УХВАЛА

іменем    України

2006р. грудня «25» дня, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:

Головуючого:        Філатової Є.В. Суддів:        Сінані О.М. Горбань В.В. При секретарі:        Бахтагарєєвій М.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Джанкойського міськрайсуду від 31.10.2006р. по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про оспорювання договору купівлі-продажу і визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 та визнання за нею права власності на 1/6 частку, як спадкоємцем після сина ОСОБА_4.

Вимоги мотивовані тим, що спірна квартира придбана ОСОБА_4 і ОСОБА_1 під час шлюбу 17.10.2000р. і є їх спільною власністю подружжя. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, спадкоємцями першої черги після нього є його мати - ОСОБА_2, дружина - ОСОБА_1 та син ОСОБА_5.

22.04.2003р. до скінчення 6-місячного строку для прийняття спадщини відповідачка ОСОБА_1 продала квартиру своєї матері - ОСОБА_3, чим позбавила позивачку можливості реалізувати спадкові права. Вважаючи, що 1/2 частка квартири належала синові, позивачка просила подовжити строк для прийняття спадщини і визнати за нею право власності на 1/6 частку квартири.

Відповідачки вимог не визнали, пояснили, що ОСОБА_2 знаходилася у скрутному матеріальному становищі після смерті чоловіка, мала борги, тому її мати викупила у неї квартиру за 6000грн., щоб зберегти її для онука. На час створення угоди ніяких заборон на відчуження квартири не було.

Справа розглядалася неодноразово.

Останнім рішенням суду від 31.10.2006р. позов задоволено;

за ОСОБА_4 визнано право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1;

договір купівлі-продажу цієї квартири, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 22.04.2003р., визнаний недійсним з поверненням сторін до первісного стану. Кожна зі сторін зобов'язана повернутії іншої стороні все, що отримала за договором;

за ОСОБА_2 визнане право власності на 1/6 частку квартири;

з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 солідарно стягнено на користь ОСОБА_2 судового збору 51грн. та за правову допомогу 300грн. і на користь Управління ДСА України в АРК витрати на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи 30грн.

Справа №22-ц~8274/2006р.                                      Головуючий в 1 Інстанції Онищенко Т.С.

Доповідач Філатова Є.В.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення, відмовити у позові, посилаючись на те, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, порушив норми матеріального права. Вважає, що продаж квартири не суперечила вимогам ч.1 ст. 552 ЦК України, яка надає право спадкоємцю розпоряджатися спадковим майном на покриття певних витрат. Суд не врахував, що відповідачка після смерті мужа залишилася з малолітньою дитиною. На виручені з продажу квартири гроші утримувала дитину, розраховувалася з боргами, встановила пам'ятник померлому. Витрати на поховання чоловіка та пам'ятник йому перевищують вартість квартири.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Судом встановлено, що сторони та неповнолітній син померлого є спадкоємцями першої черги. Договір купівлі-продажу спірної квартири суд визнав таким, що не відповідає вимогам ст. 48 ЦК України, виходячи з того, що відповідачка згідно ст. 552 ЦПК України не мала права відчужувати спадкове майно до спливу шестимісячного строку для прийняття спадщини.

Спірна квартира є подружнім майном, але частка в ньому ОСОБА_4 при його житті не була визначеною.

Позивачка у встановлений законом 6-тимїсячний строк звернулася до нотаріуса з приводу прийняття спадщини. Але не змогла реалізувати своє право у зв'язку з порушенням з боку ОСОБА_1 вимог ст.552 ЦК України 1963р.

Про те суд не взяв до уваги, що спірна квартира зареєстрована на праві власності за відповідачкою. Доля в неї померлого не була визначена, тому нас час укладення договору вона не була спадщиною. За таких обставин суд необгрунтовано застосував ст.552 ЦК України 1963р. до спірних правовідносин.

Інших підстав для визнання угоди недійсною не наведено. Вимог про сплату компенсації спадкової долі ОСОБА_2 також не заявлено.

У позовній заяви ОСОБА_2 вказала, що своєчасно не зверталася до нотаріуса і просила продовжити їй строк прийняття спадщини. Але суд першої інстанції таких вимог не розглядав, пов'язаних з ними обставин не дослідив і не оцінив. Крім того, не долучив до справи в особі належного представника неповнолітнього ОСОБА_5, як спадкоємця.

Відповідно до п.4,5 ст.311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участі у справі, або розглянув не всі вимоги і цей недолік не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення.

Керуючись   п.4,5ст.311,315   Цивільного   процесуального   кодексу   України

колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, рішення Джанкойського міськрайсуду від 31.10.2006р. скасувати, справу направити на новий розгляд в суд першої інстанції.

Ухвала набуває чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців зі дня проголошення.