У х в а л а

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 жовтня 2014 рокум. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Макарчука М.А.,

суддів: Мазур Л.М., Маляренка А.В.,Нагорняка В.А., Писаної Т.О.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Конотоп Сумської області до ОСОБА_6 про відшкодування в порядку регресу витрат, виплачених у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю застрахованої особи,

за касаційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Конотоп Сумської області на рішення Роменсього міськрайонного суду Сумської області від 25 листопада 2013 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 26 грудня 2014 року,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2013 року відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Конотоп Сумської області (далі - Фонд) звернулось до суду із зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що 29 грудня 2012 року ОСОБА_7, яка працює дільничною медсестрою дитячої поліклініки, повертаючись до закладу, була збита на нерегульованому пішохідному переході автомобілем під керуванням ОСОБА_6 За результатами проведеного розслідування встановлено, що нещасний випадок, який стався із ОСОБА_7, пов'язаний із виробництвом, тобто є таким, що підпадає під дію Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Позивач зазначав, що ним перераховано оплату за листами непрацездатності ОСОБА_7 в розмірі 14 847 грн 69 коп.

Оскільки вина ОСОБА_6 у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди була повністю доведена, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь в порядку регресу 14 847 грн 69 коп. на відшкодування виплаченої допомоги у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності ОСОБА_7

Рішенням Роменсього міськрайонного суду Сумської області від 25 листопада 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Сумської області від 26 грудня 2014 року, в задоволенні позову Фонду відмовлено.

У касаційній скарзі Фонд просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Відмовляючи у задоволенні Фонду, суди виходили із того, що позивач відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» не має права зворотної вимоги до винної особи, яка заподіяла шкоду, та яку позивачем було відшкодовано застрахованій особі.

Зазначені висновки судів відповідають вимогам матеріального і процесуального закону та зроблені при повному з'ясуванні всіх обставин справи.

Частиною 1 статті 3 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини 1 статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судами встановлено, що актом проведення розслідування нещасного випадку від 25 січня 2013 року визнано, що нещасний випадок, який стався 29 грудня 2012 року із ОСОБА_7 пов'язаний із виробництвом, про що було складено акт за формою Н-1 (а. с. 3-6).

Із висновку про аварію, катастрофу, пригоду (подію) на транспорті, що сталася 29 грудня 2012 року вбачається, що ОСОБА_6, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння та керуючи автомобілем марки «Опель-Вектра», державний номерний знак НОМЕР_1, не виконав вимоги Правил дорожнього руху та здійснив наїзд на пішохода, який переходив дорогу у встановленому для цього місці. Внаслідок наїзду ОСОБА_7 отримала тілесні ушкодження (а. с. 7).

Ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 28 березня 2013 року ОСОБА_6 звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України, у зв'язку із примиренням з потерпілою. Кримінальне провадження відносно ОСОБА_6 закрито з підстав, передбачених ч. 1 ст. 286 КК України (а. с. 8).

Із матеріалів справи вбачається, що Фондом перераховано на користь ОСОБА_7 оплату за листками непрацездатності на загальну суму 14 847 грн 69 коп (а. с. 11-30).

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Зазначена норма міститься в главі 82 ЦК України й регулює правовідносини щодо відшкодування шкоди, передбачає право регресу особи в разі, якщо вона відшкодувала потерпілому шкоду, завдану іншою особою в рамках деліктних правовідносин між нею та потерпілим.

Згідно із ч. 2 ст. 999 ЦК України до відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Відповідно до преамбули Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.

На підставі ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України провадить збір та акумулювання страхових внесків, має автономну, незалежну від будь-якої іншої, систему фінансування, яке здійснюється за рахунок внесків роботодавців: для підприємств - з віднесенням на валові витрати виробництва; для бюджетних установ та організацій - з асигнувань, виділених на їх утримання та забезпечення; капіталізованих платежів, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; прибутку, одержаного від тимчасово вільних коштів Фонду на депозитних рахунках; коштів, одержаних від стягнення відповідно до цього Закону штрафів і пені зі страхувальників, штрафів з працівників, винних у порушенні вимог нормативних актів з охорони праці, а також адміністративних стягнень у вигляді штрафів з посадових осіб підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення; добровільних внесків та інших надходжень, отримання яких не суперечить законодавству.

Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» не передбачає права Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, який здійснив страхову виплату застрахованій особі за договором особистого соціального страхування, зворотної вимоги до винної особи. Таке право, про яке зазначено в ст. 993 ЦК України, до страховика переходить лише в разі сплати ним страхового відшкодування за договором майнового страхування.

Здійснення Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України зазначених виплат у разі настання страхового випадку застрахованій особі не є шкодою в розумінні ст. 1166 ЦК України, а отже, відповідно Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України не є особою, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, і тому згідно із ч. 1 ст. 1191 ЦК України не набуває права зворотної вимоги до винної особи.

Відмовляючи Фонду в задоволенні позову, суди врахували вищенаведені положення матеріального закону та дійшли правильного висновку, що позивач не має права зворотної вимоги до винної особи, яка заподіяла шкоду, та яку Фондом було відшкодовано ОСОБА_7

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що судами правильно встановлено та належно перевірено обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують.

Установивши, що оскаржувані рішення відповідають вимогам статей 213, 214 ЦПК України, та керуючись статтями 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Конотоп Сумської області відхилити.

Рішення Роменсього міськрайонного суду Сумської області від 25 листопада 2013 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 26 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий М.А. Макарчук

Судді: Л.М. Мазур

А.В. Маляренко

В.А. Нагорняк

Т.О. Писана