ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.2014 р. Справа № 914/2688/14

За позовом: Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк», м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація - Агротехінвестсервіс», с. Малехів Жовківського р-ну Львівської обл.,

про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Суддя Яворський Б.І.

при секретарі Гелеш Г.

Представники:

від позивача: Очич Т.М.,

від відповідача: не з'явився.

На розгляд господарського суду Львівської області Публічним акціонерним товариством «ВіЕс Банк» подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація - Агротехінвестсервіс» про звернення стягнення на предмет іпотеки

Ухвалою суду від 28.07.2014р. порушено провадження у справі, яку призначено до розгляду на 18.08.2014 р. Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду. Ухвалою суду від 22.09.2014 р. строк розгляду справи продовжувався на 15 днів.

У судове засідання 30.09.2014р. представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Позовні вимоги обґрунтовуються наступним. Відповідачем у порушення умов кредитного договору від 21.07.2008 р. №KF50954 не виконано свої зобов'язання щодо вчасного повернення кредитних коштів та відсотків за їх користування у порядку, визначеному кредитним договором. З метою забезпечення виконання зобов'язання за договором від 21.07.2008 р. №KF50954 сторони уклали Іпотечний договір від 21.07.2008 р., за умовами якого відповідач надав в іпотеку позивачу (іпотеко держателю) нерухоме майно (нежитлові будівлі та земельну ділянку), яке належить відповідачу на праві власності. Оскільки відповідач не виконав свої зобов'язання за кредитним договором, на підставі п.4,14 Іпотечного договору просить звернути стягнення на нерухоме майно. Також позивач підтримав клопотання про забезпечення позову.

У судові засідання 18.08.2014р., 08.09.2014 р., 22.09.2014 р., 30.09.2014 р. представник відповідача не з'явився, причин неприбуття не повідомив, вимог ухвали суду не виконав, проти позову не заперечив.

Поштовий конверт із ухвалою про порушення провадження у справі, надісланий відповідачу на адресу, вказану у Витязі з ЄДРЮОФОП та позовній заяві, повернувся на адресу суду з відміткою на конверті «за зазначеною адресою не проживає».

Відповідно до ч.1 ст.64 ГПК України суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Згідно п.3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011р. № 18 із змінами та доповненнями «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відтак, суд виконав вимоги Господарського процесуального кодексу України щодо належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи. Зважаючи на наведене, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача та його відзиву на позов, в порядку статті 75 ГПК України, за наявними у справі доказами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши усі обставини справи в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено таке.

21.07.2008р. між Відкритим акціонерним товариством «Електрон Банк» (кредитор, позивач по справі) та ОСОБА_2 (позичальник) було укладено кредитний договір №KF50954 (надалі по тексту - Кредитний договір). Строк дії договору з 21.07.2008р. по 21.07.2023р.

Відповідно до п.п.1.1 кредитного договору банк зобов'язується надати позичальнику грошові кошти в сумі 300000,00 (триста тисяч) євро на 15 (п'ятнадцять) років.

Згідно п.п.2.1. виконання зобов'язання позичальником за кредитним договором забезпечується іпотекою нерухомості, що належить на праві приватної власності майновому поручителю ТзОВ «Корпорація - Агротехінвестсервіс», а саме:

1) Приміщення в будівлі допоміжних виробництв, літ.Е-2, позначені на плані під літерами від 8 по 15 включно, загальною площею 202,0 (Двісті два) кв.м.;

2) Нежитлові приміщення Е-2 частина будівлі допоміжних виробництв, площею 433,0 (Чотириста тридцять три) кв.м.;

3) Нежитлові приміщення З-1 частина виробничо - складського корпусу, площею 660,9 (Шістсот шістдесят цілих девять десятих) кв.м.

Вищевказані приміщення знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Земельна ділянка площею 0,3820 га, кадастровий номер 4623686900:03:000:0004, що знаходиться в с. Муроване Пустомитівського району Львівської області.

Надання кредиту здійснюється банком в 10-ти денний термін з дня укладення кредитного договору у готівковій формі. Датою надання кредиту є дата отримання Позичальником суми кредиту з каси банку (підпункт 3.2.).

Відповідно до п.п.6.2. за несвоєчасне повернення кредиту та/або процентів, Позичальник сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяв у період за який сплачується пеня, обрахованої від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення але не менше ніж 3 (три) гривні в день за кожен день прострочення.

21.07.2008 р. між Відкритим акціонерним товариством «ВіЕс Банк» (іпотеко держатель, позивач), Товариством з обмеженою відповідальністю «Корпорація- Агротехінвестсервіс» (іпотекодавець - майновий поручитель, відповідач) та ОСОБА_2 (боржник) укладено іпотечний договір. Відповідно до п.2 цього договору з метою повного та своєчасного виконання основного зобов'язання іпотекодавець - майновий поручитель передає в іпотеку іпотеко держателю нерухоме майно, разом з усіма його при належностями, а саме:

А) Нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, а саме:

· Частина будівлі допоміжних виробництв, позначеної у технічній документації, що є невід'ємною частиною правовстановлюючих документів за планом земельної ділянки літерою «Е-2» - приміщення від 1 до 4, загальною площею 433,0 кв.м;

· Частина виробничо-складського корпусу, позначеного у технічній документації літерою «З-1» - приміщення від 2 до 5, загальною площею 660,9 кв.м;

Б) нежитлові приміщення в будівлі допоміжних виробництв, позначений у технічній документації, що є невід'ємною частиною правовстановлюючих документів за планом земельної ділянки літерою «Е-2» від 8 до 15, загальною площею 202,0 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

В) земельна ділянка загальною площею 0,3820 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення - обслуговування виробничих приміщень, кадастровий №4623686900:03:000:0004.

Зазначені нежитлові будівлі належать відповідачу - ТзОВ «Корпорація- Агротехінвестсервіс» на праві власності, що підтверджується договором купівлі-продажу від 18.04.2003 р. та свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, копії яких долучені до матеріалів справи. Право власності відповідача на земельну ділянку підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЛВ №087126.

На виконання своїх зобов'язань за кредитним договором №KF50954 від 21.07.2008 р. позивачем надано ОСОБА_2 2' 296' 483,20 грн. кредиту, що підтверджується копією заяви на видачу готівки №1362_172 від 21.07.2008 р.

25.03.2009 р. між Відкритим акціонерним товариством «Фольксбанк» та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду до кредитного договору, якою змінено розмір процентів за користування кредитом - 10% та внесено відповідні зміни до графіку здійснення платежів по кредитному договору.

Як убачається зі Статуту ПАТ «ВіЕс Банк», Публічне акціонерне товариство «ВіЕс Банк» є правонаступником усіх прав та обов'язків Публічного акціонерного товариства «Фольскбанк», яке відповідно є правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Фольксбанк», а останнє - правонаступником ВАТ «Електронбанк».

18.02.2014 р. позивачем надіслано відповідачу повідомлення-вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором, яка залишена відповідачем без відповідного реагування.

Докази погашення кредиту позивачу у матеріалах справи відсутні.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Між сторонами виникли взаємні права та обов'язки на підставі укладеного іпотечного договору.

За приписами ч.1 ст. 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Згідно з ч.1 ст. 583 Цивільного кодексу України заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель).

Згідно ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким, іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом; майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника.

Майновий поручитель та основний боржник, зобов'язання якого перед кредитором забезпечені іпотекою майна, що належить на праві власності майновому поручителю, відповідають перед кредитором солідарно. За таких обставин іпотекодержатель як кредитор має право вимагати виконання основного зобов'язання як від боржника і його майнового поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо, а у разі пред'явлення таких вимог до майнового поручителя останній відповідає в межах узятих на себе зобов'язань перед іпотекодержателем (вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 03.06.2014р. у справі №25/5005/6641/2012).

Згідно з ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч.З ст. 33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно з ч. 6 ст. 38 Закону України "Про іпотеку" ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

У п.9 іпотечного договору сторони погодили право іпотекодержателя (позивача у справі) звернути стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання.

Як убачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором становить 206' 976.70 EUR, що по курсу НБУ станом на 25.06.2014 р. становить 3' 346' 492,22 грн., з яких: 3' 125' 419,24 грн. - заборгованість по кредиту, 206' 829,23 грн. - заборгованість по відсотках.

На виконання п.15 іпотечного договору позивачем (банком) було надіслано відповідачу вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором, проте така була залишена відповідачем без задоволення.

Як убачається з матеріалів справи, відповідачем порушено умови договору в частині своєчасної сплати кредитних платежів, тому позовна вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки є підставною та підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст.39 Закону України "Про іпотеку" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації. У позовній заяві позивач не зазначає початкову вартість предмета іпотеки. Однак, оскільки в силу вимог ст.39 Закону така інформація повинна обов'язково бути відображена в рішенні суду, суд бере до уваги вартість предмета іпотеки 2' 505,500,00 грн., яка зазначена в п.7 іпотечного договору.

Згідно приписів ст. 34 Закону України «Про іпотеку» після прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки і з метою отримання продукції, плодів та доходів, забезпечення належного господарського використання переданого в іпотеку нерухомого майна згідно з його цільовим призначенням предмет іпотеки на підставі договору між іпотекодавцем і іпотекодержателем або рішення суду може бути переданий іпотекодержателю або іншій особі в управління на період до його реалізації у порядку, встановленому цим Законом. Управління майном здійснюється відповідно до законодавства та умов, визначених договором чи рішенням суду.

Продукція, плоди і доходи, отримані в результаті управління предметом іпотеки, спрямовуються на задоволення забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя, якщо інше не встановлено договором або рішенням суду.

Враховуючи положення вищенаведених правових норм, суд прийшов до висновку про обґрунтованість та підставність вимог позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки, встановивши спосіб його реалізації - шляхом продажу зазначеного вище майна ПАТ «ВіЕс Банк» від свого імені будь-якій особі покупцю згідно договору купівлі-продажу за ціною, визначеною експертом-оцінювачем на день проведення продажу, але не менше 2' 505,500,00 грн., для чого забезпечити право позивача всіма повноваженнями продавця, які необхідні для такого продажу, а також про передачу предмета іпотеки, на час його реалізації, в управління ПАТ «ВіЕс Банк» із спрямуванням отриманих доходів (в результаті управління об'єктом) на задоволення грошових вимог до відповідача.

Щодо поданої позивачем заяви про забезпечення позову суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до п.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

У абзаці 2 пункту 3 даної постанови передбачено, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Жодних доказів, які могли б свідчити про вчинення відповідачем дій, спрямованих на реалізацію майна, позивач не надав. Крім того, у клопотанні про забезпечення позову заявник просить передати майна йому в управління, що по суті співпадає з позовною вимогою. Тому заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.2 ст.4-3 та ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ст.43 ГПК України).

Відповідно до п.2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011р. якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Згідно з п.1ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. У пункті 2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» №7 від 21.02.2013р. зазначено, що законом передбачено (абзац третій частини другої статті 6 ЗУ «Про судовий збір») зменшення розміру судового збору з позовної заяви, поданої після подання заяви про вжиття запобіжних заходів або забезпечення позову, на розмір судового збору, сплаченого за подання заяви про вжиття запобіжних заходів чи заяви про забезпечення позову. Зазначене зменшення розміру судового збору здійснюється і в разі одночасного (в один і той же день) подання до господарського суду позовної заяви і заяви про забезпечення позову, в тому числі при об'єднанні їх в одному документі. Якщо заяву про забезпечення позову подано після подання позовної заяви, то відповідне зменшення суми судового збору не здійснюється. Оскільки заява про забезпечення позову подавалася одночасно із позовною заявою, зайво сплачену суму 1' 827,00 грн. судового збору необхідно повернути позивачу.

У силу вимог ст.49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

На підставі викладеного та керуючись ст. 1-39 Закону України «Про іпотеку», ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 575, 583 Цивільного кодексу України та ст.ст. 3, 12, 33, 34, 44, 49, 66, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

2. Позов задоволити повністю.

3. Звернути стягнення на нерухоме майно, разом з усіма його приналежностями, що є предметом іпотеки та належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Корпорація - Агротехінвестсервіс» (адреса: 80383, Львівська обл., Жовківський р-н, с. Малехів, вул. Нова, буд.28, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 22348494) на праві власності, а саме:

А) Нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, а саме:

· Частина будівлі допоміжних виробництв, позначеної у технічній документації, що є невід'ємною частиною правовстановлюючих документів за планом земельної ділянки літерою «Е-2» - приміщення від 1 до 4, загальною площею 433,0 кв.м;

· Частина виробничо-складського корпусу, позначеного у технічній документації літерою «З-1» - приміщення від 2 до 5, загальною площею 660,9 кв.м, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Корпорація - Агротехінвестсервіс» на праві власності на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого 18.04.2003 р. за реєстровим №1612;

Б) нежитлові приміщення в будівлі допоміжних виробництв, позначений у технічній документації, що є невід'ємною частиною правовстановлюючих документів за планом земельної ділянки літерою «Е-2» від 8 до 15, загальною площею202,0 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Корпорація - Агротехінвестсервіс» на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 01.08.2007 р.

· В) земельну ділянку загальною площею 0,3820 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, цільове призначення обслуговування виробничих приміщень, кадастровий №4623686900:03:000:0004, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Корпорація - Агротехінвестсервіс» на праві власності на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЛВ №087126, виданого 12.08.2004 р.

шляхом продажу зазначеного майна Публічним акціонерним товариством «ВіЕс Банк» (адреса: 79000, м. Львів, вул. Грабовського, 11, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 19358632) від свого імені будь-якій особі покупцю згідно договору купівлі-продажу за ціною, визначеною експертом-оцінювачем на день проведення продажу, але не менше 2' 505,500,00 грн. (два мільйони п'ятсот п'ять тисяч п'ятсот гривень).

Для цього забезпечити Публічному акціонерному товариству «ВіЕс Банк» (адреса: 79000, м. Львів, вул. Грабовського, 11, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 19358632) всі повноваження продавця, які необхідні для такого продажу предмета іпотеки, а кошти, одержані від реалізації скерувати для задоволення вимог ПАТ«ВіЕс Банк» за кредитним договором №KF50954 від 21.07.2008 р. в розмірі 206' 976,70 EUR, що по курсу НБУ станом на 25.06.2014 р. становить 3' 346' 492,22 грн.

4. Передати Публічному акціонерному товариству «ВіЕс Банк» (адреса: 79000, м. Львів, вул. Грабовського, 11, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 19358632) зазначені в п.2 резолютивної частини рішення об'єкти нерухомості на час їхньої реалізації в управління.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація - Агротехінвестсервіс» (адреса: 80383, Львівська обл., Жовківський р-н, с. Малехів, вул. Нова, буд.28, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 22348494) на користь Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» (адреса: 79000, м. Львів, вул. Грабовського, 11, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 19358632) 66' 929,84 грн. судового збору.

6. Повернути Публічному акціонерному товариству «ВіЕс Банк» (адреса: 79000, м. Львів, вул. Грабовського, 11, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 19358632) 1' 827,00 грн. зайво сплаченого судового збору.

7. Накази видати відповідно до ст.116 ГПК України.

У судовому засіданні 30.09.2014р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст складений та підписаний 06.10.2014 р.

Суддя Яворський Б.І.