УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«20» грудня 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді Шестакової Н.В.

Суддів:                       Кателіна В.П.

Сінані О.М.

При секретарі  Іванові O.K.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа орган опіки та піклування Чистенської сільської ради, про визнання дійсним договору купівлі-продажу, визнання права власності на 1/3 частину домоволодіння та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу частини домоволодіння недійсним

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Сімферопольського районного суду АР Крим від 03.08.2006 року,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, у якому просив суд визнати дійсним договір купівлі-продажу 2/3 часток жилого будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, - і визнати за ним право власності на 2/3 частки спірного жилого будинку, яка належить відповідачці на праві власності.

Вимоги мотивовані тим, що він є власником 1/3 частини недобудованого будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом; 2/3 частини вищезазначеного будинку належало відповідачці по справі. В 1996 році відповідачка пропонувала йому купити в неї частину будинку, і ОСОБА_1 передав їй 1500 доларів США, про що вона склала розписку 29 серпня 2001 року. Через деякий час позивачка стала претендувати на 1\2 частину домоволодіння, у зв'язку з чим він вимушений звернутися до суду.

У січні 2006 року ОСОБА_1 уточнив позовну заяву і просив визнати дійсним договір купівлі-продажу 1/3 частини зазначеного будинку і визнати його право на зазначену частину будинку, враховуючи те, що відповідачка не мала права розпоряджатися 1/3 частиною зазначеного будинку, яка належить її неповнолітній доньці, без згоди органу опіки та піклування (а.с.39).

У лютому 2006 року ОСОБА_2 звернулася до суду з зустрічним позовом, у якому просила суд визнати недійсною угоду купівлі-продажу 1/3 частини спірного будинку АДРЕСА_1, укладену між сторонами по справі, на тих підставах, що вона ні письмової, ні усної

Справа № 22-6649/2006 р.               Головуючий у першій інстанції Поєдинок А.О.

                                                                 Доповідач Шестакова Н.В.

згоди на продаж будинку не давала, гроші отримувала від ОСОБА_1 в борг, що вбачається з розписки. Крім того, відповідач ввів її в оману, у зв'язку з чим вважає недійсним договір купівлі-продажу.

Рішенням Сімферопольського районного суду АР Крим від 03 серпня 2006 року позов задоволено. Визнано дійсним договір купівлі-продажу 1/3 частини недобудованого жилого будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, укладений 29 серпня 2001 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, та визнано за ОСОБА_1 право власності на продану 1/3 частину зазначеного жилого будинку.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 ставить питання про скасування рішення суду з ухваленням нового рішення про відмову у позові ОСОБА_1 і задоволення позову ОСОБА_2, посилаючись на те, що суд першої інстанції неповно з"ясував обставини по справі, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, так як суд не прийняв до уваги, що гроші були передані ОСОБА_2 за усним договором займу, а не як виконання обов'язків за договором купівлі-продажу частини будинку; крім того, ЦК України передбачає письмове укладення таких угод, як договір купівлі-продажу жилого будинку, а також їх нотаріальне посвідчення, що не було зроблено.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційною скарги, вислухавши доповідача, пояснення ОСОБА_1, представників ОСОБА_2 і третьої особи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що істотні умови договору купівлі-продажу були виконані сторонами по справі, тому договір купівлі-продажу 1/3 частини будинку є дійсним. До того ж, суд прийняв до уваги надану у судове засідання копію листа ОСОБА_2, в якому остання запропонувала ОСОБА_1 погасити остаточну вартість частини будинку. А також копію розписки від 29.08.2001 року, з якої видно, що ОСОБА_2 усвідомлювала фактичні обставини справи. З такими висновками згодна колегія суддів з цивільних справ.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1, ОСОБА_2 та неповнолітня ОСОБА_2 в рівних долях кожний є власниками недобудованого будинку АДРЕСА_1, що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за законом (а.с.8). В 1996 році між сторонами була досягнута домовленість про продаж 2/3 частин спірного домоволодіння, що підтверджується копією розписок від 29.08.2001 року (а.с.13). ОСОБА_1 у виконання договору купівлі-продажу передавав ОСОБА_2 гроші.

Наявність договору купівлі-продажу також підтверджується тим, що ОСОБА_2 визнавала домовленість щодо купівлі-продажу 1/3 частини будинку і наполягала на погашенні позивачем повної суми за частину спірного будинку у своїх листах (а.с. 12,52). У засіданні суду апеляційної інстанції представник апелянта не оспорював, що розписки (а.с.13) підписувала ОСОБА_2

У відповідності зі ст.47 ЦК України у редакції 1963 року, яка діяла на момент укладення договору купівлі-продажу частини будинку, суд може визнати дійсною угоду, яка потребує нотаріального посвідчення, якщо одна із сторін повністю або частково виконала угоду, але друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення. Аналогічні положення по суті містить ст.220 ЦК України 2003 року.

Справа № 22-6649/2006 р.               Головуючий у першій інстанції Поєдинок А.О.

                                                                 Доповідач Шестакова Н.В.

Приймаючи до уваги те, що істотні умови договору купівлі-продажу, які зазначені у розписці купівлі-продажу, виконані обома сторонами, ОСОБА_2 ухиляється від нотаріального посвідчення договору, зазначений договір визнано дійсним судом першої інстанції правомірно.

Колегія суддів вважає, що довід апеляційної скарги про сплив строку позовної давності не може бути прийнятий до уваги, оскільки ОСОБА_1 фактично користується об"єктом нерухомості і його права по суті можна вважати порушеними у межах строку позовної давності.

Доводи апеляційної скарги не підтверджені апелянтом належними доказами, є необгрунтованими і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 303,307,308 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Сімферопольського районного суду АР Крим від 03.08.2006 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців.

Справа № 22-6649/2006 p.               Головуючий у першій інстанції Поєдинок А.О.

Доповідач Шестакова Н.В.