Справа №22ц-812/08                                                    Суддя першої інстанції Чернієнко С. А.

Категорія 55                                                 Суддя-доповідач апеляційного суду Козаченко В.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

10 квітня 2008 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

Головуючої Буренкової К.О.,

суддів: Довжук Т.С. ,  Козаченка В.І.,

при секретарі судового засідання Негрун І.О.,

за участю: позивача ОСОБА_1 та представника відповідача Іванцова М. П.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.  Миколаєві цивільну справу

за апеляційною скаргою Комунального підприємства „Очаківський міський житлово-експлуатаційний комбінат" (далі - КП „ОМЖЕК")

на рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 05 лютого 2008 р. за позовом ОСОБА_1 до КП „ОМЖЕК" про від­шкодування моральної шкоди,  завданої порушенням його прав споживача,

ВСТАНОВИЛА:

29 жовтня 2007 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до КП „ОМЖЕК" про відшкодування моральної шкоди,  завданої порушенням його прав споживача.

Позивач вказував,  що він проживає в АДРЕСА_1,  яка належить йому та його дружині на праві спільної часткової власності.

Протягом минулих років указаний будинок опалювався автономною котельною,  яка належить відповідачу. В 2006 році позивач уклав з відповідачем на невизначений строк письмовий договір про теплопостачання,  за умовами якого КП „ОМЖЕК" взяло на себе обов'язки по теплопостачанню,  а позивач зобов'язався щомісячно оплачувати ці комуна­льні послуги.

У жовтні 2007 р. відповідач запропонував йому розірвати вказаний договір,  на що він не погодився через відсутність коштів для обладнання індивідуального опалення квар­тири. Тоді,  з початку опалювального сезону 2007 p.,  відповідач перестав постачати тепло до будинку,  в якому проживає позивач,  пояснюючи це нерентабельністю надання таких послуг,  оскільки з 80 квартир цього будинку комунальною котельною обслуговуються лише 13 квартир.

Посилаючись на те,  що розірвання в односторонньому порядку договору з теплопо­стачання позбавило його квартиру тепла та завдало моральної шкоди,  позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь 2000 грн. моральної шкоди.

Рішенням Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 05 лютого 2008 р. позов задоволено частково. З відповідача на користь позивача стягнуто 1000 грн. моральної шкоди та судові витрати.

В апеляційній скарзі представник відповідача,  посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи,  невірну оцінку зібраних доказів та неправильне застосування норм матеріального права,  просив оскаржене рішення скасувати.

Вислухавши суддю - доповідача,  пояснення сторін та дослідивши надані сторонами докази,  колегія суддів вважає,  що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Суд першої інстанції,  в межах заявлених позовних вимог,  повно та всебічно дослідив обставини справи,  належно оцінив надані сторонами докази й дійшов вірного висновку,  що відповідно до п. 6  ст.  З,  ч.3  ст.  509 та  ст.  629 ЦК України,  договір про надання кому­нальних послуг,  як один із видів зобов'язань,  є обов'язковим для виконання сторонами і має грунтуватися на засадах добросовісності,  розумності та справедливості.

2

Головна цінність цих засад полягає в тому,  що в своїй сукупності вони формують права і обов'язки сторін у договорі,  таким чином,  щоб їх дії були прогнозованими і перед­бачуваними,  а сподівання - очікуваними.

 ст.   ст.  11,  638 ЦК України визначено,  що договір є укладеним,  якщо сторони в нале­жній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Цивільні права та обов'язки ви­никають із дій осіб,  що передбачені актами цивільного законодавства,  а також із дій осіб,  що не передбачені цими актами,  але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до  ст.  525 та  ст.  651 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання (договору) або одностороння зміна його умов не допускається. Таке можливе лише за зго­дою сторін. Істотним є таке порушення стороною договору,  коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того,  на що вона розраховувала при укладенні договору.

Місцевим судом правильно встановлено,  що в 2006 році між сторонами був укладе­ний на невизначений строк договір про теплопостачання. Отже їхні взаємовідносини ре­гулюються Законами України „Про теплопостачання" від 02 червня 2005 р. (далі - Закон №2633-IV),  „Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 р. (далі - Закон №1875-IV) та „Про захист прав споживачів" від 12 травня 2005 р. (з наступними змінами) (далі-Закон №1023-ХІІ).

Згідно ч. 1  ст.  24 Закону №2633-IV позивач,  як споживач теплової енергії має право на отримання обсягів теплової енергії згідно з параметрами відповідно до договорів та стандартів,  а захист його прав,  а також механізм реалізації захисту цих прав регулюються цим Законом,  Законом №1023-ХІІ та іншими нормативно-правовими актами.

Водночас ч. 2  ст.  25 Закону 2633-IV на теплопостачальні,  теплотранспортні і тепло-генеруючі організації покладено обов'язок забезпечувати надійне постачання обсягів теп­лової енергії відповідно до умов договору та стандартів.

Таким чином,  місцевий суд дійшов вірного висновку,  що відповідач не мав права в односторонньому порядку розірвати укладений з позивачем договір з постачання теплової енергії та відмовляти позивачеві у постачанні теплової енергії до його квартири.

Відповідно до ч. 2  ст.  22 Закону №1023-ХІІ при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Внаслідок порушення відповідачем права позивача на отримання обсягів теплової енергії,  відповідач змусив його приймати додаткові заходи для організації способу життя,  до якого він звик і вишукувати інші джерела опалення квартири в зимній період,  що знач­но ускладнило проживання сім'ї позивача в його квартирі.

Встановивши такі обставини справи та правильно застосувавши законодавство України про житлово-комунальні послуги і захист прав споживачів,  місцевий суд обґрун­товано стягнув з відповідача на користь позивача 1000 грн. моральної шкоди. Що відпові­дає роз'ясненням,  викладеним в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немай­нової-) шкоди" щодо підстав і розміру відшкодування зазначеної шкоди.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують указані висновки місцевого суду,  а тому не можуть бути підставою для скасування рішення,  яке ухвалене з додержанням норм процесуального та матеріального права.

Керуючись  ст.   ст.  303,  307,  308,  313-315 ЦПК України,  колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства „Очаківський міський житлово-експлуатаційний комбінат" відхилити,  а рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 05 лютого 2008 р. - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.