Справа №22ц-797/08                                                         Суддя першої інстанції Димитрова B.I.

Суддя-доповідач апеляційного суду Козаченко В.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

10 квітня 2008 року колегія судців судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

Головуючої Буренкової К.О.,

суддів: Довжук Т.С. ,  Козаченка В.І.,

при секретарі судового засідання Негрун І.О.,  без участі сторін,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.  Миколаєві цивільну справу

за апеляційною скаргою представника закритого акціонерного товариства "Комер­ційний банк „ПриватБанк" (далі - ПриватБанк")

на ухвалу судді Ленінського районного суду м.  Миколаєва від 21 січня 2008 року,  по­становлену за заявою „ПриватБанку" про видачу судового наказу щодо стягнення з Міске-вича Юрія Володимировича заборгованості за договором кредиту,

ВСТАНОВИЛА:

17 січня 2008 р. „ПриватБанк" звернувся до суду з заявою про видачу судового наказу щодо стягнення з ОСОБА_1 9522 грн. 67 коп.3аборгованості за договором кредиту,  укладеному між сторонами 23 травня 2006 р.

Ухвалою судді Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 17 січня 2008 р. у прийнятті зазначеної заяви відмовлено.

В апеляційній скарзі представник заявника,  посилаючись на помилковість висновків судді щодо наявності спору про право,  просив ухвалу скасувати і передати вирішення пи­тання до суду першої інстанції.

Вислухавши суддю - доповідача та дослідивши вказану заяву й додані до неї докумен­ти,  колегія судців дійшла висновку,  що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Постановляючи ухвалу про відмову у прийнятті заяви,  суддя виходив із того,  що з заяви та доданих до неї документів вбачається спір про право,  оскільки відсутні докази про узго­дження з боржником суми заборгованості.

Проте з такими висновками погодитися не можна.

З положень п. 1 ч. 1  ст.  96 ЦПК України вбачається,  що судовий наказ може бути вида­но,  якщо заявлено вимогу,  яка ґрунтується на правочині,  вчиненому у письмовій формі.

Із заяви та доданих до неї документів вбачається,  що 23 травня 2006 р. між сторонами укладено письмовий кредитний договір,  а заявник просить видати судовий наказу про стяг­нення заборгованості за цим договором та відсотків за користування кредитом.

Дійсний і неоспорений договір є актом волевиявлення сторін,  що підтверджує їх згоду виконувати умови,  які вони для себе передбачили.

За такого,  в даному випадку відсутні підстави для відмови у видачі судового наказу,  які передбачені ч. 1  ст.  100 ЦПК України.

Виходячи з викладеного,  колегія суддів вважає,  що ухвала судді відповідно до п.3 ч. 1  ст.  312 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею питання на новий розгляд до суду.

Разом з тим колегія суддів звертає увагу на те,  що при прийнятті заяви до розгляду по­трібно перевіряти відповідність документів,  які підтверджують обов'язок боржника перед стягувачем,  вимогам  ст.  64 ЦПК України,  яка встановлює,  що письмові докази,  як правило,  подаються в оригіналі.

2

Враховуючи,  що метою наказного провадження є спрощення і скорочення процедури судового розгляду,  то сторони в ньому не викликаються. В зв'язку з чим,  документи,  які до­даються до заяви про видачу судового наказу,  повинні подаватися в оригіналі або бути нота­ріально посвідчені. Окрім того,  на долучені письмові документи поширюються положення  ст.   ст.  58,  59 ЦПК України щодо належності та допустимості доказів.

Відсутність або недостатність документів,  що додаються до заяви,  або недоліки цих документів,  повинні розцінюватися як неналежно оформлена заява. В такому випадку на­лежить,  відповідно до положень ч. 1  ст.  101 ЦПК України,  застосувати  ст.  121 цього Кодек­су і повертати заяву стягувачу для усунення недоліків без надання строку для такого усу­нення.

Керуючись  ст.   ст.  303,  307,  312,  315 ЦПК України,  колегія судців

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу „ПриватБанку" задовольнити.

Ухвалу судді Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 17 січня 2008 р. скасувати,  а заяву з доданими до неї матеріалами направити в той же суд для вирі­шення питання щодо прийняття заяви про видачу судового наказу.

Ухвала оскарженню не підлягає.