АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11492/2006 Головуючий у першій
Категорія № 19 інстанції - Грищенко Н.М.
Доповідач - Ляховська І.Є.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2006 року м. Кривий Ріг
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді БАРИЛЬСЬКОЇ А.П.,
суддів - ЛЯХОВСЬКОЇ І.Є., СОКОЛАН Н.О.,
при секретарі - САВЧУК Н.О.,
за участю - представника ВАТ "КЗРК" Забурдяєва Олександра
Генадійовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційними скаргами Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі та Відкритого акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 24 лютого 2006 року за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі та Відкритого акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" про стягнення недоплати в рахунок відшкодування шкоди та перерахунок розміру щомісячної страхової виплати ,-
ВСТАНОВИЛА:
17 листопада 2005р. ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (далі - ВАТ "КЗРК") та Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі (далі - Відділення Фонду) про стягнення недоплати в рахунок відшкодування шкоди та перерахунок
розміру щомісячної страхової виплати, посилаючись на те, що ВАТ "КЗРК" неправильно проводив перерахунок сум відшкодування втраченого заробітку, у зв'язку із чим у відповідачів виникла заборгованість.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 24 лютого 2006року позов ОСОБА_1 задоволено, на його користь стягнено: з ВАТ "КЗРК" - недоплачені суми в рахунок відшкодування шкоди за період з 01.01.1996р. по 01.04.2001р. в сумі 10163грн.15коп.; з Відділення Фонду-недоплату за період з 01.04.2001р. по 01.09.2005р. у розмірі 20837 грн.57коп., а також щомісяця, починаючи з 01 .09.2005 року страхові виплати в розмірі 829 грн.93 коп. до обставин що тягнуть перерахунок страхових виплат або її припинення , відповідно до законодавства.
В апеляційній скарзі Відділення Фонду ставить питання про скасування рішення суду в частині стягнення з нього сум та направлення справи на новий розгляд, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, неправльне застосування п. 28 Правил відшкодування шкоди, необгрунтоване застосування коефіцієнтів підвищення тарифних ставок та посадових окладів замість коефіцієнтів росту заробітної плати.
ВАТ "КЗРК" в своїй апеляційній скарзі ставить питання про скасування рішення суду в частині стягнення з нього сум та ухвалення нового рішення про відмову в задоволені позовних вимог, посилаючись на те, що судом не досліджено питання фактичного підвищення тарифних ставок та окладів внаслідок зміни структури заробітної плати та необгрунтоване застосування коефіцієнтів підвищення тарифних ставок та посадових окладів 2,5 з 01.01.1996р., 1,25 з 01.06.1997р., 1,3 з 01.01.1998р., 1,26 з 01.07.1999р., 1,226 з 01.01.2000р. та 1,217 з»01.05.2000р. Крім того, на його думку, судом безпідставно задоволено вимоги за час, що перевищує строк позовної давності.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та сторонами не оспорюється, що позивач ОСОБА_1 з 1957р. по 1961р. працював в якості підземного замісника начальника ділянки №1 на шахті «ІНФОРМАЦІЯ_1» Виробничого об'єднання «ІНФОРМАЦІЯ_2», правонаступником якого є ВАТ "КЗРК".
25 березня 1961 року із позивачем стався нещасний випадок на виробництві, про що було складено акт за формою Н-1 № 60
10 серпня 1961 року згідно акту судово-медичної експертизи йому вперше встановлено 100% втрати професійної працездатності.
При переогляді у МСЕК 19.09.1963р. позивачеві встановлена ступінь втрати професійної працездатності в розмірі 60%, яка надалі не змінювалася,
а при переогляді 23.10.1967 p. позивачеві підтверджено 60% втрати професійної працездатності безстроково.
Наказом шахтоуправління «Жовтнева » ВО «ІНФОРМАЦІЯ_2» № 276 від 15.01.1992р. позивачеві визначений розмір відшкодування втраченого заробітку в сумі 3070 руб., виходячи із базового середнього заробітку замісника начальника, ділянки 8 073 руб., який він не оспорює.
Із матеріалів справи вбачається, що спір між сторонами виник з приводу незастосування відповідачем з 01 січня 1996р. до базової середньої заробітної плати коефіцієнту 2,5, на який збільшилися тарифні ставки (посадові оклади) на підприємстві.
Стягуючи з ВАТ "КЗРК" суми недоплачених виплат за період з 1994 року, суд не звернув уваги на норми ст. 71 ЦК 1963р. (з урахуванням правила п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК 2003р.) та на роз'яснення, викладені в пунктах 1,1-1,1-2, 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (з наступними змінами), згідно з якими загальний строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого права (позовна давність), встановлюється тривалістю у три роки. У випадку, коли вимоги потерпілого стосуються перерахунку сум щомісячних платежів, раніше визначених судом або роботодавцем (у тому числі й у разі неправильного обчислення суми щомісячних платежів) при задоволенні позову, кошти стягуються за час, що не перевищує трьох останніх років, які передували моменту звернення особи до суду.
Відповідно до Закону від 23 вересня 1999р. № 1105-Х1У "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" особам, які потерпіли на виробництві, до 01 квітня 2001р.. Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги з моменту передачі відповідними підприємствами в установленому порядку документів, що підтверджують право цих працівників на такі послуги.
Однак, стягуючи з Відділення Фонду щомісячні страхові платежі за період з 01 квітня 2001р. до 01 листопада 2005р., суд не звернув уваги на це правило та не встановив, чи дотримано позивачем строк позовної давності при пред'явленні вимог до Фонду з урахуванням наведених мотивів.
Крім того, відповідно до пункту 28 Правил перерахований або нарахований розмір втраченого заробітку у перерахунку на 100 відсотків втрати професійної працездатності не може бути більшим від середнього заробітку відповідного працівника (після підвищення тарифних ставок) за
умови його роботи протягом повного календарного або у перерахунку на повний календарний місяць роботи.
Вирішуючи спір суд не звернув уваги на зазначене положення й не з'ясував розмір середньомісячного заробітку відповідного працівника (після підвищення тарифних ставок) за умови його роботи протягом повного календарного місяця або у перерахунок на повний календарний місяць роботи, та чи не буде перевищувати розмір відшкодування нарахованого позивачу встановлені обмеження.
В зв'язку з тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, ухвалене рішення підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 3011 ч. 1 п. 5, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційні скарги Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі та Відкритого акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" задовольнити частково.
Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 24 лютого 2006 року скасувати.
Справу направити на новий розгляд в той же суд в іншому складі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.