ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30.09.2014 Справа № 907/865/14

За позовом Заступника прокурора Закарпатської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Закарпатській області та Лубнянської сільської ради Великоберезнянського району, с.Лубня Великоберезнянський район

до відповідача Ужанського національного природного парку, смт. Великий Березний

про стягнення збитків в сумі 84 876,50грн.,

Суддя Й.Й. Кадар

За участю представників:

Прокуратури - Роман М.С., прокурор відділу прокуратури Закарпатської області;

Позивача (Державної екологічної інспекції в Закарпатській області) - Данч Н.О., представник по довіреності №51/05 від 09.01.2014р.;

Позивача (Лубнянської сільської ради Великоберезнянського району) - Бандур О.В., представник по довіреності від 29.09.2014р.;

Відповідача - Приймич А.В., представник по довіреності №03/14 від 05.09.2014р.

СУТЬ СПОРУ: Заступником прокурора Закарпатської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Закарпатській області та Лубнянської сільської ради Великоберезнянського району, с.Лубня Великоберезнянський район заявлено позов до Ужанського національного природного парку, смт. Великий Березний про стягнення збитків в сумі 84 876,50грн.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на встановлення факту самовільного вирубування відповідачем дерев, що є порушенням вимог Лісового кодексу України, Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та має наслідком обов'язок винної особи повністю відшкодувати нанесені державі збитки

Прокурор позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав наведених в позовній заяві, просить позов задоволити та сягнути з відповідача збитки з урахуванням положень п.7 ч.2 статті 69 Бюджетного кодексу України.

Представники позивачів позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав наведених в позовній заяві та додатково поданих письмових пояснень стосовно підстав та розміру нарахованих збитків з доданням відповідних розрахунків.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, наведених у поданому суду відзиві. Зазначає, що як випливає із заявлених позовних вимог, відповідач повинен відшкодувати шкоду за незаконну здійснену рубку, невстановленими до цього часу досудовим слідством особами. Частина 2 ст. 105 Лісового кодексу України містить вичерпний у межах даного кодексу перелік підстав притягнення до відповідальності за порушення лісового законодавства. Статті 105 та 107 Лісового кодексу, у системному зв'язку, як взаємопов'язані положення одного кодифікованого акта, дозволяють встановити, що відшкодування шкоди заподіяної лісу, є обов'язком підприємств, установ, організацій і громадян, внаслідок порушення ними лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України. Вказує на те, що таке відшкодування, на загальних підставах визначених ст. 1166 ЦК України, можливе, за наявності чотирьох складових: неправомірна поведінка, шкода, причинно - наслідковий зв'язок між поведінкою і шкодою, вина заподіювана. Вважає, що Із поданих на розгляд суду сторонами доказів та обставин, а також виходячи із аналізу Вироку Великоберезнянського районного суду та ст. 35 ГПК України, відповідач не може бути притягнений до цивільної відповідальності за правопорушення передбачене п. 1 ч. 2 ст. 105 Лісового кодексу України, оскільки особи які його вчинили досі встановлюються органами досудового розслідування.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 121 Конституції України на прокуратуру покладається представництво інтересів громадян та держави в судах у випадках, передбачених законом. Згідно зі статтею 2 Господарського процесуального кодексу України прокурор має право звертатися до господарського суду в інтересах держави. Рішенням Конституційного суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999 про офіційне тлумачення статті 2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає, у чому саме є порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтує в позовної заяві необхідність їх захисту та визначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У пункті 2 резолютивної частини Рішення Конституційного суду України під поняттям „орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", визначеним в частині другій статті 2 ГПК України, слід розуміти орган державної влади або орган місцевого самоврядування, якому законом надані повноваження органу виконавчої влади.

Відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 04.11.2011 року № 429, - Державна екологічна інспекція в областях, містах Києві та Севастополі є територіальним органом Державної екологічної інспекції України, який діє у складі Держекоінспекції України і їй підпорядковується. Основними завданнями Держекоінспекції в області є реалізація повноважень Держекоінспекції України у межах відповідної території. Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог, зокрема, законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів.

Підставою позовних вимог у даній справі є встановлення прокуратурою факту самовільної вирубки відповідачем дерев в порушення норм чинного природоохоронного законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 1 Лісового кодексу України усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Ліс, як природний ресурс загальнодержавного значення, підлягає державній охороні і регулюванню на всій території України (стаття 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища").

Статтею 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог.

Відповідно до ст.ст. 19, 86 Лісового кодексу України, обов'язок забезпечення охорони, захисту лісових насаджень покладено на постійних лісокористувачів.

За приписами статей 63, 64, 86, 89, 90 Лісового кодексу України організація і забезпечення охорони і захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів, зокрема, від незаконних рубок, покладається на постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

Державною екологічною інспекцією проведена позапланова перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства в кварталі 18 виділи 15, 23, 26 Лубнянського ПНДВ Ужанського національного природного парку, на підставі якої складено акт від 28.04.2014р. Натурною перевіркою встановлено факт незаконної самовільної вирубки дерев, а саме у виділі 15 кварталу 18 Лубнянського ПНДВ 14 стовбурів дерев породи ясен, у виділі 23 кварталу 18 Лубнянського ПНДВ 14 стовбурів дерев породи бук. 8 стовбурів дерев породи клен - явір та 8 стовбурів дерев породи граб, у 26 виділі вказаного кварталу 20 стовбурів дерев породи бук.

Розрахунок розміру шкоди, заподіяної державі порушенням природоохоронного законодавства внаслідок незаконного вирубування дерев, здійснений Державною екологічною інспекцією на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 24.07.2013 року № 541 „Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно заповідний фонд", становить суму 84876,50 грн., що і обумовило звернення прокуратури до суду з даним позовом.

Судовим слідством у кримінальному провадженні №1201407130000210 за ч. 1 ст. 367 КК України встановлено, що ОСОБА_6, згідно наказу директора Ужанського національного природного парку №27/к від 17.08.2006 обіймаючи посаду інспектора з охорони природно-заповідного фонду І категорії Лубнянського природоохоронного науково-дослідного відділення Ужанського НПП та відповідно до положень ст.ст. 60, 61 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», додатку до положення «Про службу державної охорони природно-заповідного фонду України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 14.07.2000, був працівником державної охорони природно-заповідного фонду України, яка має статус правоохоронного органу.

Відповідно до вимог ст. 60 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» та п п. 1, 4 Положення про службу державної охорони природно-заповідного фонду України, ОСОБА_6, як працівник державної охорони природно-заповідного фонду України, безпосередньо здійснював основні завдання державної охорони природно-заповідного фонду України, що полягали у збереженні та охороні національних природних парків, забезпеченні додержання режиму охорони територій та об'єктів природно - заповідного фонду України, попередженні та припиненні порушень природоохоронного законодавства. ОСОБА_6 в період часу з листопада 2013 року по 20 березня 2014 року, неналежно виконуючи свої службові обов'язки через несумлінне ставлення до них, у порушення вказаних вимог посадової інструкції, ст. 60 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» та п. п. 1, 4 Положення про службу державної охорони природно-заповідного фонду України, не вживав заходів щодо забезпечення додержання режиму охорони територій та об'єктів природно-заповідного фонду України на території кварталу 18 Лубнянського ПНДВ Ужанського НПП, щодо попередження та припинення порушень природоохоронного законодавства в частині пошкодження лісових насаджень унаслідок незаконних рубок, заходи по припиненню незаконної (безквиткової) рубки лісу не приймав, акти про самовільні рубки лісу не складав, факти самовільних рубок деревини не задокументував, і цим самим допустив вчинення невстановленими досудовим розслідуванням особами, відносно яких іншим органом досудового розслідування здійснюється кримінальне провадження за ст.246 КК України, упродовж вказаного періоду часу, точний час слідством не встановлено, незаконні самовільні порубки дерев у ввіреній йому під охорону території природно - заповідного фонду. Вироком Великоберезнянського районного суду від 12.06.2014 ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні злочину, що передбаченого ч. 1 ст.367 КК України та його засуджено за вчинення злочину.

Прокурор вважає, що зазначені самовільні рубки ОСОБА_6 внаслідок неналежного виконання своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них своєчасно не виявив, хоча мав таку реальну можливість і зобов'язаний був це зробити, факти самовільних рубок деревини на зазначених ділянках природно-заповідного фонду не задокументував, заходів щодо припинення таких та встановлення лісопорушників не вжив. Таким чином, внаслідок службової недбалості ОСОБА_6 охоронюваним законом державним інтересам у сфері додержання режиму територій та об'єктів природно-заповідного фонду завдано шкоду в розмірі 84 876, 50 грн., яку прокурор просить стягнути з відповідача - Ужанського природного парку.

Крім того, зазначає, що вирок суду у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені (ч.З ст. 35 ГПК України).

Відповідно до ст.ст. 19, 86 Лісового кодексу України, обов'язок забезпечення охорони, захисту лісових насаджень покладено на постійних лісокористувачів.

За приписами статей 63, 64, 86, 89, 90 Лісового кодексу України організація і забезпечення охорони і захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів, зокрема, від незаконних рубок, покладається на постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

В порушення зазначених нормативних приписів відповідач не забезпечив охорону і збереження лісу від незаконної рубки.

В свою чергу, згідно з п.5 ч.2 ст.105 Лісового кодексу України відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні строків лісовідновлення та інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законом (ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та ст. 107 ЛК України).

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені ст. 1166 Цивільного кодексу України. За приписами вказаної норми, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. У ч. 2 ст. 1166 ЦК України вказано, що особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Відповідно до ст. 69 цього Закону шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Згідно з ст. 1172 Цивільного кодексу України, юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Дана стаття встановлює загальні правила відповідальності юридичної або фізичної особи за шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. Для покладення на юридичну або фізичну особу відповідальності необхідною є наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправної поведінки працівника, завданої шкоди, причинного зв'язку та вини), так і певних спеціальних умов, лише за наявності яких може бути застосована зазначена стаття. До таких спеціальних умов відносяться:

а) Перебування завдавача шкоди в трудових (службових) відносинах з юридичною або фізичною особою - роботодавцем, незалежно від характеру таких відносин: постійні, тимчасові, сезонні тощо (п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.92 р. "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди").

б) Завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов'язків. Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків треба розуміти виконання роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами, протягом усього робочого часу.

У випадку виникнення судового спору відповідачем по таким справам є суб'єкт відповідальності. В подальшому юридична або фізична особа - роботодавець може звернутися з регресним позовом про притягнення винного працівника до матеріальної відповідальності за нормами трудового законодавства (п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України N 14 від 29.12.92 р. "Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками").

Відтак, судом встановлено і прокурором не заперечується, що за даним фактом порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч.1 статті 367 Кримінального кодексу України, та винесено вирок, яким визнано винним у скоєні злочину працівника Ужанського природного парку.

При цьому, за приписами статей 86, 89, 90 Лісового кодексу України організація і забезпечення охорони і захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів, зокрема, від незаконних рубок, покладається на постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

Виходячи з аналізу зазначених правових норм, саме Ужанський національний природний парк, як постійний лісокористувач, зобов'язано відшкодувати заподіяну шкоду.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В даному випадку позивачем та прокурором доведено, а відповідачем належними та допустимими засобами не спростовано доводів про порушення вимог лісового законодавства, а відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 29 Бюджетного кодексу України джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України у частині доходів є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Положеннями п.7 ч.2 статті 69 Бюджетного кодексу України встановлено, що до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належить, зокрема, 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим -20 відсотків.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з віднесенням суми 25462,95 грн. до Державного бюджету України, суми 42438,25 грн. до спеціального фонду місцевого бюджету Лубнянської сільської ради Велькоберезнянського району Закарпатської області, суми 16975,30 грн. - до спеціального фонду місцевого бюджету Закарпатської обласної ради.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Статтею 5 Закону України "Про судовий збір" визначені пільгові категорії щодо сплати судового збору, зокрема, органи прокуратури - при здійснені представництва інтересів громадян або держави в суді.

За таких обставин, витрати з оплати судового збору в розмірі 1827 грн. підлягають стягненню з відповідача в доход Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Ужанського національного природного парку (89000, Закарпатська область, смт. Великий Березний, вул. Незалежності, 7, код 30104729) суму 84 876,50 грн. (вісімдесят чотири тисячі вісімсот сімдесят шість гривень 50 коп.) шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, в тому числі:

- суму 25462,95 грн. (двадцять п'ять тисяч чотириста шістдесят дві гривні 95 коп.) до Державного бюджету України;

- суму 42438,25 грн. (сорок дві тисячі чотириста тридцять вісім гривень 25коп.) до спеціального фонду місцевого бюджету Лубнянської сільської ради Великоберезнянського району Закарпатської області;

- суму 16975,30 грн. (шістнадцять тисяч дев'ятсот сімдесят п'ять гривень 30 коп.) до спеціального фонду місцевого бюджету Закарпатської обласної ради (м. Ужгород, пл. Народна,4).

3. Стягнути з Ужанського національного природного парку (89000, Закарпатська область, смт. Великий Березний, вул. Незалежності, 7, код 30104729) в доход державного бюджету (отримувач коштів - Управління державної казначейської служби України у м. Ужгороді Закарпатської області, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38015610, банк отримувача - ГУДКCУ у Закарпатській області, код банку отримувача (МФО) - 812016, рахунок отримувача - №31211206783002, код класифікації доходів бюджету - 22030001, найменування суду - господарський суд Закарпатської області) суму 1827 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень) судового збору.

Видати наказ.

4. Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 03.10.2014р.

Суддя Й.Й.Кадар