АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22 -11482/2006                                                Головуючий у першій

Категорія №19                                                             інстанції - Кулігіна Т.Д.

Доповідач - Ляховська І.Є.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

07 грудня 2006 року       м. Кривий Ріг

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді БАРИЛЬСЬКОЇ А.П.

суддів - ЛЯХОВСЬКОЇ І.Є., СОКОЛАН Н.О.

при секретарі - САВЧУК Н.О.,

за участю - позивачаОСОБА_1, представника

ВАТ «ЦГЗК» Ларіна Андрія Володимировича розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 27 березня 2006 року за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» про стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

20 квітня 2004р.ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Відкритого акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - ВАТ «ЦГЗК») і просив стягнути на його користь середню заробітну плату за час вимішеного прогулу за період з 08.11.2002р. по 27.02.2004р. в сумі 20864грн.78коп., а також компенсацію моральної шкоди в сумі 2000грн. На обґрунтування свої вимог позивач зазначив, що рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 07.11.2002р. він був поновлений на роботі на шахті імені Орджонікідзе, проте відповідач видав наказ про його поновлення лише 24.06.2003р., а фактично допустив до роботи на своє робоче місце лише 26.02.2004р.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 27 березня 2006 року позов ОСОБА_1задоволено частково, на його користь стягнено заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 3936грн,24коп. та на відшкодування моральної шкоди 200грн.

ВАТ «ЦГЗК» в своїй апеляційній скарзі ставить питання про скасування рішення суду в частині стягнення з нього сум та ухвалення нового рішення про відмову позивачеві в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення позивачем строку звернення за вирішенням трудового спору, оскільки середня заробітна плата за своєю правовою природою не є заробітною платою, а є санкцією за порушення права громадянина на працю, тобто одноразовою виплатою. Крім того  на його думку, суд не врахував, що ухвала про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню рішення суду отримана відповідачем лише 22.11.2002р., у зв'язку із чим суд неправильно визначив період стягнення.

Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено та сторонами не оспорюється, що рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 07.11.2002р. позивача ОСОБА_1 поновлено на роботі на посаді підземного машиніста бурової установки 5 розряду дільниці № 7 шахти імені ОрджонікІдзе ВАТ «ЦГЗК».

НОМЕР_1 про поновлення ОСОБА_1на роботі на підставі цього рішення виданий відповідачем 24 червня 2003 року.

Задовольняючи „частково позовні вимоги  в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що період вимушеного прогулу позивача з 08.11.2002р. по 26.02.2004р.є періодом вимушеного простою, який підлягає оплаті відповідно до ч. 1 ст. 113 КЗпП України із розрахунку в розмірі 2\3 частини тарифної ставки з урахуванням установленого працівнику розряду.

Проте цей висновок суду частково не відповідає обставинам справи, із матеріалів якої убачається, що ухвала про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню рішення суду про поновлення позивача на роботі отримана відповідачем 22.11.2002р.

Крім того, на думку колегії суддів, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права.

Оскільки ВАТ «ЦГЗК» не виконав негайно рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі, він, на підставі ст.. 236 КЗпП України, зобов'язаний виплатити позивачеві за весь період невиконання рішення, тобто, за 143 робочих дня (з 22.11.2002р. по 24.06.2003р.), виходячи із середньоденного заробітку, який складав 19грн. 18коп., середній заробіток в сумі: 143 дня х 19,18грн,. = 2742грн.74коп.

Період вимушеного простою позивача почався з дня видання наказу про поновлення на роботі до дня, коли його було фактично допущено до роботи, а саме, з 24.06.2003р. по 26.02.2004р., і склав 174 робочих дня, які підлягають оплаті з урахуванням розміру 2/3 частини середньої заробітної плати позивача, яка правильно встановлена судом першої інстанції в сумі 12грн.78коп. та сторонами не оспорюється.

Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню в рахунок оплати вимушеного простою сума: 174 дня х 12,78грн. = 2223грн.72коп.

Враховуючи, що позивачеві виплачено 1294грн. 72коп. за період знаходження його у відпустці, на його користь необхідно стягнути з відповідача: (2742,74грн. + 2223,72грн.)- 1294,72грн.= 3671грн.74коп.

Доводи апеляційної скарги стосовно пропуску позивачем строку звернення за вирішенням трудового спору необгрунтовані, оскільки період вимушеного простою позивача закінчився 26.02.2004р., а позивач звернувся до суду із даним позовом 20.04.2004р., тобто з дотриманням тримісячного строку звернення до суду.

Крім того, суд першої інстанції стягнув на користь позивача 200 грн. у відшкодування моральної шкоди.

На думку колегії суддів, висновок про необхідність задоволення цієї частини вимог є правильним, проте розмір моральної шкоди є дещо завищеним.

Беручи до уваги п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 (з наступними змінами) «Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» та враховуючи характер та ступінь тяжкості страждань позивача, колегія суддів вважає, що відповідною компенсацією його моральних шкоди є сума 50грн.

Оскільки суд неправильно застосував норми матеріального права, висновки суду першої інстанції частково не відповідають обставинам справи, колегія суддів вважає, що рішення суду необхідно змінити в частині задоволення вимог позивача та зменшити розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнений з Відкритого акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» на користьОСОБА_1 з 3936грн.24коп. до 3671грн.74коп., а також зменшити розмір моральної шкоди з 200грн. до 50 грн.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ч. 1 п. З, 4,  313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу. Відкритого акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 27 березня 2006 року змінити, зменшивши розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнений з Відкритого акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 з З936грн.24коп. до 3671грн.74коп., а також зменшити розмір моральної шкоди з 200грн. до 50 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.