СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
|
10 липня 2006 року |
Справа № 20-12/111 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Прокопанич Г.К.,
суддів Горошко Н.П.,
Борисової Ю.В.,
за участю представників сторін:
прокурор: не з'явився;
позивач: не з'явився;
відповідач: не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Харченко І.А.) від 15.06.2006 у справі №20-12/111
за позовом військового прокурора Севастопольського гарнізону (вул. Суворова, 27, м.Севастополь, 99011)
в інтересах держави в особі:
Головного квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України (вул. Курськая, 13, м.Київ 1, 01001)
до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
про стягнення заборгованості за користування майном у розмірі 15336,55 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду міста Севастополя (суддя Харченко І.А.) від 15.06.2006 у справі № 20-12/111 у повному обсязі задоволено позов військового прокурора Севастопольського гарнізону в інтересах держави в особі Головного квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони до суб'єкта підприємницької діяльностіОСОБА_1 про стягнення заборгованості за користування майном у розмірі 15 336,55 грн. З суб'єкта підприємницької діяльностіОСОБА_1 на користь Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської стягнута заборгованість в сумі 15 336,55 грн.
Не погодившись з постановленим судовим актом, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати, у позові відмовити, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
Заперечення на апеляційну скаргу до суду не надходили.
У зв'язку з відпусткою судді Плута В.М. 10.07.2006, за розпорядженням першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду Н.М. Шевченко у складі судової колегії була проведена заміна судді Плута В.М. на суддю Борисову Ю.В.
У судове засідання 10.07.2006 прокурор та представники сторін не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи не вбачається.
Розглянувши справу повторно, в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.
У травні 2006 року військовий прокурор Севастопольського гарнізону звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі Головного квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України до суб'єкта підприємницької діяльностіОСОБА_1, просив стягнути 15 336,55 грн. заборгованості, посилаючись на несвоєчасне повернення відповідачем майна після припинення дії договору оренди № НОМЕР_1.
Своїх заперечень проти позову відповідач не висунула, правом на участь у судовому засіданні суду першої інстанції не скористалась.
Оскаржуване рішення мотивоване посиланням на норми статті 785 Цивільного кодексу України.
Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Правовідносини сторін виникли з договору № НОМЕР_1 та продовжуються після 01.01.2004, з огляду на що спір підлягає вирішенню на підставі норм діючого Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
З матеріалів справи вбачається, що 21.05.2002 між Міністерством оборони України в особі начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 укладено договір оренди № НОМЕР_1.
Відповідно до пункту 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове користування нерухоме військове майно -будівлю ІНФОРМАЦІЯ_1площею 75,0 кв.м., ІНФОРМАЦІЯ_2 площею 605,0 кв.м., ІНФОРМАЦІЯ_3 площею 659,0, ІНФОРМАЦІЯ_4, площею 285,0 кв.м., ІНФОРМАЦІЯ_4 площею 524,0 кв.м. асфальтове покриття 3000 кв.м. та огорожі з залізобетонних панелів 232,5 метрів, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, вартість якого визначена згідно з актом оцінки і становить 328 990,00 грн.
Пунктом 3.1 договору передбачено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України і становить без податку на додану вартість 555,99 грн.
Згідно з пунктом 3.2 договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування орендної плати за попередній місяць.
Крім того, пунктом 5.11 договору встановлений обов'язок орендаря щомісячно компенсувати орендодавцю кошти у розмірі податку на землю пропорційно площі землі, на якій розташоване майно.
Пунктом 2.5 договору передбачено, що у разі припинення цього договору майно повертається орендарем орендодавцю у належному стані, не гіршому ніж на час передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду міста Севастополя від 13.10.2003 у справі № 20-8/084 за позовом прокурора Військо-Морських Сил України в інтересах держави в особі Головного квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України до суб'єкта підприємницької діяльностіОСОБА_1 про визнання договору недійсним позов задоволено. Визнаний недійним договір оренди № НОМЕР_1.
Відповідно до частини 2 пункту 2.6 договору майно вважається повернутим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі.
Статтею 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Отже, обов'язок відповідача по поверненню майна є безспірним.
З матеріалів справи вбачається, що розрахунок заборгованості з орендної плати і компенсації податку на землю складений за період з вересня 2003 по квітень 2004 року включно (а.с. 16).
Однак, як було зазначено вище, договір № НОМЕР_1 від 21.05.2001 визнаний недійним на майбутнє постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.10.2004, тому, на думку колегії, право вимоги стягнення спірної суми на підставі статті 785 Цивільного кодексу України у позивача виникло лише з 14.10.2003.
Також безпідставно до розрахунку спірної суми включена заборгованість за квітень 2004 року, оскільки акт прийняття від суб'єкта підприємницької діяльностіОСОБА_1 майна, що було предметом оренди за договором № НОМЕР_1, складений сторонами 30.03.2004 (а.с. 14).
Та обставина, що акт затверджено начальником 9 Відділу морської інженерної служби лише 07.04.2004, не може негативно впливати на права відповідача.
З огляду на вищенаведене з суб'єкта підприємницької діяльностіОСОБА_1 підлягає стягненню сума 7986,33 грн., виходячи з наступного рахунку:
з 14.10.2003 -за жовтень 2003 року -797,59 грн.;
за листопад 2003 року -1416,39 грн.;
за грудень 2003 року -1429,54 грн.
за січень 2004 року -1440,12 грн.;
за лютий 2004 року 1450, 14 грн.;
за березень 2004 року -1453,05 грн.
Не можуть бути прийняті до уваги доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки належних доказів наявності таких порушень відповідачем суду не надано.
Також безпідставними є посилання суб'єкта підприємницької діяльностіОСОБА_1 на необхідність застосування статті 786 Цивільного кодексу України, оскільки зазначена норма стосується позовної давності щодо вимог про відшкодування збитків у зв'язку з пошкодженням речі, яка була передана у користування наймачеві, а також до вимог про відшкодування витрат на поліпшення речі, тоді як позовні вимоги обґрунтовані нормами статті 785 Цивільного кодексу України.
Крім того, слід зазначити, що, не зважаючи на право позивача вимагати сплати подвійної плати за користування річчю за час прострочення, таких вимог заявлено не було.
Згідно зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З врахуванням вищенаведеного рішення підлягає зміні.
Керуючись статтями 101, 103, пунктом 4 частини 1 статті 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1.Апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 15.06.2006 у справі № 20-12/111 змінити, виклавши резолютивну частину рішення у наступній редакції:
Позов військового прокурора Севастопольського гарнізону в інтересах держави в особі Головного квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за користування майном у розмірі 15336,55 грн. задовольнити частково.
Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_2; р/р № НОМЕР_2 в АБ "Таврика", ОКПО 1793625106, МФО 324377) на корить Головного квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України (вул. Курськая, 13, м.Київ 1, 01001; р/р № 35222007000091, в УДКУ м. Севастополя, МФО 824509, ОКПО 22992545) заборгованість в сумі 7986,83 грн.
Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_2; р/р № НОМЕР_2 в АБ "Таврика", ОКПО 1793625106, МФО 324377) в дохід Державного бюджету України (п/р 31116095600007 в УДК України м. Севастополя, МФО 824509, ОКПО 24035598) державне мито в сумі 79,87 грн.
Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_2; р/р № НОМЕР_2 в АБ "Таврика", ОКПО 1793625106, МФО 324377) на користь Державного підприємства "Судовий інформаційний центр" (м. Київ, пр. Оболонський, 23-А, п/р 260020114180001 в ВАТ "Банк Універсальний", МФО 325707, ОКПО 30045370) витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 61,45 грн.
В іншій частині позову відмовити.
3. Доручити господарському суду міста Севастополя видати накази.
Головуючий суддя Г.К. Прокопанич
Судді Н.П. Горошко
Ю.В. Борисова