У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

                                                                      У Х В А Л А

21.11.06                                                              Справа №8/253-АП-06

     Запорізький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів

Головуючий суддя Федоров І.О. судді  Федоров І.О.    , Хуторной В.М.  , Мойсеєнко Т. В.

при секретарі Акімовій Т.М.

В присутності представників: від позивача – Куцак А.П., довіреність від 20.11.06 р.; від відповідача – Вінтоняк О.І., довіреність № 5538/9/01 від 20.11.2006 року.

Розглянув у судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бериславському районі на  постанову господарського суду Херсонської області від 17.08.2006 р. у справі № 8/253-АП-06

за позовом: Відкритого акціонерного товариства «Бериславський машинобудівний завод», м. Берислав, Херсонської області (далі ВАТ «Бериславський машинобудівний завод»);

до відповідача: Державної податкової інспекції у Бериславському районі, м. Берислав,  Херсонської області, (далі ДПІ у Бериславському районі);

про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Херсонської області від 17.08.2006 р. у справі № 8/253-АП-06 (суддя Хом’якова В.В.) позов задоволено. Визнано нечинним податкове повідомлення – рішення від 19.05.2006 р. № 0000362301/0 про зменшення ВАТ «Бериславський машинобудівний завод» бюджетного відшкодування з ПДВ у сумі 87134,18 грн. Відшкодовано позивачу з державного бюджету 3,4 грн. сплаченого судового збору.

Постанова суду мотивована тим, що висновок ДПІ у м. Херсоні про ненадходження ПДВ до бюджету від ПП «Світоч», ПП «Моноліт», ТОВ «Монополія» є припущенням, а не достовірно встановленим фактом. Відповідач зробив передчасний висновок, не використавши  всі передбачені законодавством методи перевірки, фактично переклавши обов’язок доведення обставин порушень на платника податку. Віднесення сум ПДВ до податкового кредиту позивачем здійснено за вимогами п/п. 7.4.1 , 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. №168/97-ВР (далі Закон про ПДВ). Відповідач не довів обставин, які свідчать про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим актом ДПІ у Бериславському районі, відповідач у справі, вважає, що судом не повністю з’ясовані обставини справи та не в повній мірі досліджені надані ними докази, що призвело до порушення судом норм матеріального права, а саме п. 1.8 ст. 1 Закону про ПДВ. Просить скасувати постанову господарського суду та відмовити в задоволенні позову.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та відповів на задані судом запитання, спрямовані на з’ясування суті по справі.

ВАТ «Бериславський машинобудівний завод», позивач у справі у заперечені на апеляційну скаргу вказує на обґрунтованість  судового рішення. Просить

постанову господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у заперечені на апеляційну скаргу та відповів на поставлені судом запитання.

За клопотанням представників відповідача та позивача судовий процес вівся без застосування технічних засобів фіксації судового процесу, в судовому засіданні 21.11.2006 року було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали.

Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду від 20.11.2006 року №3306 справа передана для розгляду колегії суддів у складі: Федоров І.О. (головуючий, доповідач), Хуторной В.М., Мойсеєнко Т.В., якою справа прийнята до розгляду.

Відповідно до Указу Президента України «Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади» від 15.12.99 р. №1573 із змінами та доповненнями, Державна податкова адміністрація України, до складу якої входить відповідач, є одним із органів державної виконавчої влади.

Колегія суддів дійшла висновку про необхідність розгляду справи за правилами Кодексу адміністративного судочинства України тому, що відповідач є суб’єктом владних повноважень, оскільки ст. 18 КАС України встановлює, що адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією із сторін є орган державної влади.

Сутність спору: В травні 2006 року ДПІ у Бериславському районі проведена перевірка обґрунтованості відшкодування ПДВ з бюджету. На підставі Акту перевірки винесене податкове повідомлення-рішення № 0000362301/0 від 19.05.2006 р.

При перевірці питання правильності заявлення до відшкодування ПДВ в сумі 87134 грн. 18 коп. зроблено запити до інших ДПІ на проведення зустрічних перевірок по постачальникам товарів (робіт, послуг):

- в акті від 27.02.05 р. за період з 01.11.04 р. по 01.01.05 р. по ПП «Реал-плюс» - ДПІ Амур-Нижньодніпровському району м. Дніпропетровськ; та по ПП Моноліт-С» - ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровськ;

- в акті №104 від 27.07.04 р. за період 01.12.03 р. - 01.05.04 р. по ПП «Світоч» - ДПІ у Солом’янському районі м. Києва; та ТОВ «Цветметпрокат» - ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська.

На момент написання цих актів перевірок відповіді на запити не надійшли. В актах перевірок зроблено запис про неможливість провести відшкодування з бюджету сум ПДВ в рахунок майбутніх платежів, оскільки сплата податку на додану вартість повинна бути підтверджена до виробника відповідної продукції. Питання відшкодування ПДВ повинно бути вирішено при надходженні відповідей по зустрічним перевіркам. На момент проведення перевірки одержано відповіді по ланцюгу придбання: ВАТ «Бериславський машзавод» - ПП «Світоч»

В відповіді №2570/7/15/01 від 14.03.06 р., що надійшла від ДПІ у Солом’янському районі м. Києва про проведення зустрічної перевірки ПП «Світоч» з ВАТ «Бериславський машзавод» з питання нарахування ПДВ та виділення окремим рядком сум ПДВ, зазначено, що підприємство «Світоч» знаходиться на обліку в ДПІ з 24.10.96 р., з квітня 2005 р. не подає звітності та рахується як недіюче. За даними відповіді, отриманої від відділу міліції, місцезнаходження керівників підприємства, та осіб, що його заснували не виявляється можливим, відомості про їх місцезнаходження відсутні.

ПП «Світоч» не є виробником відвантаженої продукції. Сума податку, нарахована до сплати в бюджет від посередницької діяльності у відповідних періодах: в квітні 2004 р. -1154 грн. та травні 2004 р. -1610 грн.

По ланцюгу придбання: ВАТ «Бериславський машзавод» — ПП «Моноліт-С».

У відповіді №1251/7/23-125 від 08.02.06р., що надійшла від ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська про проведення зустрічної перевірки ПП «Моноліт-С» з ВАТ «Бериславський машзавод» з питання нарахування ПДВ та виділення окремим рядком сум ПДВ в податковій накладній №07/10 від 07.10.2004 р. на суму 71997,24 грн. в т.ч. 11999,54 грн., свідчить про те, що підприємство не знаходиться за юридичною адресою. Матеріали про розшук підприємства та його посадових осіб передані до відділу податкової міліції.

По ланцюгу придбання: ВАТ «Бериславський машзавод» - ТОВ «Цветметпрокат» - ТОВ «Монополія».

ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, куди було надано запит на проведення зустрічної перевірки про підтвердження нарахування податкових зобов’язань та виділення окремим рядком суми ПДВ по податковій накладній №247 від 16.11.04 р. при відвантажені труби М218x4x3600 мяг. на адресу ВАТ «Бериславський машзавод» на суму 309746,54 грн., в т.ч. ПДВ 51624,42 грн. Постачальником труби на ТОВ «Цветметпрокат» по ланцюгу є ТОВ «Монополія» (податкова накладна №1260 від 16.11.04 р. на суму 308014,8 грн., в т. ч. ПДВ 51335,8 грн.). По ТОВ «Монополія» направлено запит за місцем реєстрації до ДПІ у м. Алчевську Луганської області.

Відповідно інформації, що надійшла від Ачевської ОДПІ проведення зустрічної перевірки не надається можливим в зв’язку з вилученням бухгалтерської та податкової документації ВВС УБОЗ УМВС України в Луганській області та долученням їх до кримінальної справи.

ТОВ «Монополія» не є виробником відвантаженої продукції. Сплата до бюджету за відповідний період - листопад 2004р. складає 2315 грн.

          Доказів апеляційного оскарження спірного податкового повідомлення у встановленому п/п. 5.2.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000 р. (далі Закон №2181) порядку суду не надано.

Відповідно до ст. 195 КАС України, суд  апеляційної  інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального права при винесені оскаржуваної постанови, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню в силу наступного:

Згідно акту перевірки встановлено порушення  п. 1.3. п. 1.8 ст. 1, п/п. 7.4.1 п. 7.4; п/п. 7.7.5, п/п. 7.7.7 п. 7.7. ст. 7 Закону про ПДВ, в результаті чого здійснено завищення ПДВ, яке підлягає відшкодуванню з бюджету на суму  - 87134,18  грн.

          Колегія суддів не погоджується з зазначеним висновком податкового органу за таких обставин.

          Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону про ПДВ податковий кредит – це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Статтею 7 цього Закону передбачено порядок обчислення та сплати ПДВ у т. ч. і податкового кредиту.

          Згідно підпунктів 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону про ПДВ, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків,  нарахованих  (сплачених)  платником податку за ставкою, встановленою  пунктом 6.1 статті  6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням  товарів (у  тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

          Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього  пункту).          

          Відповідно до п/п. 7.5.1. п.7.5. ст. 7 Закону про ПДВ визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в  разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання  податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, Закон про ПДВ не забороняє включати до податкового кредиту і суми нарахованого ПДВ за правилами першої із подій, визначеному у зазначеному підпункті. Єдиною підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна за умови її відповідності вимогам законодавства.

Будь - яких порушень оформлення податкових накладних з боку  підприємств - контрагентів у відповідності до п/п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону про ПДВ відповідачем не встановлено.

          Підпунктом 7.7.1. п. 7.7 ст.7 Закону про ПДВ визначено, що суми податку, які підлягають сплаті в бюджет або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов’язань, виниклих у зв’язку з продажем товарів (робіт, послуг) на протязі звітного періоду та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Згідно до п/п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону про ПДВ у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від’ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку.

Як було правильно встановлено судом першої інстанції, позивачем у даному випадку було додержано встановлений порядок формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями. Фактичне придбання позивачем продукції за укладеними договорами купівлі – продажу та договором поставки товарів підтверджуються первинними бухгалтерськими документами, які були досліджені судом, копії яких містяться в матеріалах справи. Позивач  після одержання від постачальника належним чином оформлених  податкових накладних відобразив у податковому обліку податковий кредит в сумі ПДВ, сплачений продавцю у складі ціни придбання у відповідності до вимог п/п. 7.5.1. п. 7.5. ст.7 Закону про ПДВ.  Заперечень відповідача відносно правильності відображення позивачем податкових зобов’язань за перевіряємий період не встановлено.

Таким чином, дії позивача по включенню спірних сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту та декларуванню бюджетного відшкодування повністю відповідають механізму, визначеному Законом про ПДВ.

Доводи заявника апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним та наступним:

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем правомірність спірного податкового повідомлення-рішення не доведено.

Посилання відповідача на  невірне застосування судом п. 1.8 ст. 1 Закону про ПДВ колегія суддів  не приймає до уваги, оскільки спірним у  цій справі є питання про право позивача  на податковий кредит, а зазначений пункт 1.8 дає лише визначення терміну «бюджетне відшкодування» і не визначає жодних підстав, від яких би залежало право на податковий кредит. Пунктом 1.8 ст. 1 Закону  про ПДВ визначається, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Зазначений пункт дає загальне розуміння поняття «бюджетне відшкодування» і є відсильною нормою, оскільки безпосередньо не встановлює порядок визначення суми бюджетного відшкодування, а відсилає до інших норм цього Закону. Зазначена норма не містить будь – яких вказівок на те, що для отримання права на відшкодування платник податку, який фактично сплатив ці суми в складі ціни придбання, має довести фактичне надходження цих сум до бюджету України. Для позивача, перерахування сум податку на додану вартість в ціні товару постачальнику є надмірно сплаченою сумою.

До того ж, ст. 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Жодним нормативним актом для платника податків не передбачено обов’язку й не надано права вимагати від іншого платника податки будь-яких відомостей, в тому числі щодо зарахування до бюджету іншими платниками податків сплаченого їм ПДВ у ціні поставлених товарів.

Чинне законодавство України, зокрема, й Закон про ПДВ не встановлюють обов’язку покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Відповідно до положень Закону  про ПДВ сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов’язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов’язок по сплаті цього податку до бюджету

Доказів того, що ПП «Світоч», ПП «Моноліт-С», ТОВ «Монополія» не сплатили, чи не відобразили в деклараціях з ПДВ відповідну суму податку з операції продажу товарів, відповідачем суду не надано.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з постановою господарського суду щодо визнання нечинним податкового повідомлення - рішення ДПІ у Бериславському районі від 19.05.2006 р. № 0000362301/0 про зменшення ВАТ «Бериславський машинобудівний завод» бюджетного відшкодування з ПДВ у сумі 87134,18 грн.

З огляду на відповідність висновків, викладених у постанові господарського суду щодо предмету спору, обставинам справи та нормам матеріального права, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність вимог відповідача щодо скасування постанови суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бериславському районі залишити без задоволення, а  постанову господарського суду Херсонської області від 17.08.2006 р. у справі № 8/253-АП-06 - без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного.

Головуючий суддя Федоров І.О.

  

 судді  Федоров І.О.  

 Хуторной В.М.  Мойсеєнко Т. В.