Справа № 22-470                                                                    Категорія:     39                                    

Головуючий у І інстанції: Каращук О.Г. Суддя-доповідач: Нікушин В.П.

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

13 березня 2008 року                                                                                                    м.Вінниця

Колегія судців  судової палати у цивільних справах  апеляційного  суду Вінницької області у складі:

Головуючого: Нікушина В.П.

Суддів: Копаничук С.Г., В.П. Гуцола П.П.

При секретарі: Сніжко О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 26 листопада 2008 року, ухвалене по справі за позовом ОСОБА_2до ОСОБА_1про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

В листопаді 2007 року ОСОБА_2звернувся в суду з вказаним позовом до ОСОБА_1..

Обґрунтовуючи свої вимоги, він посилався на те, що 27 жовтня 2006 року сільська голова ОСОБА_1. на стихійному ринку в с. Глинськ Калинівського району в своїй інформації доводила до відома окремих жителів села, що його дружина являється власником комплексу по відгодівлі свиней, комплексу по виробництву муки та круп, а також молочно-товарної ферми. Окрім цього відповідачка заявила, що він та його дружина мають мережу магазинів на території Калинівського району.

Поширена ОСОБА_1інформація є неправдивою, вказане майно розпайоване і належить пайовикам.

Після отримання цієї інформації в нього погіршився стан здоров'я. Своїми діями ОСОБА_1. болюче зачепила його честь, людську гідність та ділову репутацію.

2

Наклепницькі заяви відповідачки кидають тінь неповаги та недовіри до нього особисто та до підприємства, яке він очолює, під час ділових контактів з керівниками і представниками інших господарств, установ та організацій.

Позивач вважає, що відповідачка нанесла йому значну моральну шкоду, визначену в принижені його честі гідності та ділової репутації і яку ним визначено у розмірі 30000 грн.

Рішенням суду першої інстанції позовні вимоги ОСОБА_2. задоволенні частково. Визнано неправдивими свідчення, що ОСОБА_2. являється власником мережі власних магазинів на території Калинівського району, а його дружина ОСОБА_14 являється власником комплексу по відгодівлі свиней, комплексу по виробництву муки та крупи та молочно-товарної ферми.

Зобов'язано ОСОБА_1. на протязі одного місяця після вступу рішення в законну силу, публічно ( на зборах жителів с. Глинськ ) вибачитись перед ОСОБА_2 за розповсюдження неправдивих відомостей.

За цим же рішенням з ОСОБА_1. підлягає стягненню на користь ОСОБА_2. 10000 грн. моральної шкоди та судові витрати по справі.

ОСОБА_1. не погодилась з таким рішенням оскарживши його в апеляційному порядку і просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_1. посилалась на те, що судом першої інстанції при ухваленні рішення було порушено норми матеріального та процесуального права. Судом не була дана оцінка доказам які підтверджують безпідставність вимог ОСОБА_2..

Колегія суддів заслухавши доповідача, ОСОБА_1. її представника, які підтримали апеляційну скаргу, представника ОСОБА_2., який навпаки заперечував вимоги апелянтів, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, дійшла наступного висновку.

Вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції-скасуванню з послідуючим ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Оскаржуване рішення базується на висновках, що не відповідають обставинам справи, в зв'язку з цим воно підлягає скасуванню з підстав, передбачених п.3 ст. 309 ЦПК України

Як вбачається із позовної заяви поширення неправдивих відомостей відносно ОСОБА_2. та його дружини ОСОБА_1мало місце 27 жовтня 2007 року. Про це ж стверджував представник позивача в ході апеляційного розгляду.

В своїх поясненнях свідки ОСОБА_3., ОСОБА_4., ОСОБА_5., ОСОБА_6., ОСОБА_7., ОСОБА_8., ОСОБА_9. та ОСОБА_10. також посилались на те, що ОСОБА_1. поширювала неправдиву інформацію, відносно

3

ОСОБА_2. приблизно о 10-й годині 27 жовтня 2006 року на стихійному базарі в центрі села.

Однак в суді першої інстанції відповідачка ОСОБА_1. спростувала ці твердження довівши, що в цей день вона перебувала на обстеженні в медичному центрі "Українська медична група" у м. Києві (а.с.42).

Згідно табелю виходу на роботу за жовтень 2006 року ОСОБА_1 27 жовтня була вихідна (а.с. 23).

Свідки ОСОБА_11., ОСОБА_12., ОСОБА_13. в суді першої інстанції підтвердили , що були очевидцями того як ОСОБА_1. між сьомою та восьмою годинами 27 жовтня 2006 року виїхала на автомобілі зі своїм чоловіком із с Глинськ до Києва.

Суд погодився з доводами відповідачки і прийшов до висновку, що факт розповсюдження нею неправдивих відомостей відносно ОСОБА_2. 27 жовтня 2006 року не знайшов свого підтвердження.

Однак суд першої інстанції, в порушення принципів диспозитивності та вимог ст. 11 ЦПК України і зокрема вимог про те, що суд розглядає справу в межах заявлених вимог та на підставі доказів сторін, ухвалив рішення в якому вказав, що поширення ОСОБА_1. неправдивої інформації відносно ОСОБА_2. мало місце в жовтні 2006 року.

При цьому висновки суду про поширення інформації грунтувались на тих же доказах, які були визнані цим же судом спростованими щодо поширення неправдивих відомостей ОСОБА_1. 27 жовтня 2006 року.

Однак наявні докази не доводять той факт, що відповідачкою взагалі поширювалась неправдива інформація відносно ОСОБА_2..

В позовній заяві позивач посилається на те, що ОСОБА_1. поширювала про наявність у нього та членів його сім'ї виробничих об'єктів, та магазинів, але не навів чому такого роду інформація принижує його честь, гідність та ділову репутацію.

Позивачем не доведено, що в результаті поширення такої інформації була заподіяна моральна шкода.

Суд першої інстанції задовольняючи його позов частково, не звернув на цю обставину уваги і в рішенні вказав, що в зв'язку з поширенням інформації погіршився стан здоров'я ОСОБА_2. в той же час посилався на обставину, що його було госпіталізовано до лікарні в вересні 2006 року з діагнозом інфаркт міокарда, тобто ще до поширення інформації.

Причинно наслідковий зв'язок між погіршанням стану здоров'я позивача в жовтні 2006 року і поширенням інформації не доведений також.

Отже за цих обставин рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2. не може залишатись в законній сили і підлягає скасуванню як таке, що ухвалене при відсутності достатніх доказів.

4

А тому на підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 316 ЦПК України, колегія суддів палати в цивільних справах апеляційного суду Вінницької області,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1задовольнити .

Рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 26 листопада 2007 року, ухвалене по справі за позовом ОСОБА_2до ОСОБА_1про захист честі і гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди скасувати моральної шкоди, скасувати, ухваливши нове рішення, яким ОСОБА_2 в задоволенні позову відмовити.

Рішення ухвалене в апеляційному порядку набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.