ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

10 вересня 2014 року Справа № 5024/1145/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Кота О.В., Кочерової Н.О., Саранюка В.І.

перевіривши матеріали касаційної скаргиДержавної виконавчої служби України

на ухвалу та постанову за скаргою на дії (бездіяльність)господарського суду Херсонської області від 22.05.2014 Одеського апеляційного господарського суду від 01.07.2014 Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України щодо виконання судового рішення

у справі № 5024/1145/2012 за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"

до про Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний завод "Віпос" звернення стягнення на предмет іпотеки

ВСТАНОВИВ:

Касаційна скарга Державної виконавчої служби України на ухвалу господарського суду Херсонської області від 22.05.2014 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 01.07.2014 не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України з наступних підстав.

Згідно з частиною 4 статті 111 ГПК України до скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду касаційної скарги на ухвалу суду справляється судовий збір у розмірі 0,5 розміру мінімальної заробітної плати.

Отже, згідно із указаним законом у даному випадку судовий збір за подання касаційної скарги (на день звернення) підлягав сплаті у розмірі 609,00 грн.

Проте до матеріалів касаційної скарги скаржником не додано будь-яких доказів сплати судового збору, а лише клопотання про відстрочення сплату судового збору, яке вмотивоване стислими строками подачі касаційної скарги.

Згідно зі статтею 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

У розумінні приписів указаної норми відстрочення або розстрочення сплати судового збору скаржнику, звільнення його від сплати може мати місце за наявності виключних обставин та підтвердження їх належними доказами.

Даною статтею передбачено право суду, а не обов'язок щодо відстрочення, розстрочення або звільнення заявника від сплати судового збору.

Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання, отже указане зумовлює повернення касаційної скарги на підставі пункту 4 частини 1 статті 1113 ГПК України, відповідно до якого касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Крім того, вимоги до форми і змісту касаційної скарги визначені статтею 111 ГПК України. Відповідно до цієї статті касаційна скарга повинна містити, зокрема, вимоги особи, що подала скаргу, із зазначенням суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права, тобто має чітко викладатися зміст порушення з обґрунтуванням порушених норм законодавчими актами та вказуватися конкретні пункти і статті.

У поданій касаційній скарзі скаржник викладає обставини справи і висновки суду та наводить свої міркування щодо них, перераховує та викладає зміст відповідних статей Закону України "Про виконавче провадження", при цьому, скаржник, не дотримуючись вищевказаних вимог процесуального законодавства, не зазначив суті порушень або неправильного застосування яких норм матеріального і/або процесуального права припустилися суди попередніх інстанцій у прийнятті оскаржуваних судових актів, у чому саме полягає таке порушення або неправильне застосування і яким чином воно вплинуло на прийняття цих рішень.

У касаційній скарзі не допускаються посилання на недоведеність обставин справи, оскільки згідно з імперативними вимогами статей 1115, 1117 ГПК України касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє рішення місцевого господарського суду чи постанову апеляційного господарського суду виключно на предмет правильності застосування господарськими судами норм матеріального і процесуального права, тобто в межах юридичної оцінки фактичних обставин справи.

За таких обставин касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду Вищим господарським судом України, у зв'язку з чим підлягає поверненню на підставі пункту 6 частини 1 статті 1113 ГПК України, відповідно до якого касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо у скарзі не зазначено суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права.

Керуючись ст.ст. 86, 111, п.п. 4, 6 ч. 1 ст. 1113 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В:

1. Відмовити Державній виконавчій службі України у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги.

2. Касаційну скаргу Державної виконавчої служби України на ухвалу господарського суду Херсонської області від 22.05.2014 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 01.07.2014 у справі № 5024/1145/2012 повернути скаржнику.

Головуючий суддя: О. Кот

судді: Н. Кочерова

В. Саранюк