ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 вересня 2014 року м. Київ К/800/26479/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючий суддя судді Муравйов О. В. Вербицька О. В. Пилипчук Н. Г.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області
на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2014 року
у справі№ 815/4433/13-а
за позовомПриватного підприємства «Компанія «Водна техніка»
до Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області
провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
В С Т А Н О В И В :
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12.09.2013 року у справі № 815/4433/13-а в позові відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2014 року апеляційну скаргу ПП «Компанія «Водна техніка» задоволено повністю. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12.09.2013 року у справі № 815/4433/13-а скасовано. Прийнято нову постанову, якою визнано недійсними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області № 0000672220 від 23.04.2013 року та №0000232220 від 07.03.2013 року.
Не погоджуючись із постановою апеляційного суду, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, залишити в силі постанову суду першої інстанції. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судом норм матеріального права, зокрема, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України, пп. 7.2.1 п. 7.2, пп. пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.
В запереченнях на касаційну скаргу позивач з вимогами та доводами заявника не погоджується, просить залишити в силі постанову апеляційного суду.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатом проведеної відповідачем позапланової виїзної перевірка ПП «Компанія «Водна техніка» з питань господарських відносин з ТОВ «Лемпира Групп» за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року складений акт № 285/22-0/25422073 від 21.02.2013 року, яким зафіксовано порушення пп. 7.2.1 п. 7.2, пп. пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000222220 від 07.03.2013 року на загальну суму 935 080,00 грн. (за основним платежем 748 064,00 грн., 187 016,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) та № 0000232220 від 07.03.2013 року на загальну суму 590 205,00 грн.
26.04.2013 року позивач отримав рішення про результати розгляду первинної скарги, яким податкове повідомлення рішення від 07.03.2013 року № 0000232220 залишено без змін, а скарга без задоволення, а податкове повідомлення - рішення від 07.03.2013 року № 0000222220 скасовано в частині донарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 10 307,00 грн. та штрафних санкцій з податку на прибуток в сумі 2 577,00 грн. На підставі рішення про результати розгляду скарги відповідачем прийнято нове податкове повідомлення-рішення від 23.04.2013 року № 0000672220.
Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з наявності порушень з боку платника, що мають наслідком правомірне донарахування податку на додану вартість та податку на прибуток податковим органом.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення позову, оскільки висновки акта перевірки спростовуються матеріалами справи.
Колегія суддів погоджується з таким висновком, враховуючи наступне.
Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно із пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).
Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (пп. 5.3.9. п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).
Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також у зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку (пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).
Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що реальність господарських операцій по виконанню договору поставки № 34 від 30.10.2009 року, укладеного між ПП «Компанія «Водна техніка» та ТОВ «Лемпира Групп», підтверджується наявними у справі документами, які мають усі необхідні реквізити та відповідають вимогам законодавства.
Подальша реалізація отриманих позивачем товарів підтверджується господарськими договорами поставки № 1ПП від 01.01.2007 року, № 3 від 04.01.2010 року, довіреностями на отримання товару та видатковими накладними.
Колегія суддів погоджується з доводами податкового органу про протиправність посилання суду апеляційної інстанції на положення п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України, оскільки призначення перевірки на підставі постанови слідчого відбулось у в'язку з порушенням кримінальної справи № 08201100614 від 14.087.2011 року відносно директора ТОВ «Лемпира груп», а не посадової особи позивача.
Проте, така помилка не вплинула на правильність вирішення спору у даній справі, оскільки судом апеляційної інстанції встановлено відсутність підстав для донарахування податку на прибуток та податку на додану вартість у зв'язку з підтвердженням фактичного виконання спірного договору.
Посилання податкового органу, з якими погодився суд першої інстанції, на матеріали досудового слідства, підлягають відхиленню, оскільки вони не є допустимим доказом в силу положень ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України.
Також необґрунтованим є посилання суду першої інстанції на постанову Суворовського районного суду м. Херсона від 05.09.2011 року у зв'язку із відсутністю зазначеного судового рішення в матеріалах справи.
Оскільки в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не доведено обґрунтованості висновку акта перевірки, що стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Доводи касаційної скарги щодо безпідставності формування податкового кредиту та валових витрат позивачем через відсутність фактичного виконання спірних операцій викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судом апеляційної інстанцій, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.
За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.
Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У Х В А Л И В :
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області відхилити.
Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2014 року у справі у справі № 815/4433/13-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя О. В. Муравйов
Судді О. В. Вербицька
Н. Г. Пилипчук