Справа №11 -а-559 Головуючий у 1 -ій інстанції- ПЕТКОВ В.П.
Категорія - ч.2 ст.309 КК України Доповідач - ОСЄТРОВ В.І.
ВИРОК ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
4 липня 2006 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
апеляційного
суду Кіровоградської області в складі:
Головуючого: ОСЄТРОВА В.І. Суддів: CABІНИХ О.П., КАДЕГРОБ А.І. З участю прокурора: ДОБРОВОЇ Н.І. за участю секретаря ЧЕРНЯВСЬКОЇ О.А. та захисника засудженої ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні в М.Кіровограді кримінальну справу за апеляцією прокурора, приймавшого участь у справі та засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на вирок Знам'янського міськрайонного суду від 5 квітня 2006 року, яким
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Знаменка Кіровоградської області, українець, громадянин України, освіта середня, одружений, не працюючий, судимості не маючий засуджений за ч.З ст. 187 КК України до 9 років позбавлення полі з конфіскацією майна.
На підставі ст. 70 ч,4 КК України йому зараховано в час відбуття покарання за вироком Знам»янського міськрайонного суду від 2 червня 2005 року 6 місяців та остаточно призначено до відбуття 8 років та 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна.
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, українка, гр.-ка України, незаміжня, освіта 7 класів, не працююча, раніше не судима засуджена за ст. 187 ч.З КК України до 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна. На підставі ст. 70 ч.4 КК України їй зараховано в час відбуття покарання за вироком Знам»янськоі'о міськрайонного суду від 2 червня 2005 року 6 місяців та остаточно призначено до відбуття 7 років та 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна.
Суд визнав винними ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в тому, що вони, діючи узгоджено, незаконно проникли до домоволодіння потерпілої ОСОБА_3, де, застосовуючи до потерпілої насильство, яке є небезпечним для її життя та здоров»я, спричинив при цьому потерпілій тілесні ушкодження середньої ступені тяжкості, заволоділи майном потерпілої на загальну суму 674 грн.
В апеляції прокурор просить вирок скасувати та постановити новий вирок, згідно якому призначити ОСОБА_1 покарання у вигляді 9 років позбавлення волі, а ОСОБА_2 - 8 років позбавлення волі. Своє рішення мотивує тим, що під час призначення остаточного покарання судом порушені вимоги ст. 70 КК України, оскільки термін остаточного покарання не може бути меншим ніж призначено їм за ст. 187 ч.З КК України.
Засуджений ОСОБА_1 в своїй апеляції ставить питання про скасування вироку та направленні справи на новий судовий розгляд, оскільки, на його думку, він цього злочину не скоював, а змушений був навести на себе наклеп, тому що під час досудового слідства стосовно нього мали місце факти фізичного насильства та погроз. Окрім того, на його думку, суд 1 інстанції безпідставно дійшов до висновку щодо його вини в скоєному злочину, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази.
ОСОБА_2 в своїй апеляції, не оспорюючи своєї вини та юридичної кваліфікації скоєного злочину, ставить питання про пом»якшення призначеного їй покарання, оскільки в неї на утриманні знаходиться малолітня дитина, батько якої помер, а тому просить застосувати до неї ст. 69 КК України та призначити їй покарання нижче найнижчої межі, передбаченої ст. 187 ч.З КК України.
Заслухавши доповідача, думку прокурора підтримавшого апеляцію, думку засуджених, які повністю підтримали свої апеляції та наполягали на їх задоволенні, вивчивши доводи апеляцій та матеріали кримінальної справи, колегія суддів вважає, що апеляції засуджених задоволення не підлягають, а апеляція прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, винність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в скоєні інкримінованого їм злочину, на думку колегії суддів, підтверджується показами потерпілої ОСОБА_3, яка як в судовому засіданні, так і на досудовому слідстві послідовно давала покази про те, що двоє в масках скоїли розбійний напад на неї в будинку, що вона їх впізнала за їх голосами - це були ОСОБА_1 та ОСОБА_2.
ОСОБА_2 під час досудового слідства також давала послідовні покази про те, що вона разом з ОСОБА_1 скоїла напад на домоволодіння ОСОБА_3 та викрали речі останньої. В подальшому свої покази ОСОБА_2 підтвердила під час проведення відтворення обстановки та обставин злочину в присутності захисника. При цьому вона покази давала добровільно, та вільно орієнтувалася на місцевості, що свідчить, на думку колегії про те, що вона дійсно приймала участь в скоєнні цього злочину і покази її відповідають дійсності. При цьому колегія приймає до уваги також те, що покази ОСОБА_2 і потерпілої ОСОБА_3 повністю узгоджуються між собою стосовно часу, місця нападу, кількості викраденого та місця його знаходження.
Засуджений ОСОБА_1 під час досудового слідства також визнавав факт нападу на потерпілу ОСОБА_3 і давав послідовні покази з цього приводу, які також узгоджувалися як з показами потерпілої, так і з показами ОСОБА_2.
Колегія суддів не приймає до уваги пояснення ОСОБА_1 щодо застосування до нього насильства та погроз з метою примушення його до наклепу на себе, оскільки вказані обставини, а саме - неправомірні дії з боку працівників міліції були предметом дослідження в судовому засіданні, не підтвердилися та їм дана правова оцінка в вироку.
Таким чином, з урахуванням показів як ОСОБА_2, так і ОСОБА_1 на досудовому слідстві, колегія суддів вважає, що винність їх в скоєні інкримінованого їм злочину є доведеною, а скоєне ними вірно кваліфіковано за ст. 187 ч.З КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднане з насильством, небезпечним для життя та здоров»я потерпілого, за попередньою змовою групою осіб та проникненням в житло.
Призначаючи покарання, на думку колегії судців, суд 1 інстанції в повній мірі врахував ступінь тяжкості скоєного злочину, особу винних та обставини, що пом'якшують та обтяжують їх покарання.
Разом з тим колегія суддів вважає, що вирок в частині призначеного покарання має бути скасованим, оскільки при призначені остаточного покарання судом порушені вимоги ст. 70 КК України. Так, Як вбачається з матеріалів справи стосовно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мається вирок Знам»янського міськрайонного суду від 2 червня 2005 року.
Таким чином, призначаючи покарання за правилами ст. 70 ч.4 КК України суд 1 інстанції зобов»язаний був призначити остаточне покарання за принципами поглинення менш суворого покарання більш суворим, або застосувати принципи повного чи часткового складення
призначених покарань. В будь-якому випадку призначене остаточне покарання не може бути менш ніж покарання призначене за конкретний злочин.
За вказаних підстав в частині призначення покарання за правилами ст. 70 ч. 4 КК України вирок підлягає скасуванню з постановленням по справі нового вироку.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 362-366, 378 КПК України, колегія судців,-
ЗАСУДИЛА:
Апеляції засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Апеляцію помічника Знам»янського міжрайонного прокурора - задовольнити .
Вирок Знам»янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 5 квітня 2006 року відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в частині призначеного йому покарання СКАСУВАТИ.
Призначити ОСОБА_1 покарання за ст. 187 ч.З КК України у вигляді позбавлення волі строком на 9 років з конфіскацією майна.
На підставі ст. 70 ч. 4 КК України за сукупністю злочинів з урахуванням вироку Знам»янського міськрайонного суду від 2 червня 2005 року шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити покарання ОСОБА_1 у вигляді 9 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна.
Строк відбуття покарання ОСОБА_1 , з урахуванням повного зарахування покарання за попереднім вироком, рахувати з 23 жовтня 2001 року.
Зарахувати ОСОБА_1 в строк відбуття покарання термін його знаходження під вартою під час досудового слідства з 13 квітня 2000 року по 22 січня 2001 року, а також з 23 квітня 2001 року по 27 квітня 2001 року та з 23 травня 2001 року по 25 травня 2001 року.
Призначити ОСОБА_2 покарання за ст. 187 ч.З КК України у вигляді позбавлення волі строком на 8 років з конфіскацією майна.
На підставі ст. 70 ч. 4 КК України за сукупністю злочинів з урахуванням вироку Знам»янського міськрайонного суду від 2 червня 2005 року шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити покарання ОСОБА_2 у вигляді 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна.
Строк відбуття покарання ОСОБА_2, з урахуванням повного зарахування покарання за попереднім вироком, рахувати з 2 червня 2005 року.
Зарахувати ОСОБА_2 в строк відбуття покарання термін її знаходження під вартою під час досудового слідства з 9 червня 2000 року по 22 січня 2001 року, з 25 квітня 2001 року по 27 квітня 2001 року, з 16 січня 2002 року по 19 листопада 2002 року та з 29 січня 2004 року по 2 червня 2005 року.
Міру запобіжного заходу засудженим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на касаційний період залишити попередню - утримання їх під вартою.
В решті вирок Знам»янського міськрайонного суду від 5 квітня 2006 року відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - залишити без змін.
Вирок може бути оскаржено у Верховний Суд України через апеляційний суд Кіровоградської області в місячний строк з моменту проголошення, а засудженими - в то-же строк з часу вручення їй копії вироку.