РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«06» грудня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:
Головуючого судді - Шестакової Н.В.
Суддів - Кателіна В.П.
- Летягіної О.В.
При секретарі - Войциховській Е.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Євпаторійської міської Ради, Євпаторійського МЕТІ, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання права власності, про виділення в окрему юридичну адресу, за апеляційними скаргами ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_2, ОСОБА_4 на рішення Євпаторійського міського суду АР Крим від 07 листопада 2005 року,
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Євпаторійської міської Ради, Євпаторійського МБРТІ, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, у якому просила суд визнати за нею право власності на жиле приміщення літер Д, підсобне приміщення літер „К", розташовані за адресою: АДРЕСА_1; зобов'язати Євпаторійське МБРТІ зареєструвати на її ім'я право приватної власності на домоволодіння літер Д, загальна площа 22 кв.м., в тому числі жила площа - 10,7 кв.м., літер К-4 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1.
Вимоги мотивовані тим, що вона з 1980 року проживала з сім'єю в сараї домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. Наймачем кв.НОМЕР_1 цього будинку є ОСОБА_2. За роки мешкання, позивачка та її чоловік, який проживав разом з нею до 1994 року, провели переобладнання сараю, який є самовільною будівлею: прорубали двері в підсобне приміщення, прибудували тамбур. Після
Справа № 22-3561/2006 р. Головуючий у першій інстанції Абзатова Г.Г.
Доповідач Летягіна О.В.
розірвання шлюбу з ОСОБА_4 в 1994 році, позивачка перекрила дах, перешикувала - обклала цеглою сарай літер Д з дозволу ЖЕО-2. ОСОБА_1 також звернулася до БТІ, де після обстеження, в технічному паспорті зробили відмітку про те, що сарай переустаткований і використовується як жиле приміщення. В 2003 році вона поміняла вікна, двері, замінила підлогу, усередині стовстила стіни, провела газ, воду. Відповідно до технічного висновку і висновків фахівців, сарай літер Д, який є самовільно побудованою спорудою, на цей час відповідає будівельним і санітарним нормам, і може використовуватися як жиле приміщення. Тому позивачка просить суд визнати сарай літ. Д та підсобне приміщення літ. К жилим приміщенням, а з огляду на те, що вона користується та володіє зазначеними приміщеннями більш ніж 20 років, визнати за нею право власності на них.
Рішенням Євпаторійського міського суду АР Крим від 07 листопада 2005 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на об'єкт нерухомого майна - жилий будинок літер Д, розташований за адресою: АДРЕСА_1. Зобов'язано Євпаторійське МБРТІ зробити реєстрацію права приватної власності на домоволодіння літер Д за ОСОБА_1. В задоволенні позову ОСОБА_1 про виділення вищевказаних будов в окрему юридичну адресу - відмовлено.
На зазначене рішення суду відповідачами ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_4 подані апеляційні скарги, в яких ставиться питання про скасування рішення суду, як постановленого з порушенням норм матеріального та процесуального права, та направлення справи на новий розгляд..
У своїх скаргах апелянти вказують, що судом при розгляді справи, порушені норми процесуального права, а саме, порушені права ОСОБА_7, ОСОБА_8, які також проживають за адресою: АДРЕСА_1, але не були залучені до справи. Також, суд допустив порушення норм матеріального права, застосував норму закону, який застосуванню не підлягає, а саме, в обґрунтування рішення послався на ст.344 ЦК України, яка передбачає право набувальної давності, що ще в дію не вступила. Крім того, суд своїм рішенням узаконив самовільний самозахват землі, який був вчинений з використанням позивачкою обману, та шахрайства.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення сторін, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Задовольняючі позовні вимоги та визнаючи за позивачкою право власності на спірний будинок, суд виходив з того, що позивачка
Справа № 22-3561/2006 р. Головуючий у першій інстанції Абзатова Г.Г.
Доповідач Летягіна О.В.
ОСОБА_1 набула таке право в силу статті 344 ЦК України, в порядку набувальної давності.
3 такими висновками суду не може погодитися колегія суддів.
Судом встановлено, що власником квартири АДРЕСА_1 є Євпаторійська міська Рада .
ОСОБА_1 з 1980 року є членом родини наймача квартири ОСОБА_2. Ця обставина підтверджується довідкою КП „Жилищник - 2", відповідно до якої ОСОБА_1 проживає і прописана у вказаному будинку.
Судом також було встановлено, що ОСОБА_1 з чоловіком ОСОБА_4, в зв'язку з тим, що в двокімнатній квартирі проживало п'ять осіб, стали проживати в самовільно побудованому сараї літер"Д", зведеному в 1969 році. Згодом вона переобладнала сарай і зробила з нього жиле приміщення.
Враховуючи вищевказане, суд в своєму рішенні вказав, що так як позивачка ОСОБА_1 з 1980 року сумлінне заволоділа і відкрито користувалася жилим будинком літер „Д", тобто безперервно володіє більш 10 років вказаним майном, то за неї можна визнати право власності на вказане майно в силу набувальної давності, передбаченої ст.. 344 ЦК України.
Статтею 344 ЦК України, дійсно передбачається, що особа набуває право власності на майно , коли вона добровісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрите, безперевно володіти нерухомим майном протягом десяти років.
Однак, п.1 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачає, що цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2004 року. П.8 цих положень передбачає також, що правила статті 344 Цивільного кодексу України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.
Таким чином, з вищевказаного виходить, що у ОСОБА_1 та інших осіб право набувальної давності зможе наступити тільки к 2011 року, так як ця стаття ще ні діє.
В зв'язку з тим, що інших обґрунтувань своїх позовних вимог позивачка не вказала і висновки суду у рішенні ґрунтуються тільки на встановленні права власності у порядку набувальної давності, колегія суддів вважає за можливе рішення суду скасувати та постановити по справі нове рішення про відмову в позові в зв'язку з необґрунтованістю позовних вимог.
Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 304, 309, 313, 316,317,319 ЦПК України, колегія суддів,
ВИРІШИЛА:
Справа № 22-3561 /2006 р. Головуючий у першій інстанції Абзатова Г.Г.
Доповідач Летягіна О.В.
Апеляційну скаргу ОСОБА_5, ОСОБА_6 та апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_4 - задовольнити частково.
Рішення Євпаторійського міського суду АР Крим від 07 листопада 2005 року - скасувати.
В позові ОСОБА_1 до Євпаторійської міської Ради, Євпаторійського МБРТІ, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності, про виділення спірного домоволодіння в окрему адресу - відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, і може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Верховного суду України.
Справа № 22-3561/2006 р. Головуючий у першій інстанції Абзатова Г.Г.
Доповідач Летягіна О.В.