ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2014 р. Справа № 804/12347/14

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О.

при секретарі судового засіданняЩербак А.Ю.

за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: Мельников А.О. Карпова Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецсервіс» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0006611501 від 04.08.2014р., -

ВСТАНОВИВ:

12.08.2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрспецсервіс» звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області та просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0006611501 від 04.08.2014р. ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області в повному обсязі.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що податковим органом була проведена документальна позапланова перевірка позивача з питань дотримання податкового законодавства з ПДВ по взаємовідносинах з придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ «Дніпропетровський завод промислових матеріалів» за березень 2014р. за результатами якої складено акт від 21.07.2014р. та прийняте податкове повідомлення-рішення про донарахування податкових зобов'язань з ПДВ з урахуванням штрафних санкцій на загальну суму 237 117,00 грн. Підставами для донарахування зобов'язань були висновки про те, що позивач сформував податковий кредит за податковими накладними, які складені з порушенням встановленого законодавством України порядку та формою і не підтвердженими первинними документами (актами, довідками, товарно-транспортними документами). Позивач вважає вказані висновки незаконними та такими, що не ґрунтуються на чинному законодавству та виходять за межі повноважень податкового органу, оскільки позивачем були надані до перевірки всі необхідні первинні бухгалтерські документи, що підтверджують рух коштів, матеріалів, виконання робіт (послуг), а також товарно-транспортні документи у зв'язку з чим висновки податкової інспекції про нереальність здійснення господарських операцій є тільки припущенням. За викладеного позивач вважає, що висновки про нікчемність (нереальність) правочинів укладених позивачем з ТОВ «Дніпропетровський завод промислових матеріалів» є безпідставними, а оспорюване податкове повідомлення-рішення незаконним.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, у письмових запереченнях на позов просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі посилаючись на те, що перевіркою отриманих матеріалів не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме: встановлено дефектність первинних документів і відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій по ланцюгу постачання: ТОВ «Дніпропетровський завод промислових матеріалів» - ТОВ «Укрспецсервіс» за березень 2014р., так як операції з перевезення, оприбуткування, приймання-передачі товарів (робіт, послуг) не проводились, а позивачем отримано від контрагента паперові носії за формою первинних документів в яких наведені відомості, що не відповідають фактичним (реальним) обставинам справи, оскільки вони складені на підставі недійсності господарських операцій та, відповідно, не можуть бути підставою для відображення в бухгалтерському та податковому обліку.

Судом у ході судового розгляду справи встановлені наступні обставини у справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрспецсервіс» 10.07.1992р. зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради за адресою: м. Дніпропетровськ, пл. Героїв, буд.17 кв.239, перебуває на обліку в ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, є платником податку на додану вартість, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію, копією довідки статистики та даними акту перевірки (а.с. 10,81-82).

У період з 17.07.2014р. по 21.07.2014р. податковою інспекцією на підставі наказу №1036 від 17.07.2014р., ст.20,75,78,79 Податкового кодексу України була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Укрспецсервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість при здійсненні господарських відносин придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ «Дніпропетровський завод промислових матеріалів» за період - березень 2014р. та подальшої реалізації, їх реальності та повноти відображення в обліку за результатами якої складено акт №5126/04-63-22-03/19088807 від 21.07.2014р. за висновками якого було встановлено:

- перевіркою позивача за березень 2014р. документально не підтверджено здійснення господарських відносин із контрагентами,їх вид, обсяг, якість та розрахунки по ланцюгу постачання: ТОВ «Дніпропетровський завод промислових матеріалів» - ТОВ «Укрспецсервіс»;

- в порушення п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, ст.185, п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п.200.1, 200.2 ст. 200, п.201.1, 201.10 ст.201 ПК України ТОВ «Укрспецсервіс» сформував податковий кредит звітного періоду на підставі податкових накладних, які складені з порушенням встановленого законодавством України порядку та формою і не підтверджені первинними документами (актами, довідками, товарно-транспортними документами), в результаті чого за березень 2014р. завищено суму податкового кредиту у податковій звітності з ПДВ на загальну суму 158 077,90 грн., що призвело до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту та суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму 158078 грн. (а.с.9-28).

На підставі вищевказаного акту перевірки, податковою інспекцією 04.08.2014р. було прийнято податкове повідомлення-рішення №0006611501 за яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 237 117,00 грн., у тому числі за основним платежем - 158078 грн., за штрафними санкціями - 79039 грн. (а.с.8).

Позивач просить визнати протиправним та скасувати вищевказане податкове повідомлення-рішення посилаючись на те, що воно прийнято на підставі безпідставних та незаконних висновків податкового інспектора та є тільки примущеннями, оскільки реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Дніпропетровський завод промислових матеріалів» підтверджені первинними бухгалтерськими документами, які були надані як до перевірки, так і до суду.

Заслухавши представників позивача та відповідача, які брали участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Нормами підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 ПКУ передбачено, що постачання товарів - це будь-яка передача права на розпорядження товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

У відповідності до підпункту «а» пункту 185.1 статті 185 ПКУ об'єктом оподаткування є операції платника податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій , зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг - п.198.1 ст. 198 ПКУ.

Пунктом 198.2 ст. 198 вказаного вище Кодексу, визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.4, 201.6 статті 201 ПКУ податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

У відповідності до п.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, з аналізу наведених вище норм видно, що підставами для формування податкового кредиту та податкових зобов'язань, витрат та доходів є наявність у платника податків належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, що підтверджують реальність здійснення господарських операцій.

При цьому, підставою для формування податкового кредиту є податкова накладна, яка зареєстрована у встановленому законодавством порядку у Єдиному реєстрі податкових накладних і лише відсутність такої накладної або оформлення її з порушенням ст. 201 ПК України позбавляє платника податку права на формування податкового кредиту та податкових зобов'язань.

Як свідчать матеріали справи, у тому числі і акт перевірки від 21.07.2014р. податковою інспекцією у ході перевірки не виявлено фактів відсутності у позивача первинних бухгалтерських документів та фактів відсутності податкових накладних або оформлення їх з порушенням ст. 201 ПК України.

Так, із наявних в матеріалах справи документів вбачається, що видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є: ремонт і технічне обслуговування електричного устаткування, виробництво інших машин і устаткування спеціального призначення, оптова торгівля відходами та брухтом, неспеціалізована оптова торгівля, діяльність засобів розміщування на період відпустки та іншого тимчасового проживання, відновлення відсортованих відходів (а.с.82).

Позивач у своїй діяльності використовував офісні приміщення загальною площею 10 кв.м. та 680,6 кв.м., розташовані за адресою: м. Дніпропетровськ, пр.Героїв,17/239,, вул. Набережна Заводська, 7, а також складські приміщення розташовані на земельній ділянці площею 23405 га та на земельній ділянці площею 0,2256 га за адресою: м. Дніпропетровськ, вул.Столєтова,б.21а, що підтверджується змістом акту перевірки (а.с.12).

Також згідно з базами даних ДПС станом на 1 квартал 2014р. чисельність працюючих за штатом на ТОВ «Укрспецсервіс» становила 253 особи про що свідчать дані акту перевірки від 21.07.2014р. (а.с.12).

У перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Дніпропетровський завод промислових матеріалів» з приводу купівлі-продажу товару (робіт, послуг).

Так, між ТОВ «Укрспецсервіс» (покупцем) та ТОВ «Дніпропетровський завод промислових матеріалів» (постачальником) було укладено договір №14 від 07.02.2014р. за умовами якого постачальник зобов'язувався поставити продольно-строгальний станок, модель 7110-51 рік випуску 1974 і плоскошліфувальний станок, модель 36724, рік випуску 1966, а також здійснити його монтаж і пуско-налагоджувальні роботи, а покупець - прийняти і оплатити у порядку і на умовах, передбачених договором, при цьому, за умовами договору визначено, що товар поставляється поставщиком (ТОВ «Дніпропетровський завод промислових матеріалів) на умовах EXW м. Дніпропетровськ («ИНКОТЕРМС-2010» в редакції 2010р.)- (а.с.29-33).

Факт реального здійснення господарської операції за вказаним договором підтверджується первинними бухгалтерськими документами, а саме: копією договору поставки, копіями рахунку від 28.03.2014р., копією накладної від 28.03.2014р.,копією податкової накладної, копією товарно-транспортної накладної № 5 від 28.03.2014р., а також копіями оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 за лютий-серпень 2014р. та копіями виписок банку про оплату позивачем за придбаний товар та надані послуги по вищевказаному договору, де у складі вартості товару, наданих послуг позивачем у тому числі сплачена і сума ПДВ (а.с.29-33,34-38, 74-80, 108).

Окрім того, 17.02.2014р. між позивачем (замовником) та ТОВ «Дніпропетровський завод промислових матеріалів» (Підрядником) був укладений договір підряду № 25 за умовами якого Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується на свій ризик виконати роботи по виготовленню комплектуючих (виробів, вузлів) для електрообладнання та здійснити ремонт електрообладнання і їх окремих вузлів і частин, найменування і кількість яких погоджується сторонами у додатках до договору, які є невід'ємною частиною договору (а.с.39-47).

Факт реальності здійснення вказаних робіт для позивача підтверджується копіями відповідних договорів наведених вище, додатками до договору від 19.02.2014р., копіями рахунків, копіями накладних, копіями кошторисів, копіями актів прийомки виконаних робіт, локальними кошторисами, копіями товарно-транспортних накладних, податковими накладними, копіями оборотно-сальдових відомостей (а.с.39-73,98-121).

Згідно наданого позивачем копії балансу за 30.06.2014р. за результатами діяльності підприємством було отримано прибуток (а.с.77).

Зазначені вище первинні бухгалтерські документи, у тому числі і товарно-транспортні накладні відповідають вимогам ст.ст.1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому є належними доказами виконання господарських операцій за вищенаведеними договорами та не визивають у суду сумнівів щодо їх недостовірності.

Незважаючи на те, що вищевказані первинні бухгалтерські документи, які були досліджені також у ході перевірки і посадовими особами органу державної податкової служби, у акті від 21.07.2014р. податковим інспектором зроблено висновки про те, що перевіркою отриманих матеріалів не підтверджено реальність здійснення господарських операцій із контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме: встановлено дефектність первинних документів і відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платниками податків операцій по ланцюгу постачання: ТОВ «Дніпропетровський завод промислових матеріалів» - ТОВ «Укрспецсервіс» за безерезь 2014р. через те, що у товарно-транспортних накладних не вказано точних адрес пунктів навантаження та розвантаження у зв'язку з чим не має можливості встановити фактичний шлях перевезення, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, відсутність паспорту на товар, сертифікатів якості, походження товару та іншої технічної документації, відсутність актів введення в експлуатацію плоскошліфувального верстату та картки обліку (а.с. 9-28).

Однак, такі висновками органу державної податкової служби є помилковими та не ґрунтуються на нормах чинного податкового законодавства України, суперечать дослідженим податковою інспекцією первинним бухгалтерським документам, виходячи з наступного.

Статтею 20 Податкового кодексу України податковим органам надано право, зокрема, для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом; під час проведення перевірок вимагати виготовлення і надання копій первинних документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою), які свідчать про порушення податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, та отримувати їх у платників податків у порядку, встановленому цим Кодексом; під час проведення перевірок вивчати та перевіряти первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, інші регістри, фінансову, статистичну звітність, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984 (далі - Порядок № 984) визначено, що акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі із посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

З аналізу вищенаведених норм чинного законодавства України, вбачається, що відповідачу та його посадовим особам відповідно до покладених на них функцій та повноважень не надано повноваження щодо встановлення у висновках в акті перевірки фактів реальності чи нереальність правочинів, нікчемності (фіктивності) укладених правочинів суб'єктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності.

Також слід зазначити, що є безпідставними посилання податкового інспектора на те, що у товарно-транспортних накладних не вказано точних адрес навантаження та розвантаження товару, виходячи з наступного.

Згідно Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. №363 товарно-транспортна накладна є лише документом, що підтверджує фізичне переміщення товарно-матеріальних цінностей у просторі під час його транспортування.

В той же час, товарно-транспортна накладна не є обов'язковим та єдиним документом, який може підтверджувати реальність господарської операції за договором поставки, купівлі-продажу, за договором підряду та не є обов'язковим первинним документом бухгалтерського обліку з урахуванням того, що жодними нормами чинного законодавства не передбачено обов'язковість складання товарно-транспортної накладної саме за договорами поставки та підряду.

При цьому, і норми ст.ст.198, 201 Податкового кодексу України не ставлять в залежність право платника податків на формування податкового кредиту та витрат від наявності чи відсутності товарно-транспортної накладної на поставлений товар чи наявності у вказаних ТТН певних недоліків у її оформленні за наявності інших первинних документів, що свідчать про рух активів підприємства, отримання прибутку, сплату суми ПДВ у складі придбаного товару та інше, а тому відсутність документів, що підтверджують транспортування товару не може бути безумовною підставою для позбавлення платника податків права на формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з ПДВ та віднесення вказаних сум до податкового кредиту підприємства у відповідному періоді.

Також, не є первинними бухгалтерськими документами, що підтверджують реальність здійснення господарської операції паспорти на товар, сертифікати якості та інша технічна документація,які вимагались податковим інспектором, та зазначені документи не є обов'язковими для формування платником податку податкових зобов'язань з ПДВ та відсутність цих документів згідно до вимог ПК України не позбавляє позивача права на формування податкового кредиту з ПДВ та витрат і доходів за наявності належно оформленої податкової накладної, виданої продавцем товару покупцю та зареєстрованої в Єдиному державному реєстрі податкових накладних.

Відповідачем ні в судовому засіданні, ні у акті перевірки жодних доводів щодо відсутності податкових накладних чи оформлення їх з порушенням ст. 201 ПК України не наведено та таких доказів суду не надано.

Частина 1 статті 71 КАС України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Представником відповідача у ході судового розгляду справи не доведено належними і допустимими доказами правомірність прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення з підстав не надання позивачем до перевірки паспортів на товар, сертифікатів якості товару походження товару, оскільки жодними нормами чинного законодавства України не передбачено позбавлення платника податків права на формування податкового кредиту та податкових зобов'язань, доходів та витрат у разі відсутності вищенаведених документів за наявності інших належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів.

Також слід зазначити, що є неспроможними і доводи податкової служби у акті перевірки про недоліки у товарно-транспортних накладних, які надані були позивачем до перевірки, з огляду на те, що недоліки у оформленні товарно-транспортних накладних не є підставами для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту та податкових зобов'язань згідно до вимог Податкового кодексу України.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що викладені в акті перевірки від 21.07.2014р. висновки про нереальність здійснення господарських операцій по взаємовідносинах позивача з ТОВ «Дніпропетровський завод промислових матеріалів» є протиправними, спростовуються вищенаведеними доказами, а тому є такими, що прийняті не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), а тому позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Виходячи з норм ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України та враховуючи, що позивачем при поданні позову за платіжним дорученням №499 від 12.08.2014р. сплачено судовий збір у розмірі 474 грн. 24 коп.(а.с.2 ), то зазначені судові витрати підлягають стягненню з Державного бюджету на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2 - 10, 11, 12, 71, 86, 94, 122, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецсервіс» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0006611501 від 04.08.2014р. - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №0006611501 від 04.08.2014р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецсервіс» (49100,м. Дніпропетровськ, пр. Героїв, 17/239, код ЄДРПОУ 19088807) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 474 грн. 24 коп. (чотириста сімдесят чотири грн. 24 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 15.09.2014р.

Суддя С.О. Конєва