Справа № 22-488                                                            Категорія:     9                                              

Головуючий у І інстанції: Венгрии О.О. Суддя-доповідач: Нікушин В.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

13 березня 2008 року                                                  м. Вінниця

Колегія судців судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі:

Головуючого: Нікушина В.П. Суддів: Копаничук С.Г, Гуцола П,П. При секретарі: Сніжко О.А.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4про усунення перешкод в користуванні будинком шляхом виселення, витребування документів за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3на рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 25 грудня 2007 року, ухвалене по даній справі,

ВСТАНОВИЛА:

В серпні 2007 року ОСОБА_1звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2., ОСОБА_3. та ОСОБА_4. про усунення перешкод в користуванні будинком, шляхом їх виселення та витребування документів на будинок.

Позовні вимоги він обґрунтовував тим, що він є власником 27/100 часток будинку по АДРЕСА_1, в якому на момент звернення до суду тимчасово мешкали відповідачі ОСОБА_2. та ОСОБА_3., які поселились за його згодою.

Він в цей час з моменту поселення відповідачів проживав зі своєю матір'ю в селі. Оскільки мати часто хворіла він мав намір вселитись у свою частину будинку і зажадав від відповідачів звільнити його частину будинку.

Згідно домовленості вони мали звільнити будинок на його вимогу в разі

потреби, однак виселитись відмовились.

2

В ході слухання справи в суді першої інстанції ОСОБА_1позовні вимоги змінив з урахуванням зменшення його частки в будинку та збільшення числа членів сім'ї ОСОБА_2, в яких народилась донька, поставивши питання про їх виселення з усіма членами сім'ї з 20/100 часток з вказаного будинку.

Рішенням суду першої інстанції позовні вимоги ОСОБА_1. задоволено, згідно цього рішення ОСОБА_2, ОСОБА_3та члени їх сім'ї підлягають виселенню з належної позивачу частини будинку. Окрім цього їх та ОСОБА_4. зобов'язано повернути ОСОБА_1. домову книгу та технічний паспорт на будинок по АДРЕСА_1.

З таким рішенням не погодились відповідачі ОСОБА_2., ОСОБА_3. та ОСОБА_4. і оскаржили його в апеляційному порядку при цьому вони просили його скасувати і справу направити на новий судовий розгляд.

Апеляційна скарга в частині оскарження ОСОБА_4. залишена без розгляду в зв'язку з порушенням нею строків апеляційного оскарження, питання про поновлення яких вона не ставила.

Що ж до доводів, наведених в апеляційній скарзі ОСОБА_2. та ОСОБА_3. то вони ґрунтуються на тому, що рішення суду першої інстанції, ухвалене в наслідок неповного та необ'єктивного з'ясування обставин по справі. Зокрема апелянти посилались на відсутність в справі доказів, які б засвідчували право власності позивача на спірний будинок, а в рішенні не наведені підстави з яких прийнято рішення про виселення сім'ї ОСОБА_2, оскільки як вказано в апеляційній скарзі вони проживали з цього будинку, як члени сім'ї позивача.

Крім цього в апеляційній скарзі зазначається про відсутність доказів, які б вказували на те, що відповідачі чинили ОСОБА_1. перешкоди у користуванні спірним будинком і в той же час залишені поза увагою показання самого ОСОБА_1. про те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3. зареєстровані в цьому будинку за його згодою та при його сприянні.

Колегія суддів заслухавши доповідача, апелянтів їх представника, ОСОБА_1. та його представника, перевіривши відповідність доводів, апеляційної скарги фактичним обставинам справи, дослідивши матеріали справи в межах апеляційної скарги, дійшла наступного висновку.

Доводи апеляційної скарги, що ставлять під сумнів законність оскаржуваного рішення є безпідставними, взаємно виключними, а вимога про скасування рішення та направлення справи на новий судовий розгляд з підстав, наведених у скарзі взагалі не передбачена ЦПК України і зокрема ст. 311 ЦПК України.

Підтримуючи свою апеляційну скаргу відповідачі та їх представник посилались на те, що в справі відсутні документи, які б посвідчували право власності ОСОБА_1. на спірний будинок, тобто ставили під сумнів його право власності на цей будинок і одночасно оспорюючи вимоги ОСОБА_1. про їх виселення пояснювали, що вселились до будинку за згодою позивача, як власника будинку і проживали з ним як члени його сім'ї.

3

Однак такі доводи взаємно виключаються та не відповідають дійсності. В матеріалах справи наявний договір купівлі-продажу (а.с. 6) із якого вбачається, що ОСОБА_1за цим договором купив у 1980 році в ОСОБА_5  27/100 будинку по АДРЕСА_1. Відповідно до ст. 227 ЦК України в редакції 1963 року, який діяв на момент укладення договору, ОСОБА_1набув права власності на будинок після нотаріального посвідчення цього договору.

В послідуючому частка ОСОБА_1. у будинковолодінні АДРЕСА_1за мировою угодою, затвердженою ухвалою суду від 25 грудня 2005 року була встановлена в розмірі 20/100 часток.

Згідно копії паспорта ОСОБА_1 (а.с. 56 ) він є зареєстрованим за адресою спірного будинку.

Сукупність наведених доказів доводить те, що ОСОБА_1являється власником частини будинку по АДРЕСА_1 і спростовує доводи, апеляційної скарги про відсутність доказів, що посвідчують право власності позивача на спірний будинок.

Задовольняючи позов ОСОБА_1., суд першої інстанції виходив із того, що ст. 41 Конституції України закріпляє право власника володіти, користуватись та розпоряджатись належним йому майном.

Посилання апелянтів на те, що суд першої інстанції залишив поза увагою докази того, що вони вселились до спірного будинку як члени сім'ї позивача в даному випадку є безпідставним.

Рівень родинних стосунків членів сім'ї, визначений законодавчо не дає підстав для визнання ОСОБА_2. та ОСОБА_3. членами сім'ї ОСОБА_1.. Наявні у справі об'єктивні докази вказують на те, що ОСОБА_2тимчасово мешкали в спірному будинку за згодою позивача.

В цей же час сам ОСОБА_1здійснював догляд за своєю матір'ю в с Мізяків Калинівського району (а.с.7).

Такий факт знайшов своє підтвердження в показаннях свідка ОСОБА_6., матері позивача та відповідачки ОСОБА_4., яка також підтвердила, що син тимчасово вселив до свого будинку її внука ОСОБА_2 з сім'єю.

На час звернення ОСОБА_1. в суд з вказаним позовом він в спірному будинку не проживав і цей факт не заперечується і відповідачами.

Відповідачі не заперечують того факту, що вони утримують документи на вказаний будинок у себе і вказана обставина доводить, що відповідачі чинять перешкоди ОСОБА_1. у володінні, користуванні , володінні та розпорядженні майном, власником якого він є.

Частина будинку, що належить позивачеві складається із кухні площею 5,9 кв.м. та кімнати площею 14,5 кв.м., що фактично не уможливлювало спільне

4

проживання з відповідачами та їх малолітньою дитиною ( зворотна сторона а.с.19).

В ході апеляційного розгляду представник відповідачів повідомила про те, що ОСОБА_2. та його дружина звернулись з позовом до ОСОБА_1. про відшкодування витрат понесених ними на ремонт спірної квартири. Дана обставина спростовує твердження апелянтів про спільне ведення господарства з позивачем.

Отже вказані докази спростовують також доводи апеляційної скарги про те, що апелянти були вселені та проживали в спірному будинку як члени сім'ї позивача.

В апеляційній скарзі не наведено порушень судом першої інстанції вимог ст.311 ЦПК України, таких порушень не встановлено і в ході апеляційного розгляду.

А тому на підставі викладеного та керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів палати в цивільних справах апеляційного суду Вінницької області,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 25 грудня 2007 року, ухвалене по справі за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні будинком шляхом виселення та витребування документів залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.