Справа № 570/3703/14-а

номер провадження 2-а/570/130/2014

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2014 року м. Рівне

Суддя Рівненського районного суду Рівненської області, як адміністративного суду, Коробов С.О., розглянувши в порядку скороченого провадження справу за позовом ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Рівненської районної державноїх адміністрації, центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат департаменту соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом до Управління соціального захисту населення Рівненської районної державної адміністрації, центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат департаменту соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації, про визнання неправомірними дій щодо невиплати йому допомоги на оздоровлення в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат та зобов'язання здійснити виплату допомоги на оздоровлення у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат за 2014 рік, при цьому обґрунтовуючи свої вимоги наступним. Як зазначає позивач, він має статус ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та як постраждала особа віднесений до першої категорії, що підтверджується посвідченням серії .НОМЕР_1, виданим 15.07.2002 року Рівненською облдержадміністрацією.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивач є інвалідом ІІІ групи захворювання, пов'язаного з наслідками Чорнобильської катастрофи. У відповідності до положень ст.48 Закону України "Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"він має право на щорічну грошову допомогу на оздоровлення в розмірі який дорівнює п'ять мінімальних заробітних плат, що і стало підставою для звернення до суду.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, відповідач надав суду письмові заперечення проти позову, в яких виклав свою правову позицію та зазначив, що всі дії по нарахуванню та виплатіі позивачу соціальної допомоги проведені в межах діючого законодавства України. Просить в задоволенні позовних вимог відмовити.

Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступних висновків.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Встановлення розмірів усіх видів соціальних виплат (у тому числі щорічної одноразової допомоги на оздоровлення як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС та щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, як інваліду війни III групи) відбуваються відповідно до норм чинного законодавства.

Відповідно до ст. 48 Закону «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Усі нарахування та виплати Позивачу були проведенні Управлінням згідно пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 р. N 562 „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" як інваліду 3 групи, інвалідність якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою.

Стаття 62 вищезазначеного закону вказує, що роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.

Ст. 63 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" закріплює норму, якою встановлюється, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок державного бюджету. Виконання цього Закону залежить від фінансових ресурсів доходної частини Державного бюджету України.

Так як відповідно до пункту 3 статті 116 Конституції України Кабінет Міністрів України забезпечує, зокрема, проведення політики у сфері соціального захисту. В статті 48. Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зазначено, що одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

З огляду на вищезазначене, суд вважає, що допомога на оздоровлення була виплачена позивачу в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України, а іншого порядку та методики нарахування не передбачено.

В статтях 62 та 63 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зазначено, що роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності, а також закріплено норму, якою встановлюється, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок держаного бюджету. Виконання цього Закону залежить від фінансових ресурсів доходної частини Державного бюджету України. Вказані норми законів неконституційними не визнавались. Згідно з частиною другою статті 95 Конституції України виключно Законом України про Державний бюджет на відповідний рік визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Також частиною другою статті 4 Бюджетного кодексу України встановлено, що при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно - правових актів застосовується лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, Бюджетного кодексу та Закону про Державний бюджет України.

Відповідно до п.5 статті 51 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та проводять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років, узятих на облік в органах Державного казначейства України, та у разі їх відповідності бюджетним паспортам. Згідно з бюджетними призначеннями, і враховуючи вимоги статті 95 Конституції України та Бюджетного кодексу України, Кабінет Міністрів України встановлює розмір окремих видів компенсацій, доплат і допомог, зокрема, у розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 р. № 836 „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Даною постановою Кабінет Міністрів України встановив гарантований мінімальний розмір розрахункової величини для виплат, передбачених Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Відповідно до статті 87 Бюджетного кодексу України видатки на державні програми з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, здійснюються у встановленому порядку за рахунок наявних надходжень до загального фонду держаного бюджету в межах обсягів призначень, передбаченим у Державному бюджеті України.

Суд вважає, що Кабінет Міністрів України, виконуючи Закон України про Державний Бюджет на відповідний рік, здійснює видатки на реалізацію положень Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в межах асигнувань, затверджених Верховною Радою України.

Із заперечень, поданих відповідачем вбачається, що позивачу виплачувалася щорічна допомога на оздоровлення, яка передбачена ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів від 12.07.2005 року №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що відповідач діяв правомірно, згідно норм чинного законодавства, тому у задоволенні позову слід відмовити.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 19 Конституції України, Бюджетним кодексом України, ст.ст. 62, 63 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. ст. 7-11, 71, 158-160, 162, 183-2 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Рівненської районної державноїх адміністрації, центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат департаменту соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена сторонами до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський районний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Коробов С.О.