Справа № 11-309 2008 р.
Головуючий у 1 інстанції Зайцев А.В.
Доповідач Шенін П.О.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 квітня 2008 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого Фоміна Ю.В.
суддів Михайловського В.І.,
Шеніна П.О.
прокурора Воронухи Д.С.
засудженого ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Бердичівського міськрайсуду від 18 лютого 2008 р.
Цим вироком
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, мешканеця АДРЕСА_1, працюючого вантажником ЗАТ «Бердичів-холод», судимого 2.06.1999 року Бердичівським міськрайсудом за ч.3 ст.142 КК України на 7 років 6 міс. позбавлення волі, покарання відбув 20.05.2006 року, -був засуджений за ч.2 ст.186 КК України на 4 роки позбавлення волі.
Міра запобіжного заходу залишена тримання під вартою, строк відбування покарання обчислений із 1.06.2007 року.
За вироком суду, 1.06.2007 року приблизно о 4 годині на пляжі по пров.Піонерському в м.Бердичеві ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, з метою відкритого викрадення чужого майна повторно, застосував насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілої ОСОБА_2 Засуджений неодноразово штовхав останню різними частинами частинами тіла об металеву стінку роздягальні, після чого забрав її золоті сережки і мобільний телефон на загальну суму 1703 грн.
2
Внаслідок пограбування ОСОБА_2 також одержала легкі тілесні ушкодження без короткочасного розладу здоров'я у вигляді крововиливів, саден та подряпин.
В апеляції засуджений ОСОБА_1 просить врахувати усі пом'якшуючі обставини, його хворобу, дії потерпілої, яка спровокувала його на вчинення злочину, і пом'якшити йому покарання, застосувавши ст.69 КК України.
З іншого боку, він вказує в апеляції, що не грабував потерпілу.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_1, який апеляцію підтримав, думку прокурора про законність та обгрунтованість вироку, перевіривши справу, не знайшла підстав для задоволення апеляції з наступного.
Винність ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його було засуджено, доведена матеріалами справи, визнанням першим факту заволодіння речами потерпілої 1.06.2007 року без її дозволу, показами ОСОБА_2 під час досудового слідства і суду саме про її побиття засудженим та пограбування з його боку, свідками ОСОБА_3 та ОСОБА_4.
Зокрема, пояснення потерпілої про застосування ОСОБА_1 до неї насильства підтверджені висновком судово-медичної експертизи щодо заподіяння їй тілесних ушкоджень за обставин, вказаних ОСОБА_2 (а.с.55).
Наведені докази також спростовують твердження засудженого про те, що він не застосовував насильства до потерпілої.
Місцевий суд дав належну оцінку дослідженим по справі доказам і правильно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч.2 ст.186 КК України.
Що стосується міри покарання, то вона обрана засудженому з дотриманням вимог ст.65 КК України, з врахуванням усіх обставин справи, ступеню тяжкості вчиненого злочину, даних про особу апелянта та його відношення до заподіяного. Призначене йому покарання є мінімальним за санкцією ч.2 ст.186 КК України.
Підстав для застосування до ОСОБА_1 ст.69 КК України колегія суддів не знаходить, оскільки у поведінці першого немає ознак каяття, а раніше він вже був засуджений за розбійний напад на тривале позбавлення волі, однак правильних висновків не зробив.
Посилка ОСОБА_1 на обов'язкову необхідність пом'якшення йому покарання у зв'язку з народженням у його дружини дитини - є необгрунтованою та не підтверджена документально. Згідно наданої апеляційному суду копії свідоцтва про народження ОСОБА_5, її батьком є не засуджений, а інша особа, а мати дитини також не є дружиною ОСОБА_1.
На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
3
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Бердичівського міськрайсуду від 18 лютого 2008 року щодо нього - без зміни.