АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц- 11034/2006                                              Головуючий у першій

Категорія № 19                                                                інстанції - Кулігіна Т.Д.

Доповідач - Ляховська І.Є.

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

07 грудня 2006 року                                                                м. Кривий Ріг

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді БАРИЛЬСЬКОЇ А.П.,

суддів -ЛЯХОВСЬКОЇ І.Є., СОКОЛАНН.О.

при секретарі - САВЧУК Н.О.

за участю - позивача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 05 грудня 2005 року за позовною заявою ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

06 жовтня 2004 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі (далі - Відділення Фонду) про відшкодування моральної шкоди в сумі 47400грн., посилаючись на те, що під час виконання трудових обов'язків вій втратив професійну працездатність, що спричинило йому моральні страждання.

Справа розглядалася неодноразово.

Останнім рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 05 грудня 2005 року позов ОСОБА_1 задоволено частково, на користь позивача стягнено 30000 грн.

В апеляційній скарзі Відділення Фонду ставить питання про зміну рішення суду та    зменшення суми моральної шкоди до 3000грн. через неповноту

встановлення обставин, що мають значення для справи, і порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, на думку відповідача, суд керувався нормою закону, який не поширюється на дані правовідносини, неповно встановив обставини, які мають значення для справи, не звернув уваги на відсутність доказів моральної шкоди, необгрунтовано відмовив в задоволенні клопотань щодо направлення позивача на МСЕК та притягнення до участі в справі представника МСЕК та посадових осіб, з вини яких позивач втратив працездатність.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено та сторонами не оспорюється, що ОСОБА_1 тривалий час працював у шкідливих умовах праці, внаслідок чого отримав професійне захворювання. Згідно висновку МСЕК від 26.01.2004 року, позивачеві було встановлено 45% втрати професійної працездатності та 3-я група інвалідності. При переобгляді 24.01.2006р. МСЕК підтвердила ступінь втрати працездатності в зазначеному розмірі.

с

Колегія суддів вважає, що суд дійшов правильного висновку про задоволення вимог позивача та відшкодування моральної шкоди Відділенням Фонду.

Цей висновок відповідає Рішенню Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року НОМЕР_1 (справа про відшкодування моральної шкоди Фондом соціального страхування).

Проте, висновок суду щодо розміру моральної шкоди, не відповідає обставинам справи і, на думку колегії суддів, є дещо завищеним.

Беручи до уваги п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 (з наступними змінами) «Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» та враховуючи, що Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку та виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» не встановлено обмежень щодо розміру моральної шкоди в разі встановлення потерпілому стійкої втрати професійної працездатності внаслідок професійного захворювання або трудового каліцтва, а також враховуючи характер та ступінь тяжкості страждань, колегія суддів вважає, що відповідною компенсацією моральних шкоди позивача є сума 12000грн.

Доводи відповідача про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог через призупинення дії окремих норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку та виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» на 2006 рік є безпідставними, оскільки правовідносини сторін виникли в 2003 році, за чинності зазначених норм цього Закону.

Доводи відповідача стосовно висновку МСЕК необгрунтовані, оскільки п. 3 ст. 34 віще згаданого Закону встановлено, такий висновок обов'язковий лише для випадків втрати працездатності, яка не призвела до втрати професійної працездатності.

За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду необхідно змінити, зменшивши суму відшкодування моральної шкоди до 12000грн.

Керуючись ст.ст 303, 307, 309 ч. 1 п. 3, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 05 грудня 2005 року змінити, зменшивши суму моральної шкоди, стягненої на користь ОСОБА_1, до 12000грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.