2014р.

Згідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За викладеного, з урахуванням ч.3 ст. 2 вказаного Кодексу, суд приходить до висновку, що вказані вище дії вчинені відповідачем не у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України та без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), а тому зазначені дії податкової інспекції слід визнати протиправними, зобов'язавши, при цьому, відповідача вчинити дії щодо відновлення в АІС «Податковий блок», зокрема, у підсистемі «Аналітична система» показників податкової звітності позивача з податку на додану вартість, які були позивачем відображені у податковій декларації з ПДВ за грудень 2013р.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Виходячи з наведеного, слід стягнути Державного бюджету України на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 73 грн. 08 коп. понесені позивачем згідно квитанції №721220003 від 12.08.2014р.(а.с.2) з урахуванням вимог ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 71, 86, 94, 122, 160, 161, 162, 163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КС А» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо внесення коригувань до АІС «Податковий блок» підсистеми «Аналітична система» до показників податкової звітності позивача з податку на додану вартість за грудень 2013р. на підставі акту №50/04-65/22-03/38529816 від 28.03.2014р.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області відновити в АІС «Податковий блок» підсистеми «Аналітична система» показники податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ за грудень 2013р., які були відкориговані податковим органом на підставі акту№50/04-65/22-03/38529816.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КС А» (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, шосе Криворізьке, буд. 1, код ЄДРПОУ 38529816) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 73 грн. 08 коп.(сімдесят три грн. 08 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 15.09.2014р.

Суддя С.О. Конєва