Справа № 2-194/08

11.07.2008

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2008 року                                                                                        

Старовижівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Самрука Ф.В.

при секретарі - Таксюк О.С.

за участю:представника позивача-Павицької Т.Б.

                 відповідача-ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Стара Вижівка справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Рєст-охорона» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

представник позивача посилається, що відповідачу як їх працівнику 12.03.08р. була надана безпроцентна позика в сумі 33500 гривень згідно укладеного договору. Оскільки відповідач порушив умови договору позики, зокрема не знаходився в трудових відносинах з позивачем, а був звільнений з  роботи за ініціативою адміністрації позивача за п.4 ст.40 КЗпП України і не повернув всю суму позики, то представник позивача звернувся в суд з позовом про стягнення з відповідача суми боргу за договором позики у розмірі 33500 грв., інфляційне збільшення заборгованості в сумі 1487грв. 50коп. та три відсотки річних в сумі 201грв., а всього разом 35188грв. 50коп., який просила задовольнити.

         В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги про стягнення індексу інфляції зменшила до 1474 гривень, а в  решті позовних вимог позов  підтримала повністю і пояснила, що розрахунок позову грунтується на договорі позики, який укладений відповідно до вимог чинного законодавства і тому просила позов задовольнити.

         Відповідач ОСОБА_1 позову не визнав і пояснив суду, що він дійсно працював у позивача охоронником, але за усною домовленістю. Ствердив, що підписував якісь документи 11 і 12.03.08р. по питанню надання йому безпроцентної поворотної фінансової допомоги, але їх не читав, бо не мав часу, а самих грошей не отримував. Вважає, що оформлення договору позики на нього пов'язане з відшкодуванням збитків позивачу внаслідок пошкодження автомобіля, яке здійснили інші працівники позивача, серед яких знаходився і він, але безпосередньо він збитків не спричиняв. Тому просить в позові відмовити.

         Свідок ОСОБА_2 показав, що працював у позивача, в т.ч. і тоді, коли там  працював відповідач ОСОБА_1 Із пояснень працюючих та самого позивача він чув, що 12.03.08р. мала місце ДТП, в результаті  якої був пошкоджений автомобіль, охорону якого здійснювали працівники позивача, серед яких був і відповідач. Але як все було насправді він не знає і чи  підписував та отримував відповідач позику йому також не відомо, бо безпосередньо при цьому не був присутній.

-2-

Свідок ОСОБА_3 показав, що працює директором ТзОВ «Рєст-охорона» і пам'ятає, що на прохання відповідача по його заяві в березні 2008 року він як керівник підписував необхідні документи для надання відповідачу позики в сумі 33500грв. Про пошкодження автомобіля працівниками ТзОВ «Рєст-охорона» в березні 2008 року йому нічого не відомо.

         З протоколу допиту свідка ОСОБА_4, проведеного 01.09.08р. Броварським міськрайонним судом  Київської області по окремому дорученню  Старовижівського районного суду від 06.08.08р. вбачається, що вона як бухгалтер ТзОВ «Рєст-охорона» на підставі заяви  відповідача 12.03.08р. і договору особисто видала йому 33500 гривень безпроцентної поворотної фінансової допомоги по видатковому касовому ордеру, про що відповідач крім цього написав ще і боргову розписку 12.03.08р.

         Заслухавши пояснення сторін, показання свідків та дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.

         В судовому засіданні встановлено, що  відповідач ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з позивачем, а саме працював там охоронником, що крім пояснень сторін, підтверджується також копіями заяви відповідача від 01.03.08р. про прийняття  його на роботу охоронником, трудовим договором і записом за №1 в трудовій книжці відповідача від 01.03.08р.

         За заявою відповідача від 11.03.08р. та згідно договору №3 про надання безпроцентної позики (надалі «Договір») від 12.03.08р. між позивачем та відповідачем йому  була надана безпроцентна позика у розмірі 33500гривень, що стверджується також копією розписки відповідача від 12.03.08р. про те, що він отримав  поворотну  безвідсоткову фінансову  допомогу у сумі 33500 ( тридцять три тисячі пятсот) гривень у повному розмірі та копією видаткового касового ордера серії 02АААА 522909 від 12.03.08р. про отримання ним цих грошей. Згідно  пунктів 6,7 Договору строк повернення позики становить не більше 72 календарних місяців з 01.04.08р. шляхом щомісячного утримання 50% заробітної плати, а також внесення додаткових сум за рахунок інших коштів в розмірах, які  позичальник визначає самостійно.

         З копії наказу за №22-к від 16.04.08р. вбачається, що відповідача ОСОБА_1 було звільнено з роботи з 16.04.08р. за прогули за п.4 ст.40 КЗпП України. Відповідно до п.10 Договору у випадку звільнення відповідача з роботи з ініціативи адміністрації до моменту повернення всієї суми позики, сума неповернутого залишку підлягає обов'язковому поверненню відповідачем негайно. З пояснень сторін в судовому засіданні  встановлено, що на момент звільнення з роботи відповідач не повернув позивачу всієї суми позики, в зв'язку з чим відповідно до п.10 Договору відповідач зобов'язаний був після його звільнення  з роботи негайно повернути позивачеві всю суму заборгованої позики в розмірі 33500 гривень. Вимоги позивача про стягнення з відповідача крім суми позики ще інфляційного збільшення заборгованості в сумі 1487 гривень 50коп. та трьох відсотків річних в сумі 201 гривні суд вважає такими, що не грунтуються на договорі, виходячи з того, що в п.11 Договору передбачено, що у випадку порушення  зобов'язання, що випливає із цього договору, сторона несе відповідальність, визначену цим  Договором та (або)  чинним в Україні законодавством. На думку суду в п.11 Договору відповідальність відповідача за порушення зобов'язання передбачена не чітко, а саме з  тексту цього пункту не зрозуміло настає відповідальність у відповідача,

-3-

передбачена цим Договором та чинним законодавством або лише чинним в Україні законодавством. Згідно ст.611 Цивільного Кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені  договором або законом. Тому суд вважає, що за порушення зобов'язання відповідач повинен нести відповідальність, передбачену договором, який був  укладений між сторонами 12.03.08р. і являється обов'язковим для виконання. А в Договорі  прямо не передбачено про те, що у разі порушення зобов'язання  відповідач повинен сплатити крім боргу ще й інфляційне збільшення заборгованості  та три відсотки річних.

         Як встановлено під час судового розгляду справи порушення відповідача заключається в тому, що він, отримавши позику в сумі 33500 гривень, до її повернення не перебував у трудових відносинах з позивачем і після звільнення з роботи за ініціативою адміністрації позивача не повернув негайно всю суму неповернутого боргу позики в розмірі 33500 гривень, тобто порушив цим самим п.10 Договору.

         Відповідальність за таке порушення відповідача передбачена в п.10 Договру, згідно якого в такому разі він повинен всю суму неповернутого залишку позики повернути негайно позивачу, що на думку суду і передбачено в п.11 Договору та ст. 1049 Цивільного Кодексу України.

         Посилання відповідача в тому, що він не одержував грошових коштів від позикодавця (позивача) і що кошти по договору позики призначалися на відшкодування збитків  позивачу за  пошкодження  автомобіля внаслідок ДТП та інші крім його пояснень не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні іншими доказами і повністю спростовуються дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме: копіями договору, розписки та заяви відповідача, видаткового касового ордера, пояснень представника позивача і протоколом допиту свідка ОСОБА_4 та іншими дослідженими доказами у справі, в зв'язку з чим ці посилання відповідача суд до уваги прийняти не може.

Керуючись ст. ст. 10, 60,88,212,213,214,215, ЦПК України, ст. ст.207,208,530,610,611,1046,1047,1049  Цивільного Кодексу України суд,

ВИРІШИВ:

позов задовольнити частково.  Стягнути з ОСОБА_1  в користь товариства з обмеженою відповідальність «Рєст-охорона» 33500 (тридцять три тисячі пятсот) гривень  боргу по договору про надання безпроцентної позики та судові витрати в сумі 351гривня 89коп. по сплаті судового збору і  30 гривень витрат на інформаційно- технічне забезпечення розгляду справи, а всього разом 33881( тридцяит три тисячі вісімсот вісімдесят одну) гривню 89 копійок.

         В задоволенні позовних вимог про стягнення 1487 гривень 50коп. за інфляційне збільшення заборгованості та 3% річних в сумі 201 гривня відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Старовижівський районний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

СУДДЯ                                                                             Ф.В.САМРУК